Рішення

від 21.01.2020 по справі 120/3847/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2020 р. Справа № 120/3847/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

представника позивача: Богословського С.В., Осадчука В.І.

представника відповідача: Малишенко А.В., Данилюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства УЛАНІВСЬКИЙ АГРОМАШ (вул. Миру, б. 39, с. Уланів, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22032)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство Уланівський агромаш (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем 17.09.2019 року проведено фактичну перевірку позивача. За результатами проведення перевірки, відповідачем складено акт (довідку) фактичної перевірки без номеру та дати, в якому зазначено, що позивачем здійснюється роздрібна торгівля пальним без придбання відповідної ліцензії, та прийнято відповідне рішення про застосування фінансових санкцій. Позивач з таким рішення не погоджується та зазначає, що форма рішення про застосування санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства. Більш того, прийняття таких рішення відповідачем не передбачено Податковим кодексом України (далі - ПК України), адже у разі виявлення порушень, уповноважений орган повинен прийняти не рішення, а податкове повідомлення-рішення. Крім того, позивач зазначає, що, у даному випадку, не відбувався продаж пального, а було здійснено поточне планове технічне обслуговування колонки газороздавальної згідно графіку, визнаного в додатку № 1 до договору, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 . Під час ремонтних робіт генератора імпульсів відбулось автоматичне спрацювання видачі газу, про що було складено відповідний акт, втрати газу у такому випадку оформлюються двостороннім актом на списання ЗВГ. Крім цього, був включений касовий апарат, який автоматично видав чек. Вказаний акт та пояснення були надані під час проведення перевірки, які не були враховані. Такі дії позивача відповідають положенням ПК України і є правомірними. Позивач також наголошує, що ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запроваджено з 01.07.2019 року згідно положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів . Саме у зв`язку з цими змінами плановий огляд відбувся 01.07.2019 року для отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівля пальним. Вважаючи, що ним дотримано всіх приписів податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 27.11.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18.12.2019 року.

17.12.2019 року за вх. № 58313 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 18.09.2019 року на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 17.09.2019 року № 750 та направлень на проведення перевірки від 18.09.2019 року № 198, 199 уповноваженими особами відповідача здійснено фактичну перевірку позивача. У ході перевірки встановлено, що 01.07.2019 року о 16.38 год. відбувся факт роздрібної торгівлі пальним (газ) в кількості 15,50 л. вартість 199 грн. 95 коп. без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, згідно Z звіту № 1262 від 01.07.2019 року фіскальної пам`яті РРО Марія-303 АІ , ФН 3000192427, ЗН БЗ 1041010916 та наявної інформації баз даних по ліцензуванню та АІС Податковий блок підсистема Аналітична система (Чеки). При цьому, головою правління позивача надано письмові пояснення щодо вказаної ситуації. Акт перевірки згідно ст. 85 ПК України реєструється не пізніше наступного дня після проведення перевірки, що і було зроблено. Відповідач вказує, що такі дії позивача суперечить положенням Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ), яким передбачено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Таким чином, виходячи із вищевикладеного, відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 15 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в частині ліцензування діяльності пов`язаної з роздрібним продажем пального. Відповідальність за таке порушення передбачена абз. 9 ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом накладення штрафу у розмірі 250 000 грн. 00 коп.. У відповідності до цього, відповідачем й було прийнято оскаржуване рішення. Щодо форми оскаржуваного рішення, то відповідач пояснив, що ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за предметом правового регулювання не належить до податкового законодавства і не є законом про оподаткування, тобто не пов`язаний з нарахуванням та сплатою податків, зборів і обов`язкових платежів. Тож рішення про застосування фінансових санкцій виноситься за формою встановленою згідно з додатком до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а не за формою податкового повідомлення - рішення.

У судовому засіданні 18.12.2019 року представники сторін надали пояснення по суті спірних правовідносин. Судове засідання відкладено на 08.01.2020 року.

08.01.2020 року за вх. № 519 відповідачем надано до суду додаткові пояснення, в яких останній вказав, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми. При цьому, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн. 00 коп., матеріально-відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. Таким чином, позивач з метою забезпечення сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, суму коштів, зазначену у денному звіті РРО Марія-303 АІ , ФН 3000192427, ЗН БЗ 1041010916, зобов`язаний був повернути у день помилкового проведення - 01.07.2019 року.

Цього ж дня за вх. № 491 позивачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення, в яких він вказав на відсутність вини позивача, адже автоматичне спрацювання видачі скрапленого газу та автоматичне спрацювання РРО не залежали від волі та дій позивача. Це, на переконання представника позивача, виключає можливість застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача. Свої доводи він підкріпив посиланням на практику Європейського суду з прав людини. До додаткових пояснень також додано фіскальні чеки та акт від 15.11.2019 року про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків.

Одночасно за вх. № 547/20 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи фотокарток.

У судовому засіданні 08.01.2020 року представники сторін оголосили додаткові пояснення, у судовому засіданні було досліджено долучені представником позивача фото. Судове засідання відкладено на 21.01.2020 року.

21.01.2020 року за вх. № 1854 позивачем через канцелярію суду подано детальний опис (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги № 162/19-А від 01.11.2019 року, в якому він просив у разі задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп..

У судовому засіданні 21.01.2020 року позивачем надано копії Z-Звіт № 1262 за 01.07.2019 року, № 1261 за 30.06.2019 року та від 15.11.2019 року, представниками сторін надані пояснення щодо наданих ним Z-звітів. Судом були дослідженні докази, сторони надали додаткові пояснення.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

На підставі наказу відповідача № 750 від 17.09.2019 року та направлень на проведення перевірки № 198 та № 199 від 18.09.2019 року посадовими особами відповідача 18.09.2019 року проведено фактичну перевірку позивача, об`єкт перевірки- газова АЗС, яка розташована за адресою: Хмельницький район, с. Уланів, вул. Миру, 39. За результатом проведення вказаної перевірки складений акт (довідка) фактичної перевірки, який зареєстрований 19.09.2019 року за № 9/32/00902240.

Перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі позивачем пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, згідно наявної інформації баз даних АІС Податковий блок підсистема Аналітична система Чеки та даних РРО Марія-303 АІ , ЗН № БЗ 1041010916; 01.07.2019 року згідно Z звіту електронної фіскальної пам`яті від 01.07.2019 року № 1262, в кількості 15,50 л. на загальну суму 199 грн. 95 коп., чим порушено ст. 15 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів із змінами та доповненнями.

Цього ж дня, 18.09.2019 року, директором позивача були надані пояснення щодо виявленого порушення, в яких він вказав, що 01.07.2019 року приблизно о 16.30 год. проводились регламенті роботи по обслуговуванню газороздавальної колонки, внаслідок чого до останньої був приєднаний мірник для перевірки газового лічильника з перекачкою газу в ємність. При його запуску на табло автоматично був сформований чек на реалізацію пального, на який своєчасно не було відреаговано.

З актом перевірки був ознайомлений керівник позивача, про що свідчить відповідний запис та підпис.

За результатами перевірки та виявленого порушення відповідачем 17.10.2019 року прийнято рішення № 9/32/00902240 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності, ліцензій, свідоцтв, у том числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст. 80 ПК України, згідно якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 86.5. ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ч. 20 ст. 15 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ч. 2 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Механізм застосування цих фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі - Порядок № 790).

П. 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Згідно п. 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

П. 6 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Системний аналіз наведених норм доводить, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Здійснення ж таких дій без ліцензії вважається правопорушенням, за яке передбачено застосування фінансових санкцій до такого суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складений відповідний акт.

До матеріалів справи позивачем наданий примірник акту перевірки, який був отриманий ним під час проведення перевірки, без дати його складання та номеру. Відповідачем до матеріалів справи наданий примірник вказаного акту із відповідною датою складання та номером.

З цього приводу суд зазначає, що п. 86.5 ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

На положення цієї ж статті посилався і представник відповідача у судовому засіданні, пояснюючи, що під час перевірки складення акту відбувається під копіювальний папір, який являє собою тонкий папір з нанесеним на одну із сторін фарбувального шару, призначений для отримання копії документа. Відповідно, один примірник акту одразу ж після його складання вручається уповноваженій особі підприємства. В свою чергу, уповноважені особи відповідача, після закінчення перевірки, по прибуттю на місце роботи здійснюють його реєстрацію у відповідності до правил внутрішнього діловодства.

Таким чином, суд перевіривши надані сторонами примірники акту перевірки вказує на те, що вони за змістом є цілком ідентичними, за виключенням реєстраційного номера та дати складання. За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача у цій частині.

В ході перевірки було встановлено факт роздрібної торгівлі позивачем пальним без наявності відповідної ліцензії, а саме: згідно наявної інформації баз даних АІС Податковий блок підсистема Аналітична система Чеки та даних РРО Марія-303 АІ , ЗН № БЗ 1041010916; 01.07.2019 року згідно Z звіту електронної фіскальної пам`яті від 01.07.2019 року № 1262, в кількості 15,50 л.; на загальну суму 199 грн. 95 коп.

Позивач заперечує проти наявності факту роздрібної торгівлі пальним. Уповноважена особа позивача під час здійснення перевірки надала письмові пояснення про те, що 01.07.2019 року приблизно о 16.30 год. проводились регламенті роботи по обслуговуванню газороздавальної колонки, внаслідок чого до останньої був приєднаний мірник для перевірки газового лічильника з перекачкою газу в ємність. При його запуску на табло автоматично був сформований чек на реалізацію пального, на який своєчасно не було відреаговано.

Суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки, окрім вказаних пояснень, інші докази щодо відсутності факту роздрібної торгівлі пальним уповноваженою особою позивача перевіряючим не надавались, що також було підтверджено сторонами під час судового розгляду справи.

Вказане спростовує також доводи позивача, викладені у позові, стосовно надання уповноваженою особою позивача під час проведення перевірки акту, яким зафіксований факт автоматичного спрацювання видачі газу.

Крім цього, письмові пояснення, надані під час проведення перевірки, спростовуються поясненнями представника позивача (керівника), які були надані ним під час судового розгляду справи. Згідно таких пояснень 01.07.2019 року ними самостійно було набрано на вказаному табло суму операції і у касу підприємства керівником були покладені грошові кошти, він розуміючи наслідки такої поведінки, все ж вчинив вказані дії.

За таких обставин, суд критично оцінює вказане, оскільки усі зазначені доводи різняться між собою.

На підтвердження факту здійснення технічного обслуговування газороздавальної колонки, позивач надав до суду копію договору від 21.12.2018 року № 21/12/2018 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту АГЗП (автомобільних газозаправних пунктів), первинні документи. Разом з договором, позивач надав й графік проведення планових ремонтів та обслуговування робіт на АГЗП, згідно якого у липні 2019 року заплановані ремонтні роботи. Між тим, суд не приймає до уваги даний графік, оскільки він є додатком № 1, але без зазначення додатком до якого договору він є. Між тим п. 4.1. договору від 21.12.2018 року передбачено, що такий графік є додатком № 2 до вказаного договору.

Критично суд ставиться також й до вищезазначеного акту автоматичного спрацювання газороздавальної колонки за адресою: Вінницька обл ., Хмільницький р-н., с. Уланів, вул. Миру, 39. Даний акт складений 01.07.2019 року комісією (представник ФОП ОСОБА_1 та представник АЗС) про те, що під час ремонту генератора імпульсів відбулось автоматичне спрацювання видачі скрапленого газу в кількості 15,5 л, також містить підписи представників вказаних осіб. Разом з тим, у даному акті відсутні прізвища та ініціали осіб, з яких була складена вказана комісія, що підписувала акт. За таких обставин, взагалі відсутня можливість ідентифікувати осіб, які приймали участь у складанні вказаного акту.

В позовній заяві позивач також посилається на п. 2.3. договору від 21.12.2018 року стосовно складання двостороннього акту списання ЗВГ, на підтвердження технологічних втрат газу, а також зазначає про факт його складання. Між тим, до матеріалів справи двосторонній акт списання ЗВГ не наданий, а, як вже зазначалось, був наданий лише акт автоматичного спрацювання газороздавальної колонки.

З наведеного вбачається, що вказаними документами позивачем підтверджуються лише господарські правовідносини із ФОП ОСОБА_1 , а не відсутність факту роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 року.

Суд також наголошує на тому, що вказані правовідносини тривають з 2018 року, ремонтні роботи до періоду 01.07.2019 року також проводились на АЗС позивача, але автоматичне спрацювання видачі газу сталось саме в цей день і у такому вигляді.

Суд також критично ставиться до твердження позивача про те, що пальне (газ) в кількості 15,50 л., що було помилково пролите під час здійснення ремонтних робіт, повернулось до газороздавальної колонки, адже підтверджуючих цей факт належних, допустимих чи будь-яких доказів останнім до матеріалів справи не надано.

При цьому, в матеріалах справи містяться Z-звіти від 30.06.2019 року та 01.07.2019 року, які спростовують вказані позивачем пояснення щодо повернення газу до газороздавальної колонки. Із вказаних Z-звітів вбачається, що у кінці робочого дня 30.06.2019 року залишок резервуару з пальним склав 2819, 51 л., а у кінці дня 01.07.2019 року - 2804,01 л., різниця між вказаними об`ємами складає саме 15,5 л.

Суд також не приймає до уваги надані позивачем фото газової колонки, оскільки вони зроблені 24.12.2019 року, а не 01.07.2019 року, відповідно не можливо встановити технічні характеристики газової колонки на момент виникнення спірних правовідносин. Крім цього, з наданих фото не можливо встановити, що на них зафіксована саме спірна газороздавальна колонка за вказаною адресою, яка належить позивачеві. Позивачем до матеріалів справи не надані докази наявності у нього однієї чи іншої кількості газороздавальних колонок.

Позивач також вказав, що газороздавальна колонка показує лише зменшення об`єму газу, а не його збільшення. На переконання суду такі пояснення суперечать правовій природі здійснення господарської діяльності у сфері газопостачання, адже господарюючі суб`єкти повинні контролювати відповідні технічні параметри газових установок, одним з яких є загальна кількість (ємність) газу. У випадку ж відсутності такого показника неможливим було б закачування газу в газороздавальні колонки, оскільки не можливо було б встановити дійсний об`єм закаченого газу.

Не приймає до уваги суд й посилання на те, що автоматичне спрацювання видачі скрапленого газу газороздавальної колонки є явищем непереборної сили, оскільки, це безпосередньо суперечить правовій позиції щодо категорії непереборної сили, яка включає в себе лише стихійні природні явища. Згідно загальних засад права, категорія непереборна сила має відносний характер, це означає, що одне і теж явище в одному випадку за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому - ні. В кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно керуватися такими критеріями, як надзвичайність та невідворотність за даних умов.

Не приймає до уваги суд також акт від 15.11.2019 року про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків, з огляду на таке.

Розрахунки з покупцями за придбані нафтопродукти, зокрема й газ, здійснюються відповідно до встановленого законодавством порядку. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі- ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно ст. 2 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться, зокрема, електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система.

Згідно з п. 7 гл. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом МФУ № 547 від 14.06.2016 року (далі - Порядок), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

П. 8 глави ІІІ Порядку передбачено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн. 00 коп., матеріально-відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років.

Відповідно до п. 11 глави ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку.

Таким чином, законодавець передбачив дії суб`єктів господарювання у випадку рекомпенсації коштів за вже оплачену послугу. Так, для цього, перш за все необхідним є складання відповідного акту, в якому зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акт з відповідними копіями розрахункових документів передається до бухгалтерії. Разом з тим, у відповідності до положень чинного законодавства готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Таким чином, таку рекомпенсацію господарюючий суб`єкт зобов`язаний вчинити протягом дня, у якому були зараховані помилково сплачені кошти. За таких обставин, акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків повинен був бути складений у день, у якому були зараховані помилково сплачені кошти - 01.07.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що такий акт був складений позивачем 15.11.2019 року, тобто під час розгляду справи по суті спірних правовідносин. Це ж підтверджується й належним чином засвідченою копією чеку № 15809, де вказано дату 15/11/19 .

П. 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 року у справі № 808/9397/13.

За таких обставин та враховуючи вказані вище приписи ПК України, суд не приймає до уваги надані позивачем акт від 15.11.2019 року про скасування помилко проведеної через РРО суми розрахунків та надані, з цього приводу, пояснення позивача у судовому засіданні.

Щодо посилання відповідача на відсутність у його діях вини, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, позивач розумів суть своїх дій та свідомо їх вчинив.

Крім цього, податкового правопорушення - це протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З цього визначення випливає, що вина не передбачена як обов`язковий елемент складу податкового правопорушення. Так, податкове правопорушення є правопорушенням з усіченим складом, адже включає лише три елементи: об`єкт, об`єктивну сторону та суб`єкт.

Такого ж висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 27.04.2018 року у справі № 820/4064/17.

Додатково суд зазначає, що застосування принципу змагальності, визначений ст. 9 КАС України, виключає можливість застосування концепції негативного доказу. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, що відповідає також і вимозі п. 1 ст. 77 КАС України, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

При цьому, сторони не можуть будувати свою власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу нівелюється сама концепція змагальності, тобто вона взагалі втрачає сенс.

За таких обставин, позивачем суду не доведена відсутність факту роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 року. Зазначений факт підтверджується належними та допустимими докази, зокрема, акт перевірки, Z-звіти тощо.

Стосовно посилання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не у встановленій формі та не у формі податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , Порядком № 790.

П. 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Відповідно до п. 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Від так, з огляду на аналіз зазначених вище норм, податковий орган є контролюючим органом, якому надано право застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил роздрібної торгівлі пальним. Межі компетенції податкового органу полягають виключно у застосуванні фінансових санкцій, а не у встановленні правопорушення, покладеного в основу цього застосування.

Розглядаючи нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, слід вказати на характер їх комплексного регулювання, оскільки виявлення порушень, передбачених ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та Порядком № 790, прийнятого на реалізацію ст. 17 цього Закону здійснюється не виключно податковими органами, а й іншими органами (особами), а застосування санкцій за ці правопорушення здійснюється податковими органами відповідно до ПК України в межах їх компетенції. А тому встановлення саме єдиної форми рішення є найбільш оптимальним для можливості реалізації функцій інших органів влади, які теж здійснюють такі перевірки. В іншому випадку, тобто у випадку встановлення форми у виді податкового повідомлення-рішення, унеможливлювало б його прийняття іншими органами влади, які відповідно до ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального повноважні здійснювати перевірки.

Таким чином, зазначене спростовує доводи позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального не може бути прийняте у формі рішення, а повинно бути прийняте лише у формі податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до Порядку № 790. Тож в контексті цього, суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідачем не дотримано форми оскаржуваного рішення, оскільки останнім самостійно дописано слово пального , адже формальні невідповідності не можуть бути підставою для визнання рішення незаконним. Крім того, суд вказує, що такі дії відповідача пов`язані з недосконалістю чинного законодавства, а саме: в частині невнесення змін до Порядку № 790 та, як наслідок, неузгодженості між собою положень ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та Порядку № 790. Адже, першочергово вказаний закон, як і порядок регулювали виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів. З внесенням відповідних змін до Закону, його положення почали регулювати й питання щодо виробництва та обігу пального. Однак такі зміни не були внесені до Порядку № 790, що регулює питання накладення штрафних санкцій за недотримання приписів ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Вказана невідповідність є формальною, не впливає на суть спірних правовідносин та правомірність застосування штрафних санкцій, суд не може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень з формальних підстав.

Щодо посилання позивача на положення п. 56.21 ст. 56 ПК України, суд зазначає, що дані приписи застосовуються виключно у випадку наявності колізії між нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж правовідносини. Разом з тим, у даному випадку, приписи ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та ПК України однаковою мірою врегульовують спірні правовідносини та не передбачають будь-якого подвійного їх тлумачення чи розуміння. Тож застосування, за даних обставин, положень п. 56.21 ст. 56 ПК України є недоречним, адже спірні правовідносини не підпадають під їх дію.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а від так позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп. залишив без задоволення, відповідно позовна вимога щодо скасування рішення відповідача № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп. також не підлягає задоволенню, як похідна.

Стосовно поданої представником позивача заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, вказує, що питання про розподіл судових витрат вирішується виключно у випадках задоволення (повного/часткового) позовних вимог. З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат за даних обставин.

Керуючись Податковим кодексом України, Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148, Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом МФУ № 547 від 14.06.2016 року, Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 та ст. 2, 73 - 77, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Уланівський агромаш до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 9/32/00902240 від 17.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250 000 грн. 00 коп. залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Приватне акціонерне товариство Уланівський агромаш (вул. Миру, б. 39, с. Уланів, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22032)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.01.2020 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна