Постанова

від 23.01.2020 по справі 820/7955/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №820/7955/15

касаційне провадження №К/9901/26811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 (суддя Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі № 820/7955/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА звернулось до адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2015 № 0000482211, від 03.08.2015 № 0000472211, від 28.08.2015 № 0000542211, від 28.08.2015 № 0000532211.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.10.2015 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 залишив без змін.

Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на ненаданні позивачем до перевірки достатніх доказів того, що відображені ним у податковому обліку витрати дійсно мали місце за наслідками здійснення реальної господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об`єктивними потребами здійснення господарської діяльності та спрямовані на отримання доходу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 20.07.2015 № 1/20-33-22-01-07/05837085.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей, а також робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Поліс-Трейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Макролоджик , Товариства з обмеженою відповідальністю Вінхор , Товариства з обмеженою відповідальністю Розробка Рішень Сучасності , Товариства з обмеженою відповідальністю Науково Виробнича Компанія Автоматизовані Системи , Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс-ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Юрполіс-Компані , Товариства з обмеженою відповідальністю General engineering Company , Товариства з обмеженою відповідальністю Лікон Трейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Рокфор Маркет , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-Ю , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютер-Лтава , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-З , Товариства з обмеженою відповідальністю Прінткор , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-Київ , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-Крим , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютери-С з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленими документами.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 № 0000472211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 671709,00 грн. за основним платежем та 335855,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 № 0000482211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 667214,00 грн. за основним платежем та 333607,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 28.08.2015 відповідачем вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА супровідний лист № 12619/10/20-33-22-01-13, згідно з яким повідомлено про те, що в ході проведення інвентаризації податкових повідомлень-рішень встановлено, що Інформаційна система Податковий блок в день внесення до бази податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015 № 0000472211 та від 03.08.2015 № 0000482211 мала технічні проблеми, у зв`язку з чим не було прораховано суми пені до них, а також скеровано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0000532211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 54572,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 28.08.2015 № 0000542211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 84557,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також господарський характер понесених за нею витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних поставок, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено належних та достовірних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Таким чином, пеня за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.08.2015 № 0000482211 та від 03.08.2015 № 0000472211 повинна була нараховуватись контролюючим органом відповідно до вимог статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, збільшених згідно з цими актами індивідуальної дії, а не з моменту граничного строку сплати зобов`язань за деклараціями, як помилково вважає відповідач.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі № 820/7955/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк