Постанова від 20.01.2020 по справі 910/7126/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Справа№ 910/7126/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Калатай Н.Ф.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Костирко Є.С., адвокат, ордер серії ЧН №074631 від 17.01.2020;

від відповідача - Бернацька О.В., адвокат довіреність №14-203 від 17.05.2019,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/7126/19 (суддя Привалов А.І., повний текст складено - 16.10.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про зобов`язання вчинити дії, що полягають в дотриманні та виконанні останнім умов договору постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, шляхом належного оформлення актів приймання-передачі природного газу за травень 2016 року та червень 2016 року товариству з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 в частині безпідставної відмови від підписання актів приймання-передачі природного газу за травень і червень 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/7126/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту та відсутності у нього порушеного відповідачем права.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апелянта зводяться до непогодження з висновками місцевого суду. Скаржник стверджує, що непідписання акту несе негативні наслідки для позивача, оскільки відповідач у будь-який час може виставити вимогу з обрахованими санкціями за несплату спожитого газу. Крім того, апелянт вважає, що ним вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, так як у даному випадку звернення до суду пов`язане з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань. Водночас, за твердженнями апелянта, суд дійшовши висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є неналежним, не застосував положення ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, за доводами скаржника, непідписання актів порушує всі можливі засади та принципи ділового обороту та ставить як позивача, так і організації, які безпосередньо пов`язані з транспортуванням та розподілом природного газу у стан правової та господарсько-ділової невизначеності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи надані учасниками справи пояснення, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер (споживач) 21.12.2015 було укладено договір постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 420 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою №4 від 30.04.2016 до договору сторони погодили передачу постачальником газу споживачу з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) обсягом до 125 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях, зокрема, у травні 2016 року - 25 тис. куб. метрів, червні 2016 року - 25 тис. куб. метрів.

У п. 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяг поставки підтверджується постачальником споживачу на відповідний місяць поставки (розрахунковий період) в установленому порядку (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно п. 3.5 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:

- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;

- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Згідно п. 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, споживач зобов`язаний, зокрема, самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у випадках порушення строків оплати за договором на постачання природного газу у випадках порушення строків оплати за договором на постачання природного газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач, для забезпечення безперебійного та належного забезпечення населення послугами з теплопостачання, водопостачання та водовідведення у травні 2016 року ним було відібрано природний газ у обсязі 25,010 тис. м куб. на суму 148 319,30 грн. (з ПДВ), у червні 2016 року - 21,570 тис. м куб. на суму 127 918,73 грн. (з ПДВ), у зв`язку з чим позивач направив на адресу відповідача складені акти приймання-передачі природного газу від 31.05.2016 за травень 2016 року та від 30.06.2016 за червень 2016 року.

Однак, вказані акти повернуті відповідачем без підписання.

Обґрунтовуючи причини непідписання актів, відповідач зазначив, що не підтверджував номінації щодо обсягів природного газу на травень та червень 2016 року, а тому, відсутні підстави для передачі природного газу товариству з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер у травні і червні 2016 року й документального оформлення актів приймання-передачі природного газу (листи №26-4142/1.2-16 від 15.06.2016 та №26-4722/1.8-16 від 18.07.2016).

Через відмову відповідача від підписання актів приймання передачі природного газу, як вказує позивач, розрахунки за природний газ, отриманий ним у травні-червні 2016 року згідно договору на даний час не здійснені.

На виконання договору про розподіл природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №222212 від 31.12.2015, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер (споживачем) та публічним акціонерним товариством Київгаз (Оператор ГРМ), між позивачем та публічним акціонерним товариством Київгаз 31.05.2016 підписано двосторонній акт приймання - передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою, згідно якого ПАТ Київгаз у травні 2016 року здійснено розподіл природного газу у кількості 25,010 тис. м куб., а 30.06.2016 між позивачем та ПАТ Київгаз підписано двосторонній акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою, згідно якого ПАТ Київгаз у червні 2016 року здійснено розподіл природного газу у кількості 21,570 тис. м. куб.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер (замовник) та публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (Газотранспортне підприємство) в особі заступника директора Філії УМГ Київтрансгаз , 01.04.2016 було укладено договір №1604000457 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, й згідно актів приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.05.2016 та 30.06.2016 позивачу надано послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами у кількості 25,010 тис. м куб. та 21,570 тис. м куб. відповідно.

Позивач вважає недобросовісними дії відповідача, які полягають у відмові від підписання актів приймання-передачі природного газу за травень та червень 2016 року, та такими, що порушують його права на здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій, створюють перешкоди у здійсненні розрахунків податкових зобов`язань перед державним бюджетом, порушуються майнові інтереси позивача, які є істотними і такими, що зачіпають майнові права у правовідносинах з іншими суб`єктами господарського обороту, фіскальними органами, впливають на його репутацію, як платника податків та господарюючого суб`єкта, та відкривають можливості для фінансових санкцій за неналежне ведення бухгалтерського обліку чи повної сплати податків.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України вчинити дії, що полягають в дотриманні та виконанні останнім умов договору №1429/16-ТЕ-41 постачання природного газу від 21.12.2015, шляхом належного оформлення актів приймання-передачі природного газу за травень 2016 року та червень 2016 року товариству з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер .

Як вже зазначалось, судом першої інстанції у позові відмовлено.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивач у даній справі звернувся з вимогою про зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України вчинити дії, що полягають в дотриманні та виконанні останнім умов договору постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, шляхом належного оформлення (підписання) актів приймання-передачі природного газу за травень 2016 року та червень 2016 року товариству з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер .

Проте, вимога про зобов`язання вчинити дії, шляхом оформлення (підписання) актів приймання-передачі природного газу за відповідним договором постачання природного газу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (природного газу). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Отже, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України у подібних правовідносин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Водночас, заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача оформити (підписати) акти приймання-передачі природного газу за відповідним договором постачання природного газу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Таким чином, вимога позивача у цій справі про зобов`язання вчинити дії, що полягають в дотриманні та виконанні останнім умов договору постачання природного газу, шляхом належного оформлення (підписання) актів приймання-передачі природного газу не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, за доводами апелянта, суд дійшовши висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є неналежним, не застосував положення ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу наведених тверджень апелянта, слід зазначити наступне.

Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18)).

В свою чергу, як вже вище зазначалось, вимога про зобов`язання вчинити дії, шляхом оформлення (підписання) актів приймання-передачі природного газу є вимогою про встановлення певних фактів, а відтак, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не є ефективним, оскільки не призведе до поновлення порушеного права позивача та, у разі задоволення позову, рішення не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Враховуючи відсутність у даному випадку умов необхідних для застосування ч. 2 ст. 5 ГПК України, колегією суддів відхиляються доводи апелянта в цій частині.

З огляду на все вищезазначене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи скаржника в частині непогодження із прийнятим рішенням відхиляються за необґрунтованістю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Крім того, позивачем до суду було подано клопотання про стягнення з відповідача додаткових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а також додаткові витрати на професійну правничу допомогу, понесені товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер під час апеляційного перегляду судового рішення у даній справі, покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Комфорт-Майстер залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 у справі №910/7126/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 24.01.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Смірнова