Постанова

від 21.01.2020 по справі 623/2044/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Харків

Справа № 623/2044/19

Провадження № 22-ц/818/232/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хорошевського О.М.

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю СТАРТ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїв залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року та додаткове рішення від 24 вересня 2019 року, постановлені суддею Герцовим О.М., за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ про розірвання договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати розірваним з 11.01.2019 року договір оренди земельної ділянки від 01.07.2007 року, належної позивачу на праві приватної власності, загальною площею 8,2924 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району, Харківської області, контур 67 ділянка 78, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК при ДК по земельним ресурсам 14 квітня 2008 року за № 040867200170, вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний договір оренди було укладено між батьком позивача ОСОБА_2 та СТОВ Стар 01.07.2007 року. На час укладання договору сторони досягли усіх істотних умов договору, що було засвідчено підписами сторін.

Пунктом 39 договору передбачено про можливість розірвання договору в односторонньому порядку, за умови письмового попередження заінтересованої сторони, за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.

Після смерті батька, позивач успадкував зазначену земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 липня 2018 року № 00321012, та зареєстрував своє право у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На виконання п. 39 договору позивачем на адресу СТОВ Старт 02 січня 2019 року було відправлено рекомендований лист про розірванні договору оренди в односторонньому порядку належної йому земельної ділянки кадастровий № 6322882200:01:000:0134.

Листом від 28.01.2019 № 9, СТОВ Старт всупереч передбачених домовленостей зазначених у п. 39 договору та ст. 651 ЦК України відмовило у його праві на розірвання договору в односторонньому порядку.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано розірваним договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальною площею -8,2924 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур 67 ділянка № НОМЕР_1 , що зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК при ДК по земельним ресурсам 14 квітня 2008 року за №040867200170.

Стягнуто з СТОВ СТАРТ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2019 року стягнуто з СТОВ СТАРТ на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10789, 25 грн.

В апеляційній скарзі представник СТОВ Старт просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що згідно наданих доказів СТОВ Старт , польові роботи на земельній ділянці ОСОБА_1 проводилися з вересня 2018 року по квітень 2019 року коли здійснювався посів озимої пшениці та внесення мінеральних добрив, способів захисту рослин. Всупереч умовам п.39 Договору оренди землі ОСОБА_1 вважає, що договір оренди землі ним розірвано 11 січня 2019 року, тобто на час коли земельна ділянка засіяна СТОВ Старт озимою пшеницею, тобто без дотримання визначеного договором порядку про розірвання договору за два місяці до початку польових робіт. Таким чином, ОСОБА_1 порушено строк письмового попередження заінтересованої сторони про розірвання договору, оскільки СТОВ Старт було отримано письмове попередження пізніше, ніж за два місяці до початку польових робіт та пізніше 10 січня поточного року, а саме 11 січня 2019 року.

Враховуючи те, що позивач здійснював свої цивільні права з порушенням умов, визначених у пункті 39 Договорів оренди землі щодо одностороннього розірвання договору, й таким чином дії позивача щодо одностороннього дострокового розірвання договору, що вчиненні з порушенням договірних умов, мають наслідком порушення майнових прав СТОВ "Старт" у вигляді витрат, які підприємство понесло щодо обробки його земельної ділянки, здійснення посівів та внесення мінеральних добрив, то вимога позивача про визнання договору розірваним не підлягає задоволенню, виходячи із норм ч. 3 ст. 16 ЦК України.

ОСОБА_1 вказує на обставини розірвання ним договору в односторонньому порядку, що передбачений п. 39 Договором оренди землі. Таким чином ОСОБА_1 вважає договір вже розірваним ним самим з 11 січня 2019 року, тобто фактичне припинення договору за односторонньою волею сторони правочину. При цьому позивач не обгрунтовує та не надає до матеріалів справи доказів порушення його цивільних прав чи обставин, які заважають йому здійснювати цивільні права як власника земельної ділянки (наприклад наявність відмови державного реєстратора речових прав у реєстрації припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки, тобто відсутні факти невизнання чи оспорювання припинення правовідносин сторін договору).

Цивільне законодавство передбачає такий спосіб захисту як припинення правовідношення, тобто у тому числі розірвання договору у судовому порядку. Визнання договору оренди таким, що вже розірваний у позасудовому порядку, не може вважатись, належним способом захисту, оскільки матеріали справи не містять доказів, неможливості реалізації позивачем своїх цивільних прав власника землі без такого визнання з боку суду. Якщо договір оренди землі є фактично припиненим з 11 січня 2019 року за заявою ОСОБА_1 , то останній не позбавлений можливості здійснювати свої цивільні права вільно й звернення до суд без наявності обставин оспорювання або невизнання його цивільних прав є передчасним.

До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов .

ОСОБА_1 звернулась до суд 27 травня 2019 року із позовною заявою, яка містила вимогу лише про визнання розірваним з 11.01.2019 р договір оренди земельної ділянки.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінював ані предмету, ані підстав позову.

Всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції ухвали судове рішення, в якому вказав про розірвання договору, хоча позивач не заявляв у належній процесуальній формі таких вимог.

Також, судом не вірно застосовано норми права, які регулюють розподіл судових витрат, зокрема на відшкодування правничої допомоги за рахунок відповідача.

До суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій зазначено, що апеляційна скарга не обґрунтована та просив залишити її без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі. Крім того, представник відповідача в клопотанні не заперечила, що сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, в тому числі і умови пункту 39. Не оскаржено відповідачем і того факту, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. У той час позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання вище вказаного договору саме з 11.01.2019 року, задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений цивільно - процесуальним кодексом України.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

Враховуючи, що поштове відправлення ОСОБА_1 № 6430903671706, прийнято в м. Ізюм 04.01.2019 року, керуючись ч. 2 ст. 255 ЦК України, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно, судова колегія вважає необґрунтованим посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 порушено строк письмового попередження заінтересованої сторони про розірвання договору,

Крім того, оскільки відправлення було вручено особисто адресату - відповідачу 11.01.2019 року, а відповідно до розрахунку фактичних витрат на обробку земельної ділянки наданої відповідачем полові роботи проводилися протягом вересня 2018 року та у березні - квітні 2019 року, твердження СТОВ Старт , що письмове попередження було отримано пізніше, ніж за два місяці до початку польових робіт не відповідає дійсності.

Також, судова колегія звертає увагу, що згідно частини четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тлумачення частини четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Встановивши, що на виконання пункту 39 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, позивач 04 січня 2019 року направив письмове попередження про розірвання договору оренди земельної ділянки, що отримане відповідачем 11 січня 2019 року, суд зробив правильний висновок про наявність підстав для розірвання договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої професійної допомоги у розмірі 10789,25 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було підтверджено вартість виконаних адвокатом робіт на цю суму.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суду надано договір про надання правничої допомоги № 4.04/19 від 02.01.2019 року,вартість послуг, акт приймання-передачі із зазначенням переліку наданих послуг та платіжне доручення на суму 10789,25 грн. сплачених ОСОБА_1 .

При цьому, судова колегія не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з СТОВ СТАРТ на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10789,25 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи характер позовних вимог та рівень складності справи, що обумовило підготовку представника для участі у неї та часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції, судова колегія вважає достатнім розміром відшкодування на правову допомогу 5000,00 грн.

Оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення і не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегія суддів їх відхиляє.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а додаткове рішення від 24 вересня 2019 року змінити з підстав передбачених п. 1ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, п. 1ч. 1 ст. 376 ,382, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2019 року змінити в частині розміру витрат стягнутих з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ (ідентифікаційний код 31003808 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 січня 2020 року.