Ухвала

від 23.01.2020 по справі 200/5571/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2020 року

Київ

справа №200/5571/19-а

адміністративне провадження №К/9901/35804/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гусака М.Б.,

суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/5571/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНІСТЬ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергонезалежність звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлене протоколом від 27 серпня 2018 року №748 Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в частині внесення Товариства з обмеженою відповідальністю Енергонезалежність до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Разом з цим, позивач просив суд зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю Енергонезалежність з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, позов задовольнив повністю.

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/5571/19-а скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Системний аналіз положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ у спорах, які підлягають розгляду виключно за правилами позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили із того, що спірне рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки є необґрунтованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Предмет та характер спірних відносин дає підстави для висновку, що ця справа є справою незначної складності та не належить до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому відповідачем зазначено, що дана справа має виняткове значення для скаржника.

Проаналізувавши вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність зазначеної підстави для відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою, оскільки наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має виняткове значення для позивача.

Також, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Таким чином, випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну

скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/5571/19-а.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.Б. Гусак

М.М. Гімон

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду