Постанова

від 23.01.2020 по справі 460/707/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 рокуСправа № 460/707/19 пров. № 857/10884/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №460/707/19 (суддя Дорошенко Н.О., рішення ухвалено о 13/20 год, м.Рівне, повний тест складено 8 серпня 2019 року) за позовом Колективного підприємства-фотоательє Рівнефото до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Колективне підприємство-фотоательє Рівнефото (далі - КП) звернулося до суду із позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Управління, Держпраця відповідно) в якому просило: визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.03.2019 №№РВ112/955/000062/МГ-ФС, РВ112/955/000063/МГ-ФС (далі - Постанови №№62, 63 відповідно).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Постанову №63. В задоволенні позову про визнання протиправною та скасування Постанови №62 відмовлено. Стягнуто на користь КП за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3755,71 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

В доводах апеляційної скарги вказує, що за результатами інспекційного відвідування виявлено численні порушення вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та Закону України Про оплату праці (далі - Закон №108/95-ВР). Зазначає, що заходи щодо притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Тому, у зв`язку з порушенням позивачем вимог законодавства щодо додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, заходи про притягнення його до відповідальності не могли не вживатися. Також вказує, що на виконання вимог припису позивачем було нараховано та виплачено індексацію, донараховано заробітну плату за виконану місячну норму праці та проведена доплата до рівня мінімальної заробітної плати, заробітна плата за першу половину лютого виплачена вчасно. Зазначене вказує, що КП було визнано факт допущення вказаних порушень, тому оскаржені Постанови №№62, 63 не можуть бути визнані протиправними. На думку відповідача, матеріалами інспекційного відвідування повністю підтверджується порушення трудового законодавства з боку позивача.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначений відповідачем розмір штрафу у Постанові №63 не відповідає критерію пропорційності, є занадто великим відносно розміру порушення і відносно легітимної мети держави, що покладає на позивача очевидно надмірний тягар в силу його фінансових можливостей.

Щодо відмови у задоволенні позову, то цей суд вказав на необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності порушень з його боку частини першої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР, позаяк чинне законодавство чітко передбачає обов`язок здійснення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Жодних винятків із вказаного правила трудовим законодавством не встановлено. Відтак, Постанова №62 якою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4173 грн за вказані вище порушення є правомірною.

Рішення суду у відповідній частині щодо відмови у задоволенні позову, фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

При цьому, висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зроблені з неправильним тлумаченням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що КП зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності за КВЕД 74.20: діяльність у сфері фотографії (а.с.127).

У період з 12.02.2019 по 13.02.2019 посадовими особами Управління щодо позивача на підставі наказу про інспекційне відвідування від 11.02.2019 №235 проведеного інспекційного відвідування, відповідно до статті 259 КЗпП, частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 №295 (далі - Постанова, Порядок №295 відповідно), за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 13.02.2019 №РВ112/955/АВ (далі - Акт; а.с.6-15, 36).

На підставі Акта встановлено порушення позивачем вимог:

частини першої та другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР - заробітна плата на підприємстві, відповідно до відомостей на виплату грошей в період з січня 2018 року по грудень 2018 року (додатки №№32-43) виплачується на підприємстві лише один раз на місяць, через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів;

частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону №108/95-ВР - індексація заробітної плати не проводиться. Відповідно до штатних розписів за 2018 рік посадові оклади працівників підприємства на протязі 2018 року не змінювалися. Проте, згідно з даними, внесеними до книги нарахування заробітної плати КП за листопад та грудень 2018 року, індексація заробітної плати працівникам: директору ОСОБА_1 , заступнику директора Якименко Д.О., бухгалтеру ОСОБА_2 , фотографу ОСОБА_3 , касирам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ні за листопад, ні за грудень 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась;

частини першої статті 3-1 Закону №108/95-ВР - розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менший за розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до книги нарахування заробітної плати КП (додатки №№19-31) розмір заробітної плати бухгалтера ОСОБА_6 за повністю виконану місячну (годинну) норму тривалості робочого часу менший за розмір мінімальної заробітної плати: нараховано 3200 грн, проте розмір заробітної плати за відпрацьовану норму часу на 0,86 ставки - 3201,78 грн;

частини третьої статті 3-1 Закону №108/95-ВР - нарахована заробітна плата працівнику, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець не проводить доплати до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісяця одночасно з виплатою заробітної плати. Так, розмір заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_6 за повністю виконану місячну (годинну) норму праці (в квітні місяці 2018 року 139 год.; в травні місяці 2018 року 139 год.; в липні місяці 2018 року 154 год.; в серпні місяці 2018 року 153 год.; у вересні місяці 2018 року 140 год.; у жовтні місяці 154 год.) менший за розмір мінімальної заробітної плати: нараховано 3200,00 грн при нормі 3201,78 грн. Проте, доплата до рівня мінімальної заробітної плати не проводилась;

частини другої статті 97 КЗпП України, частини першої статті 15 Закону №108/95-ВР - на момент проведення інспекційного відвідування система оплати праці на підприємстві не визначена.

22.02.2019 на виконання припису від 13.02.2019№РВ112/955/АВ/П надіслало Управлінню лист №2, яким повідомило, що наказом №1 від 15.02.2019 затверджено Положення про оплату праці на підприємстві, яким передбачено виплату заробітної плати згідно з частинами першою, другою статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР. Зарплата за першу половину лютого 2019 року виплачена 18.02.2019. Наказом №2 від 18.02.2019 зобов`язано бухгалтера ОСОБА_6 виконати частини шостої статті 95 КЗпП - провести індексацію заробітної плати за листопад і грудень 2019 року, така індексація проведена. Окрім цього повідомлено, що бухгалтеру ОСОБА_6 донараховано зарплату за виконану місячну норму праці до 3201,78 грн та проведено доплату до рівня мінімальної заробітної плати (а.с.41).

21.02.2019 Управлінням рекомендованим листом надіслало на адресу позивача Рішення, в якому повідомило, що розгляд справи про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 265 КЗпП відбудеться 05.03.2019о 10:00 год (а.с.137-138).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу начальником Управління Держпраці у Рівненській області Наконечним Ю.М. прийнято:

Постанову №62, якою на КП накладено штраф у розмірі 4173 грн за порушення частини першої, другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР (а.с.16-17);

Постанову №63, якою на КП накладено штраф у розмірі 250380 грн за порушення: частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону №108/95-ВР, частини третьої статті 3-1 Закону №108/95-ВР; частини другої статті 97 КЗпП, частини першої статті 15 Закону №108/95-ВР (а.с.18-20).

Вважаючи вказані Постанови №№62, 63 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення Про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №96) Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункт 6 Положення №96).

За приписами статті 259 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Держпраці реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному КМУ, та здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295, в редакції, чинній станом на дату проведення інспекційного відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку №295).

Інспекційні відвідування проводятьсяза інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації (підпункт 6 пункту 5 Порядку №295).

Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктами 27-28 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

За змістом частини першої статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина перша статті 265 КЗпП України).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 №509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №509).

За приписами пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Як встановлено вище, в ході проведення інспекційного відвідування Управлінням встановило порушення частини першої та другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР; частини шостої статті 95, частини другої статті 97 КЗпП, статті 33, частини першої, третьої статті 3-1, частини першої статті 15 Закону №108/95-ВР.

При цьому, судом першої інстанції в ході судового розгляду справи було визнано те, що встановлене відповідачем порушення частини першої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР відповідає фактичним обставинам справи, а Постанова №62, якою за вказані порушення на позивача накладено штраф у розмірі 4173 грн винесена відповідачем правомірно.

Щодо Постанови №63, яка винесена відповідачем у зв`язку з порушенням позивачем вимог частини шостої статті 95, частини другої статті 97 КЗпП, статті 33, частини першої, третьої статті 3-1, частини першої статті 15 Закону №108/95-ВР, то необхідно зазначити наступне.

Так, частиною другою статті 97 КЗпП передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом (частина перша статті 15 Закону №108/95-ВР).

Як встановлено судом першої інстанції представники позивача у судовому засіданні підтвердили, що на момент проведення інспекційного відвідування система оплати праці на підприємстві не була визначена.

Разом з тим, КП на виконання припису від 15.02.2019 наказом №1, директором підприємства затверджено Положення про оплату праці працівників, яке введено в дію з 15.02.2019 (а.с.114).

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення ).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення , затвердженим постановою КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з абзацом 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33 Закону №108/95-ВР).

Як встановлено під час судового розгляду справи позивач визнав, що за листопад та грудень 2018 року індексація заробітної плати шістьом працівникам не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому, жодних доводів про відсутність підстав для нарахування та виплати такої індексації стороною позивача не повідомлялось.

Про виплату відповідних сум індексації 18.02.2019 директор КП видав наказ №2, яким зобов`язано провести індексацію заробітної плати кожному працівнику підприємства за листопад-грудень 2018 року: листопад 73,64 грн; грудень - 69,16 грн (а.с.118).

