Постанова

від 22.01.2020 по справі 520/6997/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 р. Справа № 520/6997/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Шевченко Д.В.

представника відповідача Савєльєв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019, суддя Мельников Р.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 08.10.19 по справі № 520/6997/19

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛФ"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській обл., позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛФ» (далі - ТОВ СЛФ , відповідач), в якому просив суд:

- стягнути до бюджету України кошти з розрахункових рахунків та за рахунок готівки у розмірі 36 432,26 грн. в рахунок погашення податкового боргу з ТОВ «СЛФ» , податковий номер 31633697, місцезнаходження: вул. Дніпропетровська, 223, кімн. (офіс) 8-10, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська обл., 62472.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «СЛФ» знаходиться на обліку в ГУ ДФС у Харківській обл. як платник податків. Відповідно до облікових даних контролюючого органу відповідач має податковий борг перед бюджетом в розмірі 36 432,26 грн., який відповідачем погашений не був, а, відтак, дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що податковий борг відповідача не переривався, податкова вимога №135888-17 від 26.11.2018 не скасована, змінена або відкликана, отже такий борг ТОВ СЛФ підлягає стягненню за рішенням суду.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2019 ТОВ «СЛФ» , код ЄДРПОУ - 31633697, зареєстровано як суб`єкт господарювання 12.09.2001, місцезнаходження юридичної особи: вул. Дніпропетровська, 223, кімн. (офіс) 8-10, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська обл., 62472.

ТОВ «СЛФ» знаходиться на обліку в Харківському управлінні ГУ ДФС у Харківській обл. як платник податків.

За даними контролюючого органу за підприємством відповідача станом 20.06.2019 рахувався податковий борг з податку на додану вартість в загальному розмірі 36 432,26 грн.

Крім того, встановлено, що ГУ ДФС у Харківській обл. 26.11.2018 було винесено податкову вимогу № 135888-17. Підставою для винесення вимоги слугувала наявність в інтегрованій картці податкового боргу у сумі 35 050,29грн., який виник за рахунок непогашення грошового зобов`язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 30.08.2018.

Враховуючи наявність у ТОВ СЛФ податкового боргу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 36 432,26 грн з посиланням на податкову вимогу від 26.11.2018 №135888-17 не вважається належним дотриманням контролюючим органом процедури стягнення з платника податків податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.7, 19-1.1.10, 19-1.1.34, 19-1.1.45, 19-1.1.46 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; реєструють та ведуть облік платників податків, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством; здійснюють інші функції, визначені законами України.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями пунктів 95.1, 95.2 ПК України визначено, що кнтролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст.59, п.п. 61.1.1 п. 61.1 ст. 61 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення податкова вимога вважається відкликаною.

Зі змісту наведених положень ПК України вбачається, що зверненню контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу передує винесення платнику податків податкової вимоги та сплив 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) цієї податкової вимоги.

При цьому, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов`язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на новоутворений податковий борг.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.11.2018 року по справі №822/32/17.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг у зв`язку із не сплатою самостійно визначених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою (зворотній бік), 36 432,26 грн., а саме:

- основного платежу, що виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації №9308111232 від 21.01.2019 у сумі 35632,00 грн. (з урахуванням сплати у розмірі 16000,74 грн., до сплати - 19631,26 грн.);

- основного платежу, що виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації №9026869398 від 20.02.2019 у сумі 13029,00 грн.;

- основного платежу, що виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації №9050492164 від 19.03.2019 у сумі 417,00 грн.;

- основного платежу, що виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації №9077825328 від 18.04.2019 у сумі 129,00 грн.;

- основного платежу, що виник на підставі самостійно поданої платником податкової декларації №9102325712 від 16.05.2019 у сумі 3256,00 грн.

ТОВ СЛФ зазначає, що позивач не має права стягувати з нього вказаний податковий борг, оскільки податкова вимога від 26.11.2018 № 135888-17 на суму 35050,29 грн. є відкликаною.

За матеріалів справи вбачається, що станом на 26.11.2018 у зв`язку із несплатою, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 30.08.2018 № 0137391210 грошових зобов`язань з ПДВ в інтегрованій картці відповідача рахувався податковий борг у сумі 35 070,98 грн. Крім того, 30.11.2018 ТОВ СЛФ були нараховані грошові зобов`язання з ПДВ у розмірі 17 730,0 грн. за податковою декларацією за жовтень 2018 року, які 30.11.2018 були сплачені платіжними дорученнями № 72799338 у сумі 13275,0 грн. та № 72799343 у сумі 4455,0 грн.

Податковий борг підприємства у розмірі 35 050,29 грн. 21.12.2018 було виключено з інтегрованої картки платника податків у зв`язку з надходженням ухвали суду по справі № 520/10853/18 від 03.12.2018 про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0137391210, після чого станом на 21.12.2018 у ТОВ «СЛФ» рахувалася лише переплата у сумі 20,69 грн.

При цьому, після виключення податкового боргу у розмірі 35 050,29 грн. за даними інтегрованої картки платника податків рахувався податковий борг з ПДВ, а саме залишок несплаченої пені у сумі 73,44 грн., нарахованої на грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 30.08.2018 № 0137391210.

З приводу зазначених обставин колегією суддів встановлено наступне.

На адресу ТОВ «СЛФ» 06.09.2018 засобами поштового зв`язку надійшло податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0137391210 від 30.08. 2018 про нарахування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 35070,98 грн.

На зазначене податкове повідомлення-рішення 07.09.2018 відповідачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 № 35122/6/99-99-11-03-01-25 було відмовлено в задоволенні скарги, яка отримана відповідачем 31.10.2018.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Абзац 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначає, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно абз. 2 п. 57.3 ст. 56 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Колегіє суддів встановлено, що 29.11.2018, тобто в межах одного місяця з дня отримання рішення податкового органу про відмову в задоволенні скарги, ТОВ «СЛФ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0137391210 від 30.08.2018.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 зазначену позовну заяву ТОВ «СЛФ» прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 520/10853/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 520/10853/18 позовну заяву ТОВ СЛФ залишено без задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що до 02.07.2019 нарахована податковим повідомленням-рішення №0137391210 від 30.08.2018 сума 35 070,98 грн. штрафу не набула статусу узгодженого грошового зобов`язання, а отже її включення як податкового боргу до інтегрованої картки платника податків ТОВ «СЛФ» є протиправним.

Ураховуючи судове оскарження податкового повідомлення-рішення №0137391210 від 30.08.2018 контролюючим органом було виключено з інтегрованої картки платника податків, визначену у ньому суму грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями п.п. 129.1.1 ПК України при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0137391210 від 30.08.2019 до 02.07.2019 вважалась неузгодженою, тобто не сплинув встановлений абз. 2 п. 57.3 ст. 56 ПК України, граничний строк сплати такого зобов`язання.

Таким чином, пеня у розмірі 73,44 грн., нарахована ГУ ДФС у Харківській обл. у зв`язку з несплатою сум штрафу, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0137391210 від 30.08.2018 також мала бути виключена із інтегрованої картки відповідача.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий борг відповідача переривався, податкова вимога №135888-17 від 26.11.2018 вважається відкликаною, а тому звернення контролюючого органу із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 36 432,26 грн. передчасним.

Посилання податкового органу на те, що станом на 30.12.2018 у ТОВ СЛФ рахувався борг у сумі 52,75 грн колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки даний борг є пеня, яка була нарахована на податкове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням, яке набуло статусу узгодженого лише 02.07.2019. Тобто нарахована сума пені підлягала коригуванню.

Посилання апелянта на незаконне звільнення відповідача від сплати самостійно визначених податкових зобов`язань, які відповідно до ст. 56 ПК України є узгодженими та не підлягають оскарженню колегія суддів вважає безпідставними, оскільки підставою для відмови в задоволенні позову стало порушення податковим органом алгоритму дій, чітко визначених ПК України, який передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а не відсутність боргу взагалі.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 520/6997/19 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 24.01.20.