Постанова

від 23.01.2020 по справі 808/4054/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №808/4054/14

адміністративне провадження №К/9901/8117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Татаринова Д.В. від 06.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юхименка О.В., суддів: Іванова С.М., Мельника В.В. від 14.05.2015 у справі №808/4054/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс-Еко" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Поларіс-Еко (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі-відповідач, податковий орган), в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: скасувати податкове повідомлення-рішення №0000742211 від 14.04.2014, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 110248,50 грн., у тому числі за основним платежем 73499,00 грн. та 36749,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, які виразилися у самовільному коригуванні електронної бази даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн.; зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відновити в усіх інформаційних базах податкового органу, у тому числі електронній базі даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності позивача з ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС , а також дії відповідача щодо коригування в електронній базі даних АІС Податковий блок задекларованого позивачем показника податкового кредиту та податкових зобов`язань у перевіряємому періоді.

Товариство не погодилось із рішенням відповідача про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необгрунтованість висновків акту перевірки від 27.03.2014 №41/22-11/31823677. Крім того, позивач вказував на незаконність дій податкового органу щодо коригування в електронній базі даних АІС Податковий блок задекларованих Товариством показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000742211 від 14 квітня 2014 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 110248,50 грн., у тому числі за основним платежем 73499,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36749,50 грн.; визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, які виразилися у самовільному коригуванні електронної бази даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн, ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн. та зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відновити в усіх інформаційних базах податкового органу, у тому числі електронній базі даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн.

Рішення судів мотивовано тим, що реальність операцій між позивачем та ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС щодо придбання товару та послуг підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов даних договорів супроводжують фактичне виконання такого роду відносин, а тому, за висновками судів, такі операції створюють наслідки для податкового обліку й у позивача наявні усі підстави для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ. Також суди вказали на безпідставність проведення відповідачем коригування в електронній базі даних АІС Податковий блок задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов`язань, оскільки такі сторонами не узгоджувались.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки не підтверджені достатнім обсягом доказів, зокрема щодо транспортування товару, у тому числі й по ланцюгу постачання.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що в період з 18 по 24 березня 2014 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування сум податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за грудень 201З року, за наслідками якої складно акт №41/22-11/31823677 від 27.03.2014, у якому зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податкові зобов`язання по ТОВ ФОЗЗІ-ФУД в сумі 39182,00грн., ТОВ ЕН-КОМП в сумі 170,00грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у грудні 2013 року на суму 73499,00 грн.

Разом з тим, в акті перевірки податковий орган зазначив про завищення Товариством податкового кредиту з ПДВ, сформованого по взаємовідносинах із ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС в сумі 112851,00грн.

У акті перевірки податковий орган вказав на формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС без належних на те законодавчих підстав. На обґрунтування цього відповідач посилався на результати аналізу податкової звітності контрагента, якими не встановлено господарських взаємовідносин підприємства з платниками податків по ланцюгу постачання, зокрема, серед отриманого контрагентом товару немає жодного, номенклатура якого співпадала б за товарами, реалізованими позивачу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000742211 від 14.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 110248,50 грн., у тому числі за основним платежем 73499,00 грн. та 36749,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між Товариством (замовник) та ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС (виконавець) укладено договір про надання послуг №1021 від 11.11.2013, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати на свій ризик монтажні роботи по утепленню стелі, монтаж холодильного обладнання за адресою: м.Запоріжжя, вул.Базова,11, с/м Сільпо .

Фактичне виконання робіт вказаним суб`єктом господарювання підтверджується залученими до матеріалів справи документами: актом надання послуг №12051 від 16.12.2013, рахунком-фактурою №12051 від 16.12.2013, платіжними дорученнями №6 від 09.01.2014, №26 від 16.01.2014, №28 від 20.01.2014, №51 від 30.01.2014, №68 від 03.02.2014, податковою накладною №202 від 16.12.2013.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №1022 від 16.12.2013, згідно якого постачальник зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Здійснення операцій за даним договором підтверджується податковими накладними №290 від 24.12.2013, №232 від 19.12.2013, видатковими накладними №12081 від 24.12.2013, №12065 від 19.12.2013, товарно-транспортними накладними №РПП0000020 від 24.12.2013, №Р1769 від 19.12.2013, рахунком на оплату № 12081 від 24.12.2013, рахунком-фактурою №12065 від 19.12.2013, платіжним дорученням №73 від 05.02.2014.

За висновком судів первинні документи, складені між позивачем та контрагентом містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований третім особам, серед яких ТОВ ЕН-КОМП та ТОВ ФОЗЗІ ФУД .

Також судами попередніх інстанцій досліджено Довідку №1174/26-55-22-07/38489255 від 17 квітня 2014 року Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС за грудень 2013 року, відповідно до якої перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС за грудень 2013 року.

Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності підтверджували, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС . Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Що стосується коригування інформації в електронній базі даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн., податкові повідомлення-рішення по яких не приймалися, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій контролюючого органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року та 03 грудня 2019 року (справи №№ 826/18573/14, 804/7834/15 відповідно).

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог, що стосуються коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту Товариства в електронній базі даних автоматизованій системі співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині - про відмову в позові.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, які виразилися у самовільному коригуванні електронної бази даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн. та зобов`язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відновити в усіх інформаційних базах податкового органу, у тому числі електронній базі даних щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АІС Податковий блок ) суми податкових зобов`язань і податкового кредиту, які ТОВ Поларіс-Еко задекларувало у перевіряємому періоді у розрізі контрагентів ТОВ ФОЗЗІ-ФУД у сумі 39182,13 грн., ТОВ ЕН-КОМП у сумі 170 грн., ТОВ СКАЙ ГРУП ПЛЮС у сумі 112851,61 грн.- скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення: у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Поларіс-Еко відмовити.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду