Ухвала

від 24.01.2020 по справі 240/10765/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 січня 2020 року м. Житомир

справа № 240/10765/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Мала Бердичівська, 23, з власної ініціативи питання про закриття провадження у справі за позовом Житомирського автомобільного дорожнього коледжу Національного транспортного університету до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

встановив:

Житомирський автомобільний дорожній коледж Національного транспортного університету звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Зарічанської сільської ради" від 05.07.2011 №667 в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,40 га Стефанішиній ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 22.06.2012 №539 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 на території Зарічанської сільської ради" від 22.06.2012 №539.

Відповідно до ухвали суду від 18.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у визначений день та час прибув до суду, перед початком судового засідання подав заяву від 24.01.2020 за (за вх.№1926/20), в якій просить подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідач у підготовче засідання свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав. 11.12.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (за вх.№29437/19), в якій просив подальший розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Третя особа ОСОБА_1 у підготовче засідання не з"явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась. Причин неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи ОСОБА_2 у визначений день та час прибув до суду. Перед початком судового засідання подав клопотання від 24.01.2020 (за вх.№1927/20) про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на подані представниками учасників справи клопотання і заяву та неявку у підготовче судове засідання представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1 , керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З"ясувавши предмет позову у даній справі, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Житомирський автомобільний дорожній коледж Національного транспортного університету звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 22.06.2012 №539 земельна ділянка загальною площею - 0,4000 га з них рілля - 0,4000 га передана ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Зарічанської сільської ради.

У подальшому, ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯМ №781819 від 13.07.2012 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4000га за кадастровим номером 1822082500:01:000:0402 (а.с. 179 зворот-180).

Окрім того, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.09.2012 ОСОБА_1 передала у власність (продала) ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4000 кв.м., розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 1822082500:01:000:0402 (а.с.180 зворот-182).

Отже, земельна ділянка за кадастровим номером 1822082500:01:000:0402, загальною площею 0,4000 га на момент розгляду судом даної справи є приватною власністю ОСОБА_2 .

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, прийняті відповідачами рішення про передачу третім особам у приватну власність земельних ділянок є ненормативними актами суб`єктів владних повноважень, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. У такому випадку захист порушеного, на думку позивача, права залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи відносяться до юрисдикції господарських судів.

Згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З урахуванням зазначеного, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року та 18 квітня 2018 року у справах №761/33504/14-а та №802/950/17-а, відповідно, та постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №305/216/18.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку що даний спір не є публічно-правовим і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Крім того суд зазначає, що скасування розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою та затвердження їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку. Тож не виконується основне завдання судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку господарського судочинства за правилами підсудності, визначеними положеннями Гоподарського процесуального кодексу України, оскільки прийняття зазначеним органом оспорюваних рішень не змінює правової природи спірних правовідносин і не перетворює спір на публічно-правовий, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Частиною 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зважаючи на положення ч.2 ст.238 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 3842 грн, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі за позовом Житомирського автомобільного дорожнього коледжу Національного транспортного університету до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

2. Роз"яснити Житомирському автомобільному дорожньому коледжу Національного транспортного університету, що розгляд справи за його позовом до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відноситься до юрисдикції господарського суду, визначеного за правилами підсудності, встановленими положеннями Господарського процесуального кодексу України.

3. Повернути Житомирському автомобільному дорожньому коледжу Національного транспортного університету (код ЄДРПОУ 38650457) з Державного бюджету України, сплачений ним за подання до суду позовної заяви відповідно до платіжного доручення №753 від 26.09.2019, судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 (нуль) коп.

4. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 24 січня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко