Постанова

від 23.01.2020 по справі 476/309/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.01.20

22-ц/812/107/20

Провадження № 22-ц/812/107/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Миколаїв

Справа № 476/309/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Фермерського господарства Дельта

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Черняковою Н.В. 14 листопада 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року

у с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства Дельта (далі- ФК Дельта ) про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що 24 березня 2012 року між ним та ФГ Дельта укладено договір оренди належної йому земельної ділянки площею 5,2608 га з кадастровим номером 4823080700:01:000:0455, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області строком з 24 березня 2012 року по 31 грудня 2061 року. Після підписання вказаного договору, на виконання його умов, відповідач сплатив йому в рахунок орендної плати 20000 грн. одним платежем. Інших платежів, які б свідчили про сплату відповідачем орендної плати за договором, чи жодних послуг в рахунок орендної плати від відповідача він не отримував. Крім того, після реєстрації договору йому не було надано один із примірників вищевказаного договору оренди, а тому він не був обізнаний з умовами укладеного договору.

У жовтні 2016 року він виявив, що у порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі пункти 5 та 9 договору не містять інформації про орендну плату та нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, які є істотними умовами. Вищевказане, на його думку, свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому просив визнати договір оренди землі недійсним.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд дав невірну оцінку доказам, зокрема заяві позивача щодо отримання ним орендної плати за весь час дії договору оренди та дійшов помилкового висновку щодо досягнення сторонами усіх істотних умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ Дельта , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,2608 га з кадастровим номером 4823080700:01:000:0455, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. 24 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ Дельта у письмовій формі укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

5 травня 2012 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №482308074000490.

Відповідно до п.п. 1, 2, 8 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 5,2608 га з кадастровим номером 4823080700:01:000:0455, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Водяно-Лоринської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком з 24 березня 2012 року по 31 грудня 2061 року.

Згідно п.п. 9, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла на момент укладення договору, до 31 грудня кожного року.

У п.п. 5, 9 договору (примірник якого надано позивачем) не вказано розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору та щорічного відсоткового розміру орендної плати необхідної до сплати.

Проте, із наданого відповідачем примірника договору оренди, укладеного між сторонами, вбачається, що розмір орендної плати складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91211,97 грн. Вказаний договір підписано сторонами і зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина третя статті 15 зазначеного Закону).

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись з позовом про визнання зазначеного договору оренди недійсним, позивач посилався на те, що договір не містить істотних умов договору, а саме розміру орендної плати, форми її платежу та порядку її внесення.

Проте, відсутність у договорі зазначених умов не свідчить про порушення прав позивача, з огляду на наступне.

Так, із заяви ОСОБА_1 від 6 квітня 2012 року, засвідченої приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В., вбачається, що позивач своєю заявою свідомо, діючи без стороннього фізичного або психічного примусу і тиску, підтвердив, що ним у повному обсязі отримана орендна плата від ФГ Дельта за користування належною йому земельною ділянкою площею 5,2608 га за договором оренди землі від 24 березня 2012 року за весь період оренди. Також зазначив, що претензії по розрахунку за вищевказаним договором оренди земельної ділянки до ФГ Дельта у нього відсутні (а. с. 51).

З наданого суду представником відповідача договору оренди землі ДВ-04, укладеного сторонами 24 березня 2012 року вбачається, що позивач передав ФГ Дельта в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,2608 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої становить 91211грн. 97 коп., орендна плата, яку повинен вносити відповідач за користування даною земельною ділянкою визначена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2012-2017 роки слідує, що з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки 3,2, 3,997 та 4,796 та коефіцієнту ріллі 1,756 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4823080700:01:000:0455 у 2012 році становила 91211 грн. 97коп.,у 2013році -91211грн. 97коп.,у 2014 році - 91211 грн.97 коп.,у 2015році -113929 грн. 45коп., у 2016 році -136703 грн. 94 коп.,у 2017 році -136703 грн. 94коп. (а. с. 44-49).

Із проведеного відповідачем розрахунку орендної плати, належної до виплати позивачу за 2012-2017 роки, вбачається, що орендну плату за вказаний період обчислено у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік з врахуванням наведених вище коефіцієнтів. Відтак, орендна плата за 2012 рік становить 2736 грн. 36 коп., за 2013 рік - 2736,36 грн., за 2014 рік - 2736,36 грн., за 2015 рік - 3417,88 грн., за 2016 рік - 4101,12 грн., за 2017 рік - 4101,12 грн. (а. с. 50). При цьому, при здійснені розрахунку представником відповідача враховано щорічну зміну нормативної грошової оцінки. Загальна сума орендної плати, отриманої за 2012-2017 роки дорівнює 19829 грн. 20 коп., тобто фактично відповідає сумі, яку отримав відповідач у квітні 2012 року в якості орендної плати наперед.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірному договорі оренди землі від 24 березня 2012 року сторони на власний розсуд, у відповідності до ст. 627 ЦК України, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, визначили всі істотні умови договору.

Підписаний позивачем договір оренди землі від 24 березня 2012 року та отримання ним від відповідача в рахунок орендної плати за вказаним договором 20000 грн., одним платежем, а також отримання орендної плати за 2018 та 2019 роки, свідчить про визнання орендних відносин, наявність волевиявлення позивача на укладення договору, саме на зазначених в ньому умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди.

Сплата орендарем орендної плати наперед не суперечить ні умовам договору оренди, який не містить з цього приводу заборони, ні актам цивільного законодавства ст.ст. 531, 762 ЦК України ,ст. 93 ЗК України, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача та відповідно відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Посилання представника позивача на те, що орендна плата була отримана позивачем за попередні роки, а саме за користування земельною ділянкою до 2012 року, є безпідставними, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявність договірних відносин за вказаний період.

Доводи апелянта стосовно того, що між сторонами була домовленість про сплату орендної плати у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки замість вказаних у договорі 3%, не можна прийняти до уваги, оскільки ці обставини також не підтверджені належними та допустимими доказами. Розмір орендної плати, яку сплачував відповідач відповідає мінімальному розміру орендної плати , встановленому Указом Президента України № 92/2002 від 2 лютого 2002 року.

До того ж, протягом тривалого часу, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання за договором оренди та жодних претензій зі сторони позивача заявлено не було, що свідчить про те, що всі умови договору оренди землі, в тому числі й щодо розміру орендної плати між сторонами були узгоджені.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року.