Факт нарахування індексації заробітної плати працівникам за листопад-грудень 2018 року на виконання вказаного наказу в повному обсязі підтверджується книгою нарахування заробітної плати за лютий 2019 року (а.с.117).

Крім цього, матеріалами справи підтверджується те, що оскаржена Постанова №63 винесена у зв`язку з порушенням позивачем мінімальних державних гарантій працівника підприємства ОСОБА_6 , розмір її заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму тривалості робочого часу менший за розмір мінімальної заробітної плати: нараховано 3200 грн, проте розмір заробітної плати за відпрацьовану норму часу на 0,86 ставки - 3201,78 грн (а.с.18-19).

Книгою нарахування заробітної плати та відомостями на виплату грошей за період квітень-травень, липень-жовтень 2018 року підтверджується, що ОСОБА_6 , станом на час розгляду справи нараховано та виплачено щомісяця кошти в сумі 3200 грн (а.с.81-88, 91-94).

Відповідно до частин першої, третьої статті 3-1 Закону №108/95-ВР мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За статтею статті 12 Закону №108/95-ВР норми оплати праці встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України та є мінімальними державними гарантіями.

Недотримання юридичною особою - роботодавцем цих гарантій є підставою для застосування штрафу, передбаченого абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП, де визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції в підсумку вказано, що за порушення частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону №108/95-ВР щодо ненарахування шістьом працівникам підприємства індексації заробітної плати в загальній сумі 856,80 грн та за порушення частин першої, третьої статті 3 Закону №108/95-ВР щодо не до рахування до розміру мінімальної заробітної плати одному працівнику коштів в сумі 10,68 грн, відповідач необґрунтовано застосував санкції у вигляді штрафу в розмірі 250380 грн.

При цьому, суд виходив з того, що відповідно до наданого КП фінансового звіту суб`єктом малого підприємництва (баланс на 31.12.2018) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2018 рік становив 503,4 тис грн, а витрати разом - 489,9 тис грн; чистий прибуток підприємства був визначений в розмірі 13,5 тис грн (а.с.142-144).

Також вказав на положення частини другої статті 17 Конвенції Міжнародної організації праці Про інспекцію праці у промисловості і торгівлі №81 1947 року (далі - Конвенція №81), ратифікованою Законом України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі інспектори праці можуть на свій розсуд вирішити питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування.

Отже, на думку суду, при вирішення питання про застосування штрафу до позивача у розмірі 250380 грн, відповідач мав право та повинен був з`ясувати, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування, як це передбачено Конвенцією № 81.

Проте, згідно з оскарженою Постановою №63 Управлінням безальтернативно було застосовано максимальну суму штрафу, передбачену абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП, без жодного обґрунтування того, чому застосовується саме таке переслідування замість можливого застосування попередження або поради.

Апеляційний суд, вважає такі висновки помилковими, адже як уже вказано вище, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина перша статті 265 КЗпП).

Водночас, норма абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП не передбачає можливості застосування мінімального чи максимального розміру штрафу, що нею визначений або будь-яких інших альтернативних видів санкцій за порушення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: - використання праці неоформлених працівників; - несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; - недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Звідси, факт нарахування позивачем після інспекційного відвідування та виплата індексації, донарахування працівнику мінімальної заробітної плати у належному розмірі не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною щодо аналогічних відносин у постанові від 11 грудня 2019 року в справі №1340/5964/18.

При цьому, у розглядуваній справі, відносно двох оскаржуваних Постанов №№62, 63, які прийняті за наслідками одного інспекційного відвідування, однакових умов, зокрема щодо визнання фактів вчинення позивачем відповідних порушень та їх усунення після проведення відповідного заходу контролю, суд першої інстанції попри твердження того, що усуваючи виявлені порушення позивач визнав наявність таких, приходить до протилежних висновків щодо правомірності їх прийняття, і щодо Постанови №62 вказує на її правомірність, а щодо Постанови №63 протиправність та необхідність скасування, що на думку апеляційного суду свідчить про переоцінку ним фактичних обставин справи, вибіркове та довільне трактування таких обставин.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, допустив неправильне тлумачення норм КЗпП і Порядків №№295, №509, що призвело до безпідставного скасування Постанови №63, що прийнята відповідним органом нагляду за дотриманням вимог законодавства про працю у відповідності до норм законодавства, та розподілу судових витрат у вигляді стягнення судового збору у цій частині, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в частині задоволення позову про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 5 березня 2019 року №РВ112/955/000063/МГ-ФС та розподілу судових витрат, скасувати та прийняти постанову, якою у задоволені позову та вимоги про розподіл судових витрат в цій частині відмовити.

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 24 січня 2020 року.