Рішення

від 24.01.2020 по справі 711/1696/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1696/19

Провадження № 2/711/117/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.,

при секретарі Слабко Ю.М.,

за участі:

позивача по основному позову - відповідача по об`єднаному позову - ОСОБА_1 ,

представника позивача по основному позову - відповідача по об`єднаному позову - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки по основному позову - позивачки по об`єднаному позову - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, об`єднаному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки в спільному майні подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_5 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову вказує, що він - ОСОБА_1 25.09.2009 року зареєстрував шлюб з відповідачкою - ОСОБА_4 , від якого вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак спільне життя між ними не склалось, в зв`язку з чим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.10.2018 року у справі № 711/7473/18 шлюб між ними був розірваний, а також було стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина.

У вказаному рішенні суду зазначено, що відповідачка проживає разом з сином без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Також вказує, що угоди про добровільний поділ нерухомого майна, що є їх спільною власністю, між ними на час розірвання шлюбу не було досягнуто.

За час проживання у шлюбі ними (сторонами) було набуто нерухоме майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., за ціною 359200 грн. Загальна ринкова вартість вказаної квартири згідно висновку про оцінку становить 1027491 грн.

Право власності на квартири було оформлене на відповідачку - ОСОБА_4 .

Вказує, що спірна квартира була придбана за рахунок запозичених ним коштів у ОСОБА_7 , що підтверджується розпискою від 06.01.2014 року, посвідченою підписами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до вказаної розписки він зобов`язувався повернути ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 40000 дол. США в строк до 01.01.2020 року.

В договорі купівлі-продажу квартири від 20.10.2014 року ціна квартири вказана в сумі 359200 грн., однак розрахунок з продавцем ОСОБА_10 було проведено в іноземній валюті, а саме сплачено 38000 дол. США, що підтверджується розпискою ОСОБА_10 Передачу коштів за квартиру було здійснено особисто ним.

Також зазначає, що 06.01.2014 року ним в інтересах сім`ї було запозичено у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 40000 дол. США для придбання житла. Запозичення таких коштів було здійснено з відома та згоди відповідачки ОСОБА_5 .

Оскільки 05.04.2017 року його було звільнено зі служби в Національній поліції та не маючи стабільного грошового заробітку, з метою повернення позичених для придбання квартири грошових коштів, ним було передано за згодою відповідачки у власність позикодавця ОСОБА_7 легковий автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , що було оформлено Договором купівлі-продажу від 13.01.2018 року №714/2018/786262 та письмовою розпискою про повернення позивачем частини боргу в сумі 8000 дол. США.

20.03.2018 року його було поновлено на посаді та виплачено частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

02.07.2018 року ним було повернуто ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу 2000 дол. США., однак борг по розписці залишається ще в сумі 30000 дол. США. Вказану суму боргу, з урахуванням курсу долара, він не в змозі повернути до визначеної дати, тобто до 01.01.2020 року.

Відповідачка відмовляється допомагати йому у поверненні грошової заборгованості та заперечує свою причетність до запозичення грошових коштів для придбання нерухомого майна.

А тому, просив:

- визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- визнати за ним - ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину трикімнатну квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., залишивши за відповідачкою - ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину вказаної квартири;

- стягнути із ОСОБА_4 на його - ОСОБА_1 користь боргові зобов`язання в сумі 15000 дол. США за Договором позики, оформленим борговою розпискою від 06.01.2014 року;

- стягнути із ОСОБА_4 на його - ОСОБА_1 користь сплачені судові витрати, включаючи судовий збір в сумі 5763 грн., витрати на проведення судових експертиз та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Ухвалено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

25.03.2019 року відповідачкою ОСОБА_5 подано до суду відзив на позовну заяву про розподіл спільного майна подружжя та проведення розподілу грошової заборгованості за договором позики (а.с. 45-70).

21.03.2019 року ОСОБА_4 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки в спільному майні.

В обґрунтування позову вказує, що 25.09.2009 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого в них народився син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.10.2018 року шлюб між ними розірваний.

За час перебування в шлюбі, а саме 05.08.2015 року ними за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано на неї.

Оскільки автомобілем користувався відповідач, тому 11.04.2017 року на його прохання нею було видано йому нотаріальну довіреність на користування автомобілем.

В червні 2017 року шлюбні відносини між ними були припинені, спільне господарство не велося. Питання стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя не вирішувалося.

11.03.2019 року вона отримала від суду позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення боргового зобов`язання в сумі 15000 дол. США за договором позики, який оформлено борговою розпискою від 06.01.2014 року.

Також до позовної заяви було долучено копію Договору купівлі-продажу автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від 13.01.2018 року, з якого вона дізналася про відчуження їх спільного автомобіля.

Вказує, що вона заперечує наявність будь-яких спільних з ОСОБА_1 боргових зобов`язань. Договір позики грошових коштів в інтересах сім`ї не укладався. Про продаж автомобіля або про передачу його нібито в рахунок боргу, її до відому ніхто не ставив, згоду на продаж вказаного автомобіля ОСОБА_1 від неї не отримував та про його відчуження її не повідомляв. Про відчуження автомобіля їй стало відомо лише з документів отриманих з суду.

Оскільки відповідач відчужив спірний транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю подружжя і цінним майном, без її згоди, після припинення сторонами подружніх відносин, тому вона має право на грошову компенсацію Ѕ частини вартості проданого автомобіля HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 .

А тому, просить: стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 97711 грн. 87 коп. та стягнути судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_5 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження по справі. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення боргових зобов`язань в частині позовних вимог, викладених в п. 4 прохальної частини позовної заяви, - про стягнення боргових зобов`язань - залишено без розгляду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року об`єднано цивільну справу №711/1696/19 (провадження №2/711/1083/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя із цивільною справою № 711/2501/19 (провадження №2/711/1254/19) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_4 про призначення судово-технічної експертизи відмовлено.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року в задоволенні клопотання відповідача по об`єднаному позову - ОСОБА_1 про призначення експертизи відмовлено.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року закрито підготовче засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, об`єднаному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя. Цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач по основному позову - відповідач по об`єднаному позову - ОСОБА_1 позовні вимоги щодо визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном подружжя та визнання за ним права власності на Ѕ частину вказаної квартири підтримав. Також просив врахувати, що спільна квартира була придбана не за спільні кошти подружжя, а за запозичені ним кошти у ОСОБА_7 , що підтверджується розпискою від 06.01.2014 року. Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з нього грошової компенсації за Ѕ частину спірного автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 97711 грн. 87 коп. не визнав. При цьому просив врахувати, що автомобіль дійсно був придбаний ними в період шлюбу, але в подальшому на підставі наданої його дружиною - ОСОБА_5 довіреності, після фактичного припинення шлюбних відносин, вказаний автомобіль був відчужений гр. ОСОБА_7 . Також пояснив, що будь-яких коштів ОСОБА_5 він не передавав. Оскільки ОСОБА_5 уповноважила його на розпорядження вказаним автомобілем, він діяв на підставі наданої нею довіреності, тому просив відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача по основному позову - відповідача по об`єднаному позову - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідачки по основному позову - позивачки по об`єднаному позову ОСОБА_5 - ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_2 спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м. визнала та не заперечувала проти задоволення позову в цій частині. Однак просила врахувати, що вказана квартира була придбана подружжям виключно за спільні кошти подружжя, саме за кошти, які були сторонами спільно відкладені, за кошти подаровані на весілля та за кошти надані їм (сторонам) їх батьками для придбання квартири. Також пояснила, що відповідачка ОСОБА_5 про позику її чоловіка у ОСОБА_7 нічого не знала та згоди на таку позику не надавала. Спільних боргових зобов`язань перед ОСОБА_7 в них не було.

Крім того, остання позовні вимоги ОСОБА_5 по об`єднаному позову підтримала та пояснила, що відповідач по об`єднаному позову - ОСОБА_1 після фактичного припинення шлюбу, але до його розірвання судом, без згоди на те позивачки ОСОБА_5 відчужив спільне їх майно - автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_7 за 195423 грн. 75 коп. Тому просила стягнути з останнього на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 97711 грн. 87 коп.

Заслухавши пояснення позивача по основному позову - відповідача по об`єднаному позову - ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , пояснення представника відповідачки по основному позову - позивачки по зустрічному позову - ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 77, 78, 80 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2016 року №6-2811цс15, згідно ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються кожному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що 25.09.2009 року між сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_12 був укладений шлюб, про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області складено відповідний актовий запис №1215 (а.с. 11).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.10.2018 року по справі № 711/7473/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 розірваний (а.с. 13-14).

Також в судовому засіданні вставлено, що в період шлюбу, відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2014 року ОСОБА_4 купила за 395200 грн. належну продавцям ( ОСОБА_10 , яка діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ) на праві приватної власності, квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 23-24).

Як вбачається із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.204 року №28318591 вищевказана квартира на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі - продажу серії 7722 від 20.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н.В. (а.с. 26).

Крім того, право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру підтверджується також Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.11.2018 року за № 146478046 (а.с. 27).

Факт проживання сторонами однією сім`єю під час придбання квартири АДРЕСА_2 визнаний представником відповідачки ОСОБА_5 , а також самим ОСОБА_1 . При цьому, в судовому засіданні представник відповідачки по основному позову ОСОБА_5 - ОСОБА_11 пояснила, що спірна квартира була придбана подружжям за їх спільні кошти, а саме які були ними спільно відкладені, за кошти подаровані на весілля та за кошти надані їм (сторонам) їх батьками для придбання квартири. Позивачем ОСОБА_1 , на якого в силу ст.ст. 12, 81, ч. 2 ст. 83 ЦПК України, покладений обов`язок довести свої позовні вимоги належними та переконливими доказами, не доведено що вказана квартира була придбана саме за запозичені у гр. ОСОБА_7 кошти, а не за спільні сумісні кошти подружжя.

Доводи позивача по основному позову - ОСОБА_1 про те, що спірна квартира була придбана ними за запозичені у ОСОБА_7 грошові кошти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так на підтвердження вказаних обставин позивачем по основному позову ОСОБА_1 надано розписку від 06.01.2014 року про отримання ним у гр. ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 40000 дол. США на придбання нерухомого майна (квартири) (а.с. 15). Однак вказані кошти були отримані ОСОБА_1 задовго до придбання квартири (більш ніж за десять місяців до її придбання). Інших доказів того, що спірна квартира була придбана саме за ці запозичені кошти ОСОБА_1 суду не надано.

Крім того, в судовому засіданні вставлено, що відповідачка по основному позову - ОСОБА_5 про існування такої розписки та про отримання її чоловіком - ОСОБА_1 у борг грошових коштів у ОСОБА_7 нічого не знала. Доказів зворотнього ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, відповідачка по основному позову - ОСОБА_5 і не була в м. Макіївка Донецької області в момент написання розписки, що було підтверджено в судовому засіданні ОСОБА_1 .

Також при винесенні даного рішення суд враховує і наступне.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов`язанням їх повернення.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі №641/6191/17.

В даному ж випадку позивачем по основному позову ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про укладення договору позики в інтересах сім`ї та використання отриманих ним у борг від гр. ОСОБА_7 грошових коштів за цим договором для задоволення потреб сім`ї, а саме для придбання квартири АДРЕСА_2 , а також, що ОСОБА_5 давала згоду на укладення такого договору.

До того ж вказані вище доводи ОСОБА_1 не впливають на остаточне рішення, яке приймає суд за даною позовною вимогою. Суд лише констатує ту обставину, що вищевказана квартира була придбана за спільні кошти подружжя.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірна квартири АДРЕСА_2 була придбана сторонами за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і кожен з них має право на Ѕ частку вказаної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м.

За таких підстав, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя. Суд визнає за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., залишивши за ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на Ѕ частини вказаної квартири.

Що стосується об`єднаного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки в спільному майні подружжя, то суд приходить до висновку про його задоволення, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) в період шлюбу був придбаний автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстроване на позивачку по об`єднаному позову - ОСОБА_5 . Факт придбання вказаного автомобіля в період шлюбу та за спільні кошти не заперечувався сторонами (їх представниками) в судовому засіданні, а тому в силу ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст.ст. 60, 69, 70 СК України кожен із подружжя має право на вказаний автомобіль, який є спільним майном подружжя, і їх частки незалежно від розірвання шлюбу є рівними, тобто по Ѕ частині автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 .

Також в судовому засіданні встановлено, що ще в період шлюбу, а саме 11.04.2017 року позивачкою за об`єднаним позовом - ОСОБА_5 була видана довіреність ОСОБА_1 , якою ОСОБА_5 уповноважила останнього на розпорядження автомобілем марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі з правом продажу його за встановленим законом порядком (а.с. 116).

Як вбачається із матеріалів справи 13.01.2018 року між ОСОБА_4 (Продавець), в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі доручення Продавця, та ОСОБА_7 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №711/2018/786262 транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_7 придбала автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 за ціною 195423 грн. 75 коп. (а.с. 117). Вказаний договір є чинним і ніким не оспорювався.

Відчуження вказаного автомобіля гр. ОСОБА_7 за вказаним Договором відбулося до розірвання шлюбу, але після фактичного припинення між сторонами будь-яких шлюбних відносин та ведення спільного господарства. Грошові кошти від продажу автомобіля ОСОБА_1 позивачці по об`єднаному позову - ОСОБА_5 не передавалися та не були ним використані в інтересах сім`ї. Вказані обставини визнані відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні, тому вони також, в силу ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до роз`яснень викладених в абзаці 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при

поділі.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 відчужувався саме ОСОБА_1 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, і кошти від його продажу ним не були передані ОСОБА_5 та не були використані в інтересах сім`ї, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості Ѕ частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 за яку він був відчужений, а саме 97711 грн. 87 коп.

Що стосується розподілу судових витрат, що позивач за основним позовом - ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовився від стягнення на його користь понесених ним судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, тому суд і не стягує таких витрат на його користь з відповідачки по основному позову - ОСОБА_5 .

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 6, 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст. 60, 69, 70 СК України, ст. 368 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити .

Визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ).

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., залишивши за ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на Ѕ частини вказаної квартири.

Позовні вимоги за об`єднаним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки в спільному майні подружжя - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, загальний легковий універсал-В, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 97711 грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 977 грн. 12 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 24.01.2020 року.

Головуючий: В.М. Скляренко