Ухвала

від 23.01.2020 по справі 0840/4076/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2020 року

Київ

справа №0840/4076/18

адміністративне провадження №К/9901/1719/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі № 0840/4076/18 за позовом акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

9 січня 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із відсутністю підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Заявник просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги та скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційним судом не було надано оцінки доводам скаржника щодо неможливості вчасно сплатити судовий збір за апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року у зв`язку із накладенням арешту на бюджетний рахунок, з якого сплачується судовий збір, на підставі виконавчих листів про стягнення коштів. Так, оплату судового збору було проведено лише 27 серпня 2019 року, коли з відповідного рахунка було знято арешт у зв`язку із надходженням додаткового фінансування.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Третім апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, а також з ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, після прийняття Закону України Про Державний бюджет України до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний бюджетний період в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції та зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі № 0840/4076/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак М. М. Гімон Є. А. Усенко