Постанова

від 09.01.2020 по справі 914/1284/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2020 р. Справа №914/1284/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гураль К.О.

за участі представників: позивача адвокат Кухар Н.В., відповідача адвокат Сливка В.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівобленерго на рішення Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року (суддя Рим Т.Я., повне рішення складено 04 листопада 2019 року) у справі №914/1284/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Львівобленерго до Комунального підприємства Вододар Бориславської міської ради про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство Львівобленерго звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Вододар Бориславської міської ради про стягнення 381202,94 грн., з яких: 300 000,00 грн. основного боргу, 49 888,51 грн. пені, 21 995,30 грн. інфляційних втрат, 9 319,13 грн. 3% річних, у зв`язку із порушення умов відповідачем договору про постачання електричної енергії № 90654 від 01.04.2018 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленої йому активної електричної енергії. ( а.с.6-63). Також у позові позивач визначив попередній розрахунок судових витрат у розмірі 5718,04 грн сплаченого судового збору.

13 серпня 2019 року позивач подав суду клопотання про збільшення судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 9800,00 грн. До клопотання додано додатки: копію рахунку №19/031 від 17.06.2019 та платіжне доручення №15144 від 27.06.2019. ( а.с.182-184).

Господарський суд Львівської області рішенням від 23 жовтня 2019 року у справі №914/1284/19 позовні вимоги задоволив частково. Стягнув з Комунального підприємства "Вододар" Бориславської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 300 000 грн. основної заборгованості, 17 624,53 грн. пені, 6 956,99 грн. 3% річних, 7 255,63 грн. інфляційних втрат та 5 090,85 грн. витрат на оплату судового збору. Розстрочив стягнення 300000 грн. основної заборгованості на 4 місяці рівними частинами. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. (а.с.225-239).

При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався умовами договору про постачання електричної енергії № 90654 від 01.04.2018 та додатками до договору,приписами постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, нормами ст.102 БК України і встановив, що протягом квітня-грудня 2018 року позивач поставляв, а відповідач використав (прийняв) електроенергію на загальну суму 3'717'206,63 грн. Однак, кореспондуючий обов`язок з оплати відповідач виконав не повною мірою, сплативши за отриману електроенергію субвенційними коштами 1'572'144,57 грн. та власними 1'845'062,06 грн., що у сукупності становить 3'417'206,63 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 300'000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Суд встановив, що скрутне фінансове становище підприємства підтверджене матеріалами справи і, врахувавши ту обставину, що відповідач визнав суму основного боргу, заборгованість у порівнянні з отриманим товаром складає бл. 12 %, і, таким чином, суд вирішив розстрочити сплату основного боргу на 4 місяці рівними частинами.

Суд нарахував суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за договором на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, із врахуванням меж дії Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002№ 256. Разом з тим, суд частково зменшив розмір пені на 30% та присудив до стягнення 17'624,53 грн. пені зважаючи на інтереси відповідача, який забезпечує населення питною водою, надає послуги з водопостачання та водовідведення, збитковість діяльності відповідача, умови нового договору про постачання електричної енергіїта враховуючи відсутність будь-яких доказів зі сторони позивача про завдання йому суттєвої шкоди порушенням зобов`язання. На підставі статті 625 ЦК України присудив до стягнення 6'956,99 грн. 3% річних. Також, суд відкоригував розрахунок позивача і присудив до стягнення 7'255,63 грн. інфляційних втрат.

Щодо судових витрат суд першої інстанції вказав, що позивач на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9'800,00 грн. та знав розмір такої, оскільки вже оплатив відповідні послуги, проте не заявив про це. Тому суд на підставі ч. 6 ст. 129 ГПК України відмовив позивачеві у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9'800,00 грн., яка була заявлена до відшкодування та майже втричі перевищувала суму попередньому (орієнтовному) розрахунку. Суд на відповідача поклав 5'090,85 грн. витрат на оплату судового збору.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство Львівобленерго просить змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року у справі №914/1284/19 в частині повного задоволення заяви про стягнення 9800,00 грн. витрат на відшкодування професійної правничої допомоги у суді першої інстанції. Судові витрати покласти на відповідача.

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.

Апеляційна скарга мотивована тим, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у зв`язку з чим суд першої інстанції порушив п.1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК пункт 1 частини 3 статті 2 , статті 7 , 11 , частину 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та протизаконно зменшив з власної ініціативи витрати на оплату правничої допомоги адвоката.

Зазначає, що матеріалами справи підтверджено витрати на правову допомогу, реальна їх оплата, робота та участь в засіданні адвоката, подання ним низки письмових документів, розрахунків, пояснень, зокрема: судові витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконаних послуг адвокатом, витрати на правничу допомогу становлять близько 3% ціни позову, клопотання про збільшення судових витрат подано суду до початку розгляду справи по суті та до закінчення судових дебатів; у п.4.1 договору №19/6-1 від 07.06.2019 вказана вартість правничої допомоги - авансова оплата 9800,00 грн, у платіжному дорученні №15144 від 27.03.2019 містяться відомості про повну сплату вартості правничої допомоги.

Суд повинен був конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вважає, що суд не звернув уваги на те, що за змістом п.1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється та розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу виконаної роботи та її вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, у зв`язку із чим оскаржуване рішення про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню. Усупереч приписам ст. 60, 123 ГПК України та ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність суд самостійно без достатніх обґрунтувань чи заперечень відповідача щодо неспівмірності понесених витрат дійшов висновку, що така сума є втричі завищена від сплаченого у справі судового збору 5718,04 грн, а тому витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9800,00 грн взагалі не підлягають відшкодуванню.

Вважає, що суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд повинен був конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

19 листопада 2019 року від ПАТ Львівобленерго поступила заява про збільшення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у якій просить стягнути з КП Вододар Бориславської міської ради на користь ПАТ Львівобленерго 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Копія заяви і доданих доказів була скерована відповідачу.

29 листопада 2019 року до суду надійшов відзив Комунального підприємства "Вододар" Бориславської міської ради на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить поновити строк для подачі відзиву. Також просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Вважає, що відповідно до приписів частини 1 статті 124 ГПК України позивач повинен був при поданні позову заявити і орієнтовний розрахунок суми судових витрат. Позивач назвав лише суму судового збору, натомість не назвав суму витрат на правничу допомогу, про яку на час подання позову йому було відомо. Крім того, позивач не подав детального опису наданих адвокатських послуг; не навів обґрунтувань щодо співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову, не роз`яснив витраченого на надання послуг часу. Сума заявлених до відшкодування судових витрат майже втричі перевищує суму, заявлену в орієнтовному розрахунку, що згідно з ч.6 ст.129 ГПК України є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Також відповідач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 12000,00 грн.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників і вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України );

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України . Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу .

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Таку правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

З матеріалів справи №914/1284/19 слідує, що у липні 2019 року Приватне акціонерне товариство Львівобленерго звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Вододар Бориславської міської ради про стягнення 381202,94 грн. У позові зазначено, що попередній розрахунок судових витрат

13 серпня 2019 року, під час розгляду справи у підготовчому провадженні, представник позивача адвокат Кухар Н.В. подала суду клопотання про збільшення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи - просила стягнути з відповідача 9800,00 грн. витрат на правничу допомогу. Копію клопотання надіслано відповідачу.

На підтвердження заявлених вимог позивач подав суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги № 19/6-1, укладений 07.06.2019 ПрАТ Львівобленерго з адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус"(а.с. 145); Ордер на надання правової допомоги серії ЛВ № 131829 від 10.07.2019, виданий адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус" адвокату Кухар Н. В на право представництва у справі №914/1284/19 (а.с. 144); Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Кухар Н.В. 29.09.2016 (а.с.147); Рахунок на оплату № 19/031 від 17.06.2019 на суму 9'800,00 грн. (а.с. 183), виданий адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус" позивачеві; Платіжне доручення № 15144 від 27.06.2019 на суму 9'800,00 грн. (а.с. 184), за яким платником є позивач, одержувачем коштів адвокатське об`єднання "Юріс Консультус".

Предметом договору про надання правничої допомоги № 19/6-1 від 07.06.2019 є зобов`язання адвокатського об`єднання забезпечувати представництво клієнта у Господарському суді Львівської області у справі за позовом ПрАТ Львівобленерго до КП Вододар про стягнення 381202,94 грн.(п.п. 1.1., 1.2. договору). Сторони погодили, що вартість правничої допомоги становить авансова оплата 9800,00 грн., яка здійснюється протягом 30 днів з часу підписання договору (п.п.4.1., 4.2. договору). У рахунку на оплату №19/031 від 17.06.2019. визначена загальна сума вартості послуг 9'800,00 грн за договором № 19/6-1 від 07.06.2019 та перелік послуг і їх вартість (аналіз законодавства і судової практики; складання клопотань, заяв, заперечень; участь у судових засіданнях). Сплата позивачем адвокатському об`єднанню "Юріс Консультус" 9'800,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 15144 від 27.06.2019.

Господарський суд Львівської області відмовив позивачеві у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9'800,00 грн. на підставі частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми закону якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, суд першої інстанції правильно вказав на те, що означені докази свідчать про укладення договору, виставлення рахунку та оплату послуг на професійну правничу допомогу ще до подання позовної заяви (до 04.07.2019), отже на час подання позову позивач був обізнаний про суму своїх витрат на професійну правничу допомогу і в силу приписів частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123, частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України повинен був про це заявити у позові, проте не заявив і не включив такі витрати до попереднього розрахунку судових витрат. У позовній заяві зазначено лише, що позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 5'718,04 грн.

Проте суд апеляційної інстанції вважає, що ця обставина в контексті процесуальної поведінки учасників справи і наданих доказів є недостатньою для відмови позивачу у відшкодуванні усієї суми витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про збільшення судових витрат, а саме 9800,00 грн. витрат на правничу допомогу, представник позивача подав під час підготовчого провадження (13 серпня 2019 року) і задовго до призначення 02 жовтня 2019 року розгляду справи по суті. Копію клопотання позивач надіслав відповідачу. Представники відповідача були присутні у судових засіданнях 28 серпня, 18 вересня, 02 жовтня 2019 року, відтак знали про клопотання і мали можливість заявити свою позицію з цього приводу. У матеріалах справи немає заяв, клопотань представників відповідача зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Представник позивача адвокат Кухар Н.В. була присутня в усіх судових засіданнях - 31 липня, 28 серпня, 18 вересня, 02 і 23 жовтня 2019 року, подавала усні і письмові пояснення, заяви, клопотання, заперечення, розрахунки. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката 9800,00 грн. є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Заявлена до відшкодування сума 9800,00 грн. - це витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу. У попередньому (орієнтовному) розрахунку була зазначена лише сума 5'718,04 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, однак ця обставина не може бути підставою для відмови у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу. Також, сума витрат на правничу допомогу не є істотно більшою від суми судового збору, заявленої у попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат. А та обставина, що позивач подав клопотання про збільшення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) під час підготовчого провадження (а не при поданні позову, коли сума цих витрат уже була йому відомою), не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг позивачу і фактичне понесення витрат на правничу допомогу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Відповідач знав про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень.

Так, частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. Отже, суд першої інстанції міг, за наявності клопотання відповідача, зменшити суму витрат на правову допомогу. Проте виходячи таких основних принципів (засад) господарського судочинства, як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед судом, змагальність сторін, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення (ст.12 ГПК України), та названих вище фактичних обставин, - у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відшкодуванні усієї суми витрат на професійну правничу допомогу, які належно підтверджені.

У поданій суду апеляційної інстанції заяві про збільшення судових витрат скаржник просить стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. На підтвердження заявлених вимог позивач подав суду апеляційної інстанції: договір про надання правничої допомоги № 19/10-10, укладений 31.10.2019 ПрАТ Львівобленерго з адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус"; Рахунок на оплату №19/071 від 11.11.2019 на суму 6000,00 грн виданий адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус" позивачеві; Платіжне доручення №25853 від 15.11.2019 на суму 6000,00 грн. за яким платником є позивач, одержувачем коштів адвокатське об`єднання "Юріс Консультус"; довіреність на право представництва адвокатом Кухар Н.В. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Предметом договору про надання правничої допомоги №19/071 від 11.11.2019 є зобов`язання адвокатського об`єднання забезпечувати представництво клієнта у Західному апеляційному господарському суді у справі №914/1284/19 про стягнення 381202,94 грн.(п.п. 1.1., 1.2. договору). Сторони погодили, що вартість правничої допомоги становить авансова оплата 6000,00 грн., яка здійснюється протягом 30 днів з часу підписання договору (п.п.4.1., 4.2. договору). У рахунку на оплату №19/071 від 11.11.2019 визначена загальна сума вартості послуг 6000,00 грн за договором №19/071 від 11.11.2019 та перелік послуг і їх вартість (вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства і судової практики,складання клопотань, заяв, заперечень; участь у судовому засіданні). Сплата позивачем адвокатському об`єднанню "Юріс Консультус" 6000,00 грн підтверджується платіжним дорученням №25853 від 15.11.2019.

Відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав, у судовому засіданні представник відповідача не заявив.

Таким чином, з огляду на викладене, позивач згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України довів надання йому професійної правничої допомоги у судах першої і апеляційної інстанцій у відповідних сумах.

Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року у справі №914/1284/19 у частині відмови у стягненні 9800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення:

Стягнути з комунального підприємства "Вододар" Бориславської міської ради (адреса: вулиця Володимира Великого, будинок 229А, місто Борислав, Львівська область, 82300; ідентифікаційний код 37650131) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок 3, місто Львів, 79026; поштова адреса: вулиця Сяйво, будинок 10, місто Львів, 79052; ідентифікаційний код 00131587) 9800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

3. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року у справі №914/1284/19 залишити без змін.

4. Стягнути з комунального підприємства "Вододар" Бориславської міської ради (адреса: вулиця Володимира Великого, будинок 229А, місто Борислав, Львівська область, 82300; ідентифікаційний код 37650131) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок 3, місто Львів, 79026; поштова адреса: вулиця Сяйво, будинок 10, місто Львів, 79052; ідентифікаційний код 00131587) 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 2881,50 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.01.2020.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя О.П. Дубник

суддя Г.Г. Якімець