Рішення
від 15.01.2020 по справі 378/1270/19
СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/1270/19

Провадження № 2/378/10/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_2 до Красилівської сільської ради Ставищенського району Київської області, треті особи: Ставищенська районна державна адміністрація Київської області та Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_2 , з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадщину після смерті якого прийняв він, спадкоємець за заповітом, посвідченим 26 грудня 2018 року секретарем Калиновецької сільської ради, за реєстром № 52, який подав до приватного нотаріуса Таращанського нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці за заповітом та законом відсутні. До спадкового майна померлого відноситься земельна ділянка, площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красилівської сільської ради. Для оформлення своїх спадкових прав ним до нотаріальної контори було подано документи, що посвідчують право власності спадкодавця на дві земельні ділянки, площею 1,7522 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 та площею 2,7461, кадастровий номер 3224283600:02:008:0021, а також витяг з ДЗК про земельну ділянку, площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020, яка утворена в результаті об`єднання вищевказаних земельних ділянок, площами 1,7522 га та 2,7461 га. Приватний нотаріус Таращанського нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, оскільки об`єднана земельна ділянка, площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрована належним чином за спадкодавцем на праві власності.

Позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Красилівської сільської ради, вартістю 174015,03 грн., яка утворилася в результаті об`єднання земельних ділянок, площами 1,7522 га та 2,7461га.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позові.

Представник відповідача Красилівської сільської ради в судове засідання не прибув. Красилівська сільська рада направила до суду клопотання, в якому просить справу розглядати без участі представника (а.с. 116).

Представник третьої особи - Ставищенської РДА в судове засідання не прибув, Ставищенської РДА направила до суду лист, в якому не заперечила проти задоволення позову, просить справу розглядати без участі представника (а. с. 144).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не прибув, Головне управління Держгеокадастру у Київській області про час і місце розгляду справи повідомлене належним чином (а. с.161).

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 5).

До спадкового майна померлого належать земельні ділянки площею 1,7522 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 та площею 2,7461, кадастровий номер 3224283600:02:008:0021, що підтверджується копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 809700 та серії ЯЕ № 809699 (а.с. 46-47).

За життя ОСОБА_3 замовив в ФОП ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 4,4983 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Красилівської сільської ради Ставищенського району Київської області (а.с. 8-45).

На підставі вказаної технічної документації 5 грудня 2018 року внесені відомості до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,4983 га, також за кадастровим номером 3224283600:02:008:0020 (а. с. 49-50).

З копії спадкової справи (а.с. 66-96), витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 51) встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого за заповітом, посвідченим 26 грудня 2018 року секретарем виконкому Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області Немирською Н.В., за реєстровим № 52, який звернувся до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області з відповідною заявою про прийняття спадщини. Осіб, які б відповідно до ст. 1241 ЦК України мали б право на обов`язкову частку в спадщині судом не встановлено.

12 серпня 2019 року приватний нотаріус Таращанського районного нотаріального округу Київської області винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки об`єднана земельна ділянка площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрована належним чином за спадкодавцем (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220 ч. 1, 1223 ч. 3 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 2, 3, 4, 6, 9, 10, 3 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Частинами 3, 10 статті 24 вищезазначеного Закону передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 27 даного Закону у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Статтею 25 Закону України Про землеустрій передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді: схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У статті 56 Закону України Про землеустрій зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

Згідно п. п. 29, 109, 114, 136 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальний, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій: скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлених цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно частини 1 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно п. „а" ч. 1 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав.

Першим і основним документом, на підставі якого відбувається об`єднання земельної ділянки, - заява власника (власників) земельної ділянки засвідчена нотаріально. Проте, позивачем не надано суду належний письмовий доказ, який містить дані про те, що ОСОБА_3 за життя надав нотаріально посвідчену згоду саме на об`єднання вищезазначених земельних ділянок, площами 1,7522 га та 2,7461га, а судом даних обставин не встановлено.

Суд критично оцінює та визнає неналежним доказом копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 4,4983 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 на території Красилівської сільської ради Ставищенського району Київської області (а. с 8-45), оскільки вона не містить інформації щодо предмету доказування.

Позивачем та його представником, на виконання ч. ч. 1,2 стаття 27 Закону України „Про Державний земельний кадастр", не надано суду доказів наявності технічної документації із землеустрою щодо об`єднання вищезазначених земельних ділянок, а судом даних обставин не встановлено.

У судовому засіданні з копій державних актів та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованих 12 серпня 2019 року (а. с. 46-47, 92,-95) встановлено, що земельній ділянці площею 1,7522 га присвоєно кадастровий номер 3224283600:02:008:0020, а земельній ділянці площею 2,7461 - кадастровий номер 3224283600:02:008:0021.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Закону Про Державний земельний кадастр" кадастрові номера 3224283600:02:008:0020 та 3224283600:02:008:0021 вищезазначених земельних ділянок скасовані, а судом даних обставин не встановлено.

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 05.12.2018, ( а. с.115), судом встановлено, що 05.12.2018 земельній ділянці площею 4,4983 га присвоєно кадастровий номер 3224283600:02:008:0020, який належить земельній ділянці площею 1,7522 та відповідно до ст. 16 Закону України „Про Державний земельний кадастр" не може бути присвоєний іншій земельній ділянці, у тому числі і земельній ділянці площею 4,4983 га.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрована, а у Державному земельному кадастрі присвоєно їй кадастровий номер, який належить іншій земельній ділянці, помилково.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки земельна ділянка площею 4,4983 га, кадастровий номер 3224283600:02:008:0020 є несформованою і не може бути об`єктом цивільних прав та належати до спадкового майна померлого ОСОБА_3 , тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 15 ч. 1, 182, 1223 ч. 1, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 24, 27, 73-1 Закону України „Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 24, 56 Закону України „Про землеустрій", ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Красилівської сільської ради Ставищенського району Київської області, треті особи: Ставищенська районна державна адміністрація Київської області та Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя Т. Н. Скороход

СудСтавищенський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення15.01.2020
Оприлюднено28.01.2020
Номер документу87158443
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —378/1270/19

Рішення від 15.01.2020

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Рішення від 15.01.2020

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Ухвала від 19.12.2019

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Ухвала від 10.12.2019

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Ухвала від 20.11.2019

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Ухвала від 24.10.2019

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

Ухвала від 04.10.2019

Цивільне

Ставищенський районний суд Київської області

Скороход Т. Н.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні