Рішення

від 22.01.2020 по справі 280/4651/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2020 року Справа № 280/4651/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25, код ЄДРПОУ 33986217)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року: форми Р № 00013401401. яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 592 773,75 грн., в тому числі 2 074 219,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 518 554,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; форми Р1 № 00013411401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що висновок контролюючого органу про не включення ТОВ КОНЦЕРН ВМ до складу інших доходів суми коштів, отриманих від контрагентів з ознаками фіктивності, не відповідає дійсності. Зазначає, що ним як платником податків були надані в повному обсязі до перевірки первинні бухгалтерські документи, якими оформлювався продаж товару позивачем його контрагентам (ТОВ ВАНДЕФУЛ , ТОВ ЛЕОВА , ТОВ БУД МЕРЕЖА , ТОВ ТД ФОРАС , ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК , TOB МАНТІНО , ТОВ ГРЕЙД КОМПАНІ ). Операції з вказаними контрагентами обліковуються у позивача в бухгалтерському обліку як дохід від реалізації товару (будівельних матеріалів), а тому відсутні правові підстави для додаткового включення їх до складу інших доходів товариства. Всі суми по реалізації будівельних матеріалів також включені позивачем у дохід в декларації по податку на прибуток відповідних податкових (звітних) періодів, а суми податку на додану вартість - включені до податкових зобов`язань, що підтверджується зареєстрованими податковими накладними. Вважає доводи контролюючого органу, які базуються на інформації, отриманої з баз даних ДФС України щодо відсутності у контрагентів позивача нерухомого майна, основних фондів, трудових ресурсів, інформації про те, що контрагенти є фігурантами кримінальних справ тощо, такими, що не доведені належним чином та не свідчать про порушення ТОВ КОНЦЕРН ВМ вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України. З огляду на викладене просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/4651/19, призначено підготовче засідання на 21.10.2019.

Ухвалою суду від 21.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.11.2019.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2019 відкладено підготовче засідання на 03.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2019.

У судовому засіданні 17.12.2019 оголошено перерву до 09.01.2020.

09.01.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених в адміністративному позові. Просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування відзиву на позовну заяву від 03.12.2019 послався на те, що ТОВ КОНЦЕРН ВМ не включено до складу інших доходів суму коштів, отриманих від контрагентів з ознаками фіктивності, що призвело до збільшення активів, чим занижено доходи, задекларовані у рядку 01 Декларацій дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку . Відповідач не підтверджує поставку товарів від позивача на адресу його контрагентів в результаті проведеного детального аналізу покупців згідно баз даних ДФС. За доводами контролюючого органу господарські операції між позивачем та покупцями не спрямовані на настання реальних подій, а первинні документи не опосередкувалися реальним рухом, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), вказують на нереальність здійснення господарських відносин. З огляду на таке, стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та в межах повноважень, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 25.02.2019 № 393, 394, 395 та 396, згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, на підставі наказу від 12.02.2019 № 484 ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ (код ЄДРПОУ 33986217) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2018 р. та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2018 р., про що складено акт від 25 березня 2019 року № 163/08-01-14-01/33986217.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розділу ІІІ з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 074 291 грн.,

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.,

- п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2019 року:

- форми Р № 00013401401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 592 773,75 гривень, в тому числі 2 074 219,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 518 554,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями,

- форми Р1 № 00013411401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 920 573 гривень.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України (тут і далі норми матеріального права наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Також відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні даного спору суд враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту.

Судом встановлено, що позивач у справі є належним чином зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності і платником податку на прибуток на загальних умовах та платником податку на додану вартість. З 2008 року, отримавши відповідний дозвіл, позивач працює на ринку виробництва бетону, бетонних сумішей та виробів з бетону. ТОВ КОНЦЕРН ВМ має власні виробничі приміщення, орендує земельну ділянку, а також має необхідні трудові ресурси, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та систематизовано викладено у пояснювальній записці.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ ВАНДЕФУЛ , ТОВ ЛЕОВА , ТОВ БУД МЕРЕЖА , ТОВ ТД ФОРАС , ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК , TOB МАНТІНО , ТОВ ГРЕЙД КОМПАНІ .

Судом встановлено, що між позивачем (Постачальник) та ТОВ ВАНДЕФУЛ (Покупець) був укладений договір №280317-1 від 28.03.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №280317-1 від 28.03.2017, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ ЛЕОВА був укладений договір №130617 від 13.06.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №130617 від 13.06.2017, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, Актом звіряння взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ БУД МЕРЕЖА був укладений договір №250418-1 від 25.04.2018, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №250418-1 від 25.04.2018, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року - грудень 2018 року, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ ТД ФОРАС був укладений договір №1104-16 від 11.04.2016, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №1104-16 від 11.04.2016, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку, Актом звіряння взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК був укладений договір №010817-1 від 01.08.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №010817-1 від 01.08.2017, видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та TOB МАНТІНО був укладений договір №200317 від 20.03.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №200317 від 20.03.2017, видатковими накладними, податковими накладними, Актом звіряння взаємних розрахунків, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Між позивачем (Постачальник) та ТОВ ГРЕЙД КОМПАНІ був укладений договір №120716 від 12.07.2016, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, а саме: цемент, пісок, щебінь та інші будівельні матеріали.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором №200317 від 20.03.2017, видатковими накладними, податковими накладними, Актом звіряння взаємних розрахунків, виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивач під час планової перевірки надавав відповідачу на розгляд всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами - покупцями будівельних матеріалів (ТОВ ВАНДЕФУЛ , ТОВ ЛЕОВА , ТОВ БУД МЕРЕЖА , ТОВ ТД ФОРАС , ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК , TOB МАНТІНО , ТОВ ГРЕЙД КОМПАНІ ). Кожна господарська операція детально описана відповідачем на аркушах з 7 по 43 акту перевірки. Копії описаних в акті перевірки документів долучені позивачем до матеріалів справи разом з позовною заявою.

Також господарські операції позивача зі спірними контрагентами - покупцями відображені в бухгалтерському обліку ТОВ КОНЦЕРН ВМ як дохід від реалізації будівельних матеріалів з включенням їх у дохід в декларації по податку на прибуток та до податкових зобов`язань - в податкових декларацій по податку на додану вартість. Вказане зазначається в пояснювальній записці позивача та підтверджується контролюючим органом за змістом акту перевірки.

Натомість, в акті перевірки контролюючий орган не підтверджує поставку товарів від позивача на адресу його контрагентів - покупців. Нереальність господарських операцій контролюючий орган пов`язує з тим, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних справ, не мають належних матеріально-технічних умов здійснення господарської діяльності, персоналу, тощо.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 817/537/17 (адміністративне провадження № К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень ґрунтуються на службовій інформації, отриманої від оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області.

Частиною 6 статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, всупереч положень ст. ст. 72, 77 КАС України контролюючий орган не надав суду вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Тому, саме по собі існування відкритого кримінального провадження у відношенні посадових осіб контрагента позивача не є достатнім та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами-покупцями. Відомостей про те, що учасники спірних господарських операцій заперечують свою участь у створенні і діяльності суб`єктів господарювання або наявність рішень у кримінальних справах щодо фіктивності їх діяльності відповідачем не надано.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі № 804/4940/14 та підтверджена під час розгляду інших справ, зокрема № 826/7704/16, № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670, № 2а/1770/3360/12, № 826/7704/16.

Отже, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 20.08.2019 № 00013401401 та № 00013411401.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 20.08.2019 № 00013401401 та № 00013411401 підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ КОНЦЕРН ВМ - задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25, код ЄДРПОУ 33986217) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року форми Р № 00013401401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року форми Р1 № 00013411401,

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНЦЕРН ВМ (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25, код ЄДРПОУ 33986217) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 38420,00 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 22.01.2020.

Суддя О.В. Конишева