Рішення

від 21.01.2020 по справі 120/3687/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2020 р. Справа № 120/3687/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чванової Д.Б.

представника позивача: ОСОБА_1.

у відсутність представників відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Живобуд"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, Головного управління ДФС у Вінницькій області, Державної податкової служби України

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ТОВ "Живобуд" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області та Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, за вимогами якого позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в реєстрації податкових накладних за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року та зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні № 5, № 6 від 17.05.2019 року, № 8 від 11.06.2019 року днем їх фактичного надходження, а саме 14.06.2019 року та 25.06.2019 року відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до норм Податкового кодексу України за результатами здійснення господарських операцій із постачанням товару ТОВ "Елемент АО" та ТОВ "Спецбудпром", ТОВ "Живобуд" було складено податкові накладні за № 5, № 6 від 17.05.2019 року, № 8 від 11.06.2019 року та направлено для реєстрації в ЄРПН. Водночас, реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена з підстав п. 201.16 ст. 201 ПК України. На виконання вказівок контролюючого органу, товариство надіслало пояснення, а також всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з реалізації товару покупцю ТОВ "Елемент АО" та ТОВ "Спецбудпром". Разом з тим, оспорюваними рішеннями за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року у реєстрації вищевказаних податкових накладних було відмовлено. Позивач з такими рішеннями не погоджується та зазначає, що ним виконано усі вимоги податкового органу, необхідні для реєстрації податкових накладних та надано всі необхідні документи. Натомість, податковий орган безпідставно не взяв до уваги такі пояснення та первинну документацію товариства, і прийняв протиправні рішення, якими відмовив в реєстрації податкових накладних. За таких обставин, з метою відновлення своїх порушених прав та інтересів, ТОВ "Живобуд" звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року до участі у даній справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову службу України (ДПС України).

У відзиві на позовну заяву від 20.12.2019 року Головне управління ДПС у Вінницькій області проти позову заперечує. Зазначає, що в реєстрації податкової накладної від № 8 від 11.06.2019 року було відмовлено з підстав ненадання платником податку підтверджуючих документів щодо походження (придбання) сировини для виробництва цегли, щодо підтвердження транспортування ТМЦ, відсутні сертифікати відповідності (якості). Поряд із цим, в реєстрації податкових накладних за № 5 та за № 6 від 17.05.2019 року відмовлено, у зв`язку з тим, що розрахунковий документ, а саме виписка банку по рахунку не відповідає виписаній податковій накладній. 3 огляду на вищевикладене, відповідач вважає рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування обґрунтованим, правомірним та таким, що прийняте відповідно до норм діючого законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від Головного управління ДФС у Вінницькій області та ДПС України відзивів на позовну заяву не надходило.

В той же час 20.01.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує аргументи та доводи ГУ ДПС у Вінницькій області, вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства.

20.12.2019 року та 21.01.2020 року представником позивача до матеріалів справи подані заяви щодо розподілу судових витрат з доданими до них письмовими доказами. Так, за змістом вказаних заяв представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь ТОВ Живобуд понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 5763 грн., витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн., витрати, пов`язані із прибуттям представника позивача до суду згідно вартості квитків, які долучені до матеріалів справи, а також компенсацію за відрив від звичайних занять.

21.01.2020 року від представника ДПС України та ГУ ДПС у Вінницькій області подані письмові заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. № 1777/20). Зокрема, останній зазначає, що представником позивача не надано належних доказів, які б підтверджували фактично понесені витрати на правничу допомогу адвоката, оскільки згідно долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити факт розрахунку за надання послуг з правової (правничої) допомоги позивачу. Принагідно зауважує, що представником позивача не надано книги обліку доходів та витрат на підтвердження факту оплати послуг з надання професійної правничої допомоги. Таким чином, представник відповідачів просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу в цілому.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Разом із тим, в матеріалах справи наявне письмове клопотання представника ДПС України та ГУ ДПС у Вінницькій області про розгляд даної справи у його відсутність (від 21.01.2020 року за вх. № 1781/20).

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність. А згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, з урахуванням письмових заяв сторін, судом здійснюється розгляд справи за даною явкою осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Живобуд" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.01.2019 року (номер запису: 11611020000000560). Основний вид діяльності: виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини (КВЕД 23.32).

Відповідно до витягу за № 1902154500004 з реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ "Живобуд є платником податку на додану вартість з 01.04.2019 року.

Так, судом встановлено, що 25.04.2019 року позивачем укладено Договір № 2 купівлі-продажу товару з ТОВ "Елемент АО", відповідно до умов якого ТОВ "Живобуд" (Продавець) зобов`язується передати ТОВ "Елемент АО" (Покупцю) товар, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти від Постачальника товар (п. 1.1.Договору).

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що під Товаром, що є предметом купівлі-продажу, розуміється: цегла будівельна червона м 100. Номенклатура, кількість та вартість товару вказується у відповідних рахунках та видаткових накладних, які будуть виписані на кожну поставку Товару ( п. 1.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Покупець на підставі цього Договору та відповідно рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок Продавця попередню оплату у розмірі 100 % (сто відсотків) від загальної суми вартості товару, що зазначена у виставленому рахунку-фактурі.

Крім того, 25.04.2019 року позивачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 2 купівлі-продажу товару від 25.04.2019 року про передавання розрахункових документів засобами системи електронного документообігу M.E.Doc IS.

На виконання умов Договору № 2 купівлі-продажу товару Продавець - ТОВ "Живобуд" передав Покупцю - ТОВ "Елемент АО" цеглу будівельну червону м100, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 1 від 16.05.2019 року в кількості 10,00 тис. шт. на загальну суму 35000 грн. (з ПДВ), № 2 від 17.05.2019 року в кількості 10,00 тис. шт. на загальну суму 35000 грн. (з ПДВ), № 3 від 20.05.2019 року в кількості 10,00 тис. шт. на загальну суму 35000 грн. (з ПДВ), № 5 від 22.05.2019 року в кількості 10,00 тис. шт. на загальну суму 35000 грн. (з ПДВ) та № 6 від 23.05.2019 року в кількості 10,00 тис. шт. на загальну суму 35000 грн. (з ПДВ).

Оплата за Товар здійснена у відповідності до умов Договору № 2 купівлі-продажу товару на загальну суму 175000,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується рахунком на оплату за № 3 від 16.05.2019 року та банківською випискою по рахунку позивача в АТ "Ощадбанк про перерахування ТОВ Елемент АО 17.05.2019 року коштів на рахунок позивача в сумі 175000 грн.

За результатами цієї операції позивачем 17.05.2019 року складено податкову накладну № 5 на загальну суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ 11666,67 грн., а також податкову накладну № 6 на загальну суму 70000 грн., в т. ч. ПДВ 11666,67 грн.

Також судом встановлено, що 15.05.2019 року позивачем укладено Договір № 3 купівлі-продажу товару з ТОВ "Спецбудпром", відповідно до умов якого ТОВ "Живобуд" (Продавець) зобов`язується передати ТОВ "Спецбудпром" (Покупцю) товар, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти від Постачальника товар (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що під Товаром, що є предметом купівлі-продажу, розуміється: цегла будівельна червона м 100. Номенклатура, кількість та вартість товару вказується у відповідних рахунках та видаткових накладних, які будуть виписані на кожну поставку Товару ( п. 1.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Покупець на підставі цього Договору та відповідно рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок Продавця попередню оплату у розмірі 100 % (сто відсотків) від загальної суми вартості товару, що зазначена у виставленому рахунку-фактурі.

На виконання умов Договору № 3 купівлі-продажу товару, Продавець - ТОВ "Живобуд" передав Покупцю - ТОВ "Спецбудпром" цеглу будівельну червону м100 в кількості 9 тис. штук, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 11.06.2019 року на загальну суму 24840,00 грн. (з ПДВ).

Оплата за Товар здійснена ТОВ Спецбудпром 14.06.2019 року в повному обсязі в сумі 24840 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача в АТ "Ощадбанк" від 14.06.2019 року.

За результатами цієї операції позивачем 11.06.2019 року складено податкову накладну № 8 на загальну суму 24840 грн., в т.ч. ПДВ - 4140грн.

Таким чином судом встановлено, що за наслідками взаємовідносин позивача із його контрагентами - ТОВ Елемент АО та ТОВ Спецбудпром , ТОВ Живобуд на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України склало податкові накладні № 5, № 6 від 17.05.2019 року, № 8 від 11.06.2019 року та подало їх на реєстрацію в ЄРПН.

Разом із тим, за результатами обробки отриманої інформації після направлення для реєстрації в ЄРПН податкових накладних за № 5 від 17.05.2019 року та № 6 від 17.05.2019 року податковим органом сформовано квитанції від 14.06.2019 року про те, що документ прийнято, але реєстрація в обох випадках зупинена. Також після направлення для реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 8 від 11.06.2019 року, податковим органом сформовано наступну квитанцію від 26.06.2019 року про те, що документ прийнято, але реєстрація відповідної податкової накладної також зупинена. В усіх випадках відповідачем зазначено про те, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку . Також запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

20.06.2019 року, а згодом і 26.06.2019 року позивачем надіслано повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних до відповідного контролюючого органу з метою розблокування реєстрації податкових накладних № 5, № 6 від 17.05.2019 року та № 8 від 11.06.2019 року. Проте, Комісією Головного управління ДФС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації прийнято рішення за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 17.05.2019 року, за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.05.2019 року, а також прийнято рішення за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 11.06.2019 року в ЄРПН.

Підставою відмови в реєстрації у рішенні за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 17.05.2019 року та за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.05.2019 року вказано: "ненадання платником копій документів: "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків". Додаткова інформація: "розрахунковий документ, а саме виписка банку по рахунку не відповідає виписаній податковій накладній".

Підставою відмови в реєстрації у рішенні за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 11.06.2019 року вказано: "ненадання платником копій документів: "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та\або законодавством". Додаткова інформація: "платником не надано підтверджуючі документи щодо походження (придбання) сировини для виробництва цегли, щодо підтвердження транспортування ТМЦ, відсутні сертифікати відповідності (якості)".

Вважаючи, що вказані рішення прийняті контролюючим органом безпідставно та всупереч діючому законодавству, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з такого.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, об`єктом оподаткування є у тому числі, операції із постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29 грудня 2010 № 1246 (далі - Порядок від 29.12.10 № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку від 29.12.10 № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку від 29.12.10 № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок від 21.02.18 № 177), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п. п. 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, реєстрація податкових накладних № 5, № 6 від 17.05.2019 року, № 8 від 11.06.2019 року була зупинена через те, що "податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку". Тобто, в даному випадку податковим органом застосоване формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 177 не передбачено. Зокрема, відповідачем застосовано критерії "ризиковості платника податку" до податкової накладної, а не до платника податку позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстави, яка не в повній мірі узгоджується із положеннями Порядку № 117.

Згідно з пунктом 10 Порядку від 21.02.18 № 177, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

На час винесення оскаржуваних рішень були діючі критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, що визначені у листі, затвердженому ДФС України 05.11.2018 року.

Так, згідно п.п.1.6 п.1 листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року "Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку від 21.02.18 № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд зауважує, що вказаний у п.п.1.6 п.1 листа ДФС України від 05.11.2018 року перелік має сім позицій, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто, кожен із цих критеріїв може бути самостійною підставою для встановлення ризиковості платника податків.

В порушенні вказаних норм в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних (від 14.06.2019 року реєстраційний номер документів: 9721311183, від 14.06.2019 року реєстраційний номер документів: 9127310314 та від 26.06.2019 року реєстраційний номер документів: 9136301365) не зазначено, за якою саме підставою позивача із указаних в п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників. Крім того, у цих же документах вказано на пропозицію платнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, проте, яких саме документів (їх конкретизації) не зазначено.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 висловив таку правову позицію: "… можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності".

На підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд при розгляді цієї справи застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Натомість у спорі який виник між сторонами суд встановив, що принципу "належного урядування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини, відповідачем не дотримано. Зокрема, надсилаючи позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач не діяв у належний, чіткий та якомога послідовніший спосіб. Про вказане свідчить те, що пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної носить загальний характер, а із її змісту неможливо встановити які саме документи слід надати платнику (у квитанціях вказано "пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних..."

У частині зазначення критерію ризиковості відповідач зіслався лише на номер пункту та не конкретизував, про який саме ризик платника податку йдеться.

Вказані недоліки квитанції, окрім того, що характеризують рішення як необґрунтовані, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування, існуючих на думку відповідача, ризиків.

Відтак, допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Крім того, при розгляді даної справи суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, згідно яких листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у цій справі Верховним Судом надано критичну оцінку листу ДФС від 21 березня 2018 року N 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку", п.п. 1.6 якого є подібним за своїм змістом п.п. 1.6 наступного листа ДФС від 05.11.2018 року, та зазначено про те, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Попри це, позивач намагався виконати вимоги щодо подання документів. Оцінюючи дії платника податку та прийняті за наслідком їх вчинення рішення відповідача, суд враховує наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкових накладних № 5, 6 від 17.05.2019 року та № 8 від 11.06.2019 року позивачем були подані до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 20.06.2019 року за № 1 та № 2, а також від 26.06.2019 року за № 1.

Відповідно до пункту 14 Порядку N 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є також вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як видно із п. 15 Порядку від 21.02.2018 № 117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку від 21.02.2018 № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Згідно з вимогами п.п. 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як уже наголошувалось судом вище, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних була відсутня інформація, які саме документи позивачу потрібно направити для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, підставою відмови в реєстрації у рішенні за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 17.05.2019 року та за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.05.2019 року вказано: "ненадання платником копій документів: "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків". Додаткова інформація: "розрахунковий документ, а саме виписка банку по рахунку не відповідає виписаній податковій накладній".

Разом із тим, підставою відмови в реєстрації у рішенні за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 11.06.2019 року вказано: "ненадання платником копій документів: "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та\або законодавством". Додаткова інформація: "платником не надано підтверджуючі документи щодо походження (придбання) сировини для виробництва цегли, щодо підтвердження транспортування ТМЦ, відсутні сертифікати відповідності (якості)".

Суд вкотре зазначає, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

З метою реєстрації податкових накладних у ЄРПН, позивач разом із письмовими поясненнями надав податковому органу документи на підтвердження поставки товару покупцю ТОВ "Елемент АО" та ТОВ "Спецбудпром", про що свідчать отримані товариством повідомлення щодо надання пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним № 5, № 6 та № 8. Причини, за яким контролюючим органом подані документа та пояснення не були взяті до уваги невідомі.

Відповідно до вимог п. 21 Порядку від 21.02.2018 № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як слідує з п. 22 Порядку від 21.02.2018 № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку від 21.02.2018 № 117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Разом із тим, конкретизованою підставою яка зазначена у рішенні за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 17.05.2019 року та за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 17.05.2019 року, вказано: "розрахунковий документ, а саме виписка банку по рахунку не відповідає виписаній податковій накладній".

Так, посилання у спірних рішеннях, зокрема, на невідповідність розрахункових документів виписаним накладним, суд вважає безпідставними, адже матеріали справи містять копію виписки від 17.05.2019 року АТ "Ощадбанк", яка повністю підтверджує факт оплати товару згідно Договору № 2 купівлі-продажу від 25.04.2019 року.

Щодо посилання у рішенні від 01.07.2019 року № 1206992/42776635 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 11.06.2019 року на ненадання платником підтверджуючих документів щодо походження (придбання) сировини для виробництва цегли, підтвердження транспортування ТМЦ, сертифікатів відповідності (якості), то суд враховує, що потреба у наданні таких документів контролюючим органом не доведена. Відсутність на момент винесення оскаржуваного рішення таких документів у відповідача не може ставити під сумнів дійсність господарської операції в цілому за наявності інших доказів про здійснення господарської операції, а тому не може бути самостійною підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

В цьому випадку, під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування ТОВ "Живобуд" в ЄРПН.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування рішень за № 1201450/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1201451/42776635 від 24.06.2019 року, за № 1206992/42776635 від 01.07.2019 року, прийнятих Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Що ж до позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні/розрахунок коригування ТОВ "Живобуд" в ЄРПН, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, пунктом 28 Порядку від 21.02.18 № 117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та / або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН, судом не встановлено.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України вчинити необхідні дії шляхом реєстрації податкових накладних № 5, № 6 від 17.05.2019 року, № 8 від 11.06.2019 року днем їх фактичного надходження до Реєстру, а саме 14.06.2019 року та 25.06.2019 року відповідно.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5763 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 01.11.2019 на суму 1921 грн. та платіжним дорученням № 128 від 22.11.2019 на суму 3842 грн. Розмір сплаченого судового збору відповідає положенням частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Відтак, ця сума знайшла своє підтвердження в матеріалах справи, а тому підлягає відшкодуванню позивачу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн..

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вказаних положень процесуального законодавства вказує на те, що відшкодуванню в межах розгляду адміністративної справи підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача були надані наступні докази: договір про надання правничої (правової) допомоги за № 01/0111/2019 від 01.11.2019 року, розрахунок витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку витрат на надання правової допомоги від 06.11.2019 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.11.2019 року.

Так Договір про надання правничої (правової) допомоги за № 01/0111/2019 від 01.11.2019 року укладений між ТОВ "Живобуд (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець). При цьому, останній не є адвокатом, та представляв інтереси позивача як представник за довіреністю.

Тобто, понесені позивачем витрати в сумі 7000 грн. стосуються оплати не професійної правничої допомоги адвоката, а отриманих послуг з надання правової допомоги від фізичної особи, яка не є адвокатом. Відповідно, такі витрати в розумінні статтей 132, 134 КАС України не є витратами на професійну правничу допомогу адвоката, а тому не вважаються судовими витратами та, відповідно, не підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Відповідно до частини першої статті 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 02 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - постанова N 98).

При цьому відповідно до підпункту 1 пункту 7 постанови N 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

З урахуванням положень п. 9 постанови № 98, а також сформованої позиції Верховного Суду у справах, де вирішувалося питання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, викладеної у постановах від 01 серпня 2018 року у справі N 524/6442/16-а, від 02 вересня 2019 року у справі №520/3939/19, вартість проїзду залізничним транспортом на загальних підставах відшкодовується в разі проїзду у вагонах поїздів, віднесених до 2, 3 класів, загальних сидячих, плацкартних та купейних вагонах.

Суд зазначає, що судові засідання у справі проводились 20.12.2019 року та 21.01.2020 року. Представник позивача на підтвердження понесених витрат на переїзд надав три посадочних документи на прибуття в судове засідання 20.12.2019 року та один посадочний документ на прибуття до суду 21.01.2020 року. Зокрема, в матеріалах справи містяться копії квитків на залізничний транспорт, а саме: посадочний документ за № 000В4080-8FE4-E5FD-0001 від 20.12.2019 року (відправлення: Біла Церква - призначення: Вінниця; вартість: 63,41 грн.), посадочний документ за № 000В4080-5FE4-EВ4С-0001 від 20.12.2019 року (відправлення: Вінниця - призначення: Козятин; вартість: 132 грн.), посадочний документ за № 000В4080-CBF4-EВ50-0001 (відправлення: Козятин - призначення: Біла Церква; вартість: 63,23 грн.), а також посадочний документ від 21.01.2020 року за № 000B409F-8D5A-E69E-0001 (відправлення: Біла Церква - призначення: Вінниця; вартість: 60,12 грн.).

Загальна сума понесених витрат, пов`язаних із переїздом представника позивача до іншого населеного пункту становить 318,76 грн. (63,41 грн. + 132 грн. + 63,23 + 60,12 грн.). Вагони поїздів, які використовував представник позивача, віднесені до плацкартних вагонів та вагонів 2 класу. Відповідно, понесені витрати є обґрунтованими, у зв`язку з чим такі витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Що стосується компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, про що заявлено представником позивача у поданій заяві від 20.12.2019 року, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Із аналізу вказаної норми слідує, що право на отримання компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять має виключно сторона або її законний представник. В даному випадку такі витрати нараховані ОСОБА_1 , який не є власне самим позивачем (стороною спору) та не є законним представником ТОВ Живодуб , а представляє інтереси останнього виключно на підставі довіреності згідно усного договору доручення, укладеного між довірителем та повіреним.

Тобто, фізична особа - ОСОБА_1 , який представляв інтереси позивача ТОВ "Живобуд" в судових засіданнях, є представником за довіреністю, а не законним представником чи стороною у розумінні ст.ст. 56, 135 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відшкодування компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, який нарахований фізичній особі ОСОБА_1 в порядку, передбаченому частиною 2 статті 135 КАС України.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що в межах розгляду даної справи знайшли своє підтвердження понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 5763 грн. та витрати, пов`язані із переїздом представника позивача до іншого населеного пункту в сумі 318,76 грн.

При вирішенні питання про те, з якого саме відповідача необхідно стягнути дані витрати, суд враховує, що в межах спірних правовідносин порушення прав та інтересів позивача допустило Головне управління ДПС у Вінницькій області (як правонаступник Головного управління ДФС у Вінницькій області), яким прийняті оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Відтак, саме з даного суб`єкта владних повноважень належить стягнути понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 72, 73-77, 90, 132, 134, 135, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 24.06.2019 № 1201450/42776635, від 24.06.2019 № 1201451/42776635, від 01.07.2019 № 1206992/42776635.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Живобуд" № 5 та № 6 від 17.05.2019, № 8 від 11.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання вказаних податкових накладних, а саме 14.06.2019 та 25.06.2019 відповідно.

Стягнути із Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Живобуд" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні).

Стягнути із Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Живобуд" судові витрати пов`язані із розглядом справи в сумі 318,76 грн. (триста вісімнадцять гривень 76 копійок).

У відшкодуванні решти суми понесених витрат, пов`язаних із розглядом справи, відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 27.01.20.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Живобуд" (вул.Зарічна, 18, с. Животівка Оратівського району Вінницької області, 22623, код ЄДРПОУ 42776635)

Відповідачі: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454)

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 39402165)

Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович