Рішення

від 15.01.2020 по справі 654/853/19

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/853/19

Провадження №2/654/142/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Данилевського М.А.,

за участю секретаря - Друговин В.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №654/3802/18 в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2019 року позивач ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивував тим, що 01 листопада 2016 року був укладений кредитний договір № 7381454837 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень та ОСОБА_1

Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, а саме припинив повертати наданий йому Кредит у встановлені договором строки. У зв`язку з чим ОСОБА_1 станом на 30 липня 2018 року має заборгованість - в розмірі 46671,50грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26351,37грн., заборгованості за відсотками в розмірі 2362,83 грн., заборгованості за платою за управління кредитом в розмірі 9742,06 грн., заборгованості за пенею в розмірі 8215,24грн., а тому просить стягнути заборгованість та витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з?явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, вказав, що позов підтримує, згоден на ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки відповідача.

Відповідач в судовому засіданні надала заяву в якій зазначає, що не була ознайомлена з умовами кредитування, які були розміщені на сайті банку. Просить суд, стягнути лише суму заборгованості в решті позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

01 листопада 2016 року був укладений кредитний договір № 7381454837 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень та ОСОБА_1 (а.с.5, 6)

30 липня 2018 року між ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень та ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів укладено договір відступлення права вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень передає ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів за плату, а ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів приймає належні ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками. (а.с.17-20)

Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів заміняє ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ Фінансова компанія Центр фінансових рішень за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників - Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30 липня 2018 року ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 46671,5грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26351,37грн., заборгованості за відсотками в розмірі 2362,83 грн., заборгованості за платою за управління кредитом в розмірі 9742,06 грн., заборгованості за пенею в розмірі 8215,24 грн.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тому, у зв?язку з порушенням майнових прав позивача внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача витрат за управління кредитом в розмірі 9742,06 грн., заборгованості за пенею - 8215,24 грн., заборгованості за відсотками - 2362,83 грн., то вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3, 6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь ( ведення справи, договору, облік заборгованості,тощо ), або за дії, які споживач здійснює на користь банку ( прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди до кредитного договору тощо).

За такого, обслуговування кредиту є супутньою послугою, та встановивши у кредитному договорі сплату за управління кредитом, банк не зазначив, які саме послуги за вказане управління кредитом надаються позичальнику. За такого, нарахування та сплата за управління кредитом є незаконною, а тому у стягненні нарахованої суми заборгованості за платою за управління кредитом в сумі 9742,06 грн., стягненню не підлягають.

Такий висновок суду базується на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1746 цс 16.

Отже, встановлена кредитором у договорі заборгованість за платою за управління кредитом не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону Про захист прав споживачів , а за такого стягненню не підлягає.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості основної суми боргу, стягнути складову його повної вартості, а саме заборгованість за відсотками за користування кредитом за певний період.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд наголошує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК"ЦФР" в редакції від 30.03.2015, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК"ЦФР" в редакції від 30.03.2015, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, а розмір нарахувань за ними фактично нею не визнається, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 листопада 2016 року шляхом підписання заяви №7381454837. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків, як оплату за користування кредитними коштами.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та нарахованої пені.

Натомість враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26351,37 грн.

Вищевикладене узгоджене висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 по справі N 342/180/17.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів , також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 1921 гривня 00 коп.

Керуючись ст.ст.7,10,76,141,244-245,280ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса:01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, р/ НОМЕР_2 в ПАТ "ТАС Комбанк", МФО339500) заборгованість за кредитним договором № 7381454837 від 01.11.2016 року в розмірі 26351 (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят одна) грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів судовий збір в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Голопристанський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повне рішення складено 24.01.2020.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Суддя М. А. Данилевський