Рішення

від 20.01.2020 по справі 915/2263/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 915/2263/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - Солдатова Н.В. - дов.№02002 від 10.01.2020,

за участю представника відповідача - Кічка Н.В. - дов.№2784 від 16.12.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА", 02140, м.Київ, вул.Вишняківська, буд.13, кв.1

до відповідача: Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", 54017, м.Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд.120

про: стягнення 109 647,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 08.11.2019 про стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" заборгованості у розмірі 109 647,99 грн. з якої: 85 800,00 грн. - основна заборгованість, 7 489,28 грн. - пеня, 4 411,06 грн. - 3% річних, 11 947,65 грн. - інфляційні.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання нафтопродуктів №000010-02 від 08.02.2018 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Позивач у позовній заяві просить суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 10 грудня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2019 судове засідання було відкладено на 20 січня 2020 року.

28.12.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву та заяву про поновлення процесуального строку в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити строк для подання відзиву. В обґрунтування заяви вказує, що ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.11.2019 відповідач отримав 22.11.2019. В ухвалі суд встановив відповідачу 15-денний строк від дня отримання ухвали для подання відзиву оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. У зв`язку з тим, що відповідач не отримав позовної заяви та додатків до позову на які позивач посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог, відповідач не мав об`єктивної можливості надати правову оцінку заявленим вимогам у встановлений судом 15-денний строк. 21.12.2019 відповідач ознайомився з матеріалами справи та зробив фотокопії позову та доданих до позову документів.

Суд розглянувши заяву відповідача про поновлення строку для подання відзиву зазначає наступне.

Порядок вирішення питань, що виникають у зв`язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено статтею 119 Господарського процессуального кодексу України.

Частиною 1 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3 ст.119 ГПК України).

З аналізу наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що поновленню підлягає лише той процесуальний строк, який встановлений законом.

Суд зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Судом враховано, що за приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Розглянувши клопотання відповідача, відповідно до ст. 119 ГПК України, суд визнав поважними причини пропуску строку на подання відзиву, та ухвалив поновити строк на подання відзиву та залучити відзив до матеріалів справи.

Відповідач у наданому до суду відзиві заявляє про застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення пені. Вказує, що поставка товару за Договором постачання нафтопродуктів №000010-02 була здійснена 03.07.2018. Пунктом 2.1.1 передбачено, що оплата здійснюється протягом 7 календарних днів від дати поставки, тобто до 10.07.2018 включно. Початок порушення строку на оплату та відповідно початок нарахування пені - 10.07.2018. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, тобто 11.01.2019. Для звернення до суду з вимогою про стягнення пені встановлена позовна давність в один рік. Позивач звернувся до суду 11.11.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку для стягнення пені за період з 11.07.2018 по 11.11.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір постачання нафтопродуктів №000010-02 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується організувати та забезпечити заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати відпущені паливно - мастильні матеріали (надалі іменуються ПММ ) (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.3 Договору, асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначається у рахунку - фактурі відповідно до комерційної пропозиції постачальника. У разі зміни цін на ринку нафтопродуктів сторони узгоджують ціни на ПММ та постачальник надає покупцю нову комерційну пропозицію і, відповідно, нові рахунки -фактури.

Відповідно до п.2.1.1 Договору, покупець оплачує постачальникові вартість ПММ в асортименті, кількості та за ціною згідно з виставленим рахунком -фактурою та видаткової накладної, в розмір 100% протягом 7 календарних днів від дати поставки. Ціна ПММ, зазначена у рахунку - фактурі і накладній є остаточною, при цьому виставлений рахунок - фактура є офертою, а акцептом вважається його оплата. Вартість оплачених ПММ не змінюється.

Пунктом 2.1.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у рахунку фактурі та видаткових накладних і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язана з поставкою товару. Ціна договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно рахунку-фактурі та видаткових накладних Розрахунок здійснюється у безготівковому вигляді шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника.

У відповідності до п. 6.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п.6.1 Договору та закінчується 31.12.2019. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про його припинення за один місяць до закінчення строку його дії, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 128 700,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №241 від 03.07.2018 на суму 128 700,00 грн. (а.с.17).

Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Для оплати поставленої продукції позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №228 від 02.07.2018 на суму 128 700,00 грн. (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 10.04.2018 було частково погашено заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 42 900,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.19).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 85 800,00 грн. (128 700,00 грн. - 42 900,00 грн.).

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №25/03/19-1 від 25.03.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с.20,21).

Відповідач у наданій відповіді на претензію №25/03/19-1 вказав на скрутне матеріальне становище підприємства та зазначив, що у разі надходження грошових коштів залишок заборгованості буде погашено в повному обсязі (а.с.26).

Позивач з метою отримання залишку заборгованості за поставлений товар, направив на адресу відповідача претензію №09/07/19-1 від 09.07.2019 з вимогою погасити заборгованість в сумі 85 800,00 грн. (а.с.27).

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав грошові кошти в сумі 85 800,00 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 85 800,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.3.3 Договору, покупець зобов`язаний за прострочення оплати при відстроченні платежу за товар сплатити постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення за весь період прострочення.

Позивач з урахуванням ст.258 Цивільного кодексу України та положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 7 489,28 грн. нараховану за період з 10.04.2019 по 22.10.2019 на суму заборгованості 85 800,00 грн.

Так, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16).

Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору, суд встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

З огляду на те, що термін прострочення оплати за поставлений товар розпочався 11.07.2018 (зі спливом 7 календарних днів від дати поставки товару), то періодом нарахування пені з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України є: 11.07.2018 - 11.01.2019.

Проте визначаючи порядок та період нарахування пені за невиконання зобов`язання за договором, позивач не врахував вимоги ч.6 ст.232 ГК України та необґрунтовано здійснив розрахунок пені з 10 квітня 2019 по 22 жовтня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідач пені у загальному розмірі 7 489,28 грн. за період з 10.04.2019 по 22.10.2019 слід відмовити.

Заява відповідача про застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення пені за період з 11.07.2018 по 11.11.2018 судом відхиляється, оскільки позивачем у позовній заяві не заявлялась вимога щодо стягнення з відповідача пені за період з 11.07.2018 по 11.11.2018.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4 411,06 грн. нараховані:

- за період з 11.07.2018 по 09.04.2019 (кількість днів 273) на суму заборгованості у розмірі 128 700,00 грн. в сумі 2 887,82 грн.;

- за період з 10.04.2019 по 01.09.2019 (кількість днів 216 ) на суму заборгованості 85 800,00 грн. в сумі 1 523,24 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство з урахуванням вірного визначенні кількості днів прострочення перевірений розрахунок 3% річних та визначено, що стягненню підлягають 3% річних у загальному розмірі 3 903,32 грн. нараховані:

- за період з 11.07.2018 по 09.04.2019 (кількість днів 273) на суму заборгованості у розмірі 128 700,00 грн. в сумі 2 887,82 грн.;

- за період з 10.04.2019 по 01.09.2019 (кількість днів 144 ) на суму заборгованості 85 800,00 грн. в сумі 1 015,50 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 507,74 грн. (4 411,06 грн. - 3 903,32 грн.) задоволенню не підлягають.

На підставі ст.625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 11 947,65 грн. нараховані:

- за період з червня 2018 року по березень 2019 року на суму заборгованості

128 700,00 грн. в розмірі 10 926,63 грн.;

- за період з березня 2019 року по серпень 2019 року на суму заборгованості

85 800,00 грн. в розмірі 1 021,02 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство з урахуванням вірного визначення періоду нарахуванні інфляційних перевірений розрахунок інфляційних та визначено, що стягненню підлягають інфляційні у загальному розмірі 10 192,05 грн. нараховані:

- за період з липня 2018 року по березень 2019 року на суму заборгованості 128 700,00 грн. в розмірі 9 943,66 грн.;

- за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року на суму заборгованості

85 800,00 грн. в розмірі 248,39 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 755,60 грн. (11 947,65 грн. - 10 192,05 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (54017, м.Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд.120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (02140, м.Київ, вул.Вишняківська, буд.13, кв.1, код ЄДРПОУ 31542542, п/ НОМЕР_1 в АТ Альфа-Банк , МФО 300346) основної заборгованості у сумі 85 800,00 грн., 3% річних у розмірі 3 903,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 192,05 грн. та 1748,11 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 20.01.2020, повний текст рішення складено та підписано суддею 27.01.2020.

Суддя Н.О. Семенчук