Рішення

від 27.01.2020 по справі 620/3475/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3475/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Тепло-Монтаж до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправною і скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Тепло-Монтаж звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці позивача пені по податку на прибуток в розмірі 91 739,46 грн та пені по податку на додану вартість у розмірі 113 875,66 грн;

- зобов`язати відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки позивача шляхом виключення пені по податку на прибуток та пені по податку на додану вартість нараховану на суму зменшення грошових зобов`язань;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.11.2019 №55-10 про сплату податкового боргу пені в сумі 204 770,25 грн (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності. Донарахування суми пені здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2017, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017 не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, а отже не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені.

Ухвалою від 29.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що при винесенні оскаржуваної вимоги діяв в межах наданих йому повноважень. У задоволенні позовних вимог просив відмовити. Також наголосив, що нарахування пені за правилами ст.129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній наголошує на протиправності винесеної вимоги та зазначає про помилковість застосування відповідачем норм матеріального права при обчисленні пені.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ТЕПЛО-МОНТАЖ з питань визначення повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ ТБК Фаворі-Строй (код ЄДРПОУ 38251558) у період з 01.01.2013 по 01.03.2014 За результатами перевірки складено акт від 22.05.2014 у № 3 /22/36655008.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України (далі - постанова №311) утворено територіальні органи ДФС згідно з додатком 1. Пунктом 2 постанови №311 прийнято рішення про реорганізацію територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2. Таким чином, Кабінетом Міністрів України у додатку 2 до постанови №311 визначено конкретних правонаступників територіальних органів Міндоходів - територіальні органи ДФС, до яких вони приєднуються.

В подальшому, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 створено Головне управління ДПС у Чернігівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Чернігівській області, та яке з 29.08.2019 розпочало свою діяльність, виконуючи покладені на Головне управління ДФС у Чернігівській області функції і повноваження.

Таким чином, Головне управління ДПС у Чернігівській області є правонаступником Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Так, на підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.06.2014 № 0001692200 (форма Р) з податку на додану вартість на суму 370379 грн, в т.ч. основного платежу - 246930 грн, штрафні санкції - 123467 грн та від 06.06.2014 № 0001702200 (форма Р) з податку на прибуток на суму 313353 грн, в т.ч. основного платежу - 208902 грн, штрафні санкції - 104451 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення позивач оскаржив їх в судовому порядку. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 позов платника задоволено повністю, податкові повідомлення-рішення скасовані. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №825/2042/14 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову платнику відмовлено.

При цьому, грошові зобов`язання по ППР від 06.06.2014 № 0001692200 на суму 370 379 грн ( основний платіж 246930 грн, штрафні санкції - 123 467 грн) сплачено у повному обсязі 08.11.2019 по платіжному дорученню від 08.11.2019 №8740, а грошові зобов`язання по ППР від 06.06.2014 № 0001702200 на суму 313353 грн ( основний платіж 208902 грн, штрафні санкції - 104451 грн) сплачено у повному обсязі 08.11.2019 по платіжному дорученню від 08.11.2019 №8739.

Як вбачається з відзиву на позов, відповідно до п.7 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів від 07.04.2016 №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за №751/288) та відповідно до статті 129 Податкового кодексу України у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом (07.11.2019) та за весь період заниження з урахуванням судового оскарження засобами інформаційних систем ДПС ІТС Податковий блок нараховано пеню на грошові зобов`язання:

пеня на суму 113875,66 грн з податку на додану вартість нарахована 07.11.2019 на грошове зобов`язання 370 379,00 грн та за весь період заниження з 30.08.2013 по 25.10.2019;

пеня на суму 91 739,46 грн з податку на прибуток нарахована 07.11,2019 на грошове зобов`язання 208902 грн та за весь період заниження (з 11.03.2014 по 25.10.2019).

На підставі вказаних вище нарахувань, відповідачем винесено податкову вимогу від 13.11.2019 форми Ю №55-10, яка є предметом даного спору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання, де відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

А згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому ст.50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Згідно п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п.37.2 ст.37 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

При цьому відповідно до п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в ст.297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

В той же час згідно п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, з моменту узгодження грошового зобов`язання, контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов`язанням, у тому числі, у встановлених ст.57 Податкового кодексу України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов`язань визначається по-різному.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України)

У вищенаведеному пункті Податкового кодексу України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 №610, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

За приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі сплачено суму коштів, визначену в податкