Ухвала

від 22.01.2020 по справі 754/9220/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 754/9220/18

провадження № 61-1225ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року у складі судді Галась І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М.,

Желепи О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 03 квітня 2017 року наказом Підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва від 03 квітня 2017 року № 8 вона була прийнята на посаду касира. У цей же день, з нею укладений трудовий договір (контракт) строком на один рік, який був продовжений до 03 квітня 2019 року. Підприємство в своїй більшості займається наданням послуг автостоянки та її охорони, створено при Громадській організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва , керівником якої з 03 жовтня 2016 року є ОСОБА_3 Наказом від 08 червня 2018 року № 10 її звільнено з 07 червня 2018 року з посади касира на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за недовіру. У день звільнення, з оригіналом наказу про звільнення її не ознайомлювали, вона отримала його по пошті 20 червня 2018 року. Оригінал трудової книжки не видали, а остаточний розрахунок провели з нею лише 02 липня 2018 року.

Зазначала, що ОСОБА_3 офіційно призначений директором підприємства лише 13 червня 2018 року, а тому він не мав права видавати наказ про її звільнення датоване 07 червня 2018 року, а отже, всі накази відповідача підписані

ОСОБА_3 до 13 червня 2018 року є незаконними, а його дії містять ознаки кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва від 08 червня 2018 року № 10 про її звільнення з посади касира за недовіру на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України; поновити її на роботі в підприємстві Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києвана посаді касира; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 3 509,86 грн, з вирахуванням всіх податків та зборів, та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 червня 2018 року по день її поновлення на роботі, що становить

5 849,75 грн, з вирахуванням всіх податків та зборів.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня

2018 року по 02 липня 2018 року у розмірі 4 706,21 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію постанови апеляційного суду він отримав 17 грудня 2019 року, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошти.

За змістом частини другої та третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Перевіривши наведені доводи та вивчивши надані докази, вважаю, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 509,86 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5 849,75 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави вважати, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства Прометей Громадської організації Фонд інвалідів Чорнобиля Деснянського району м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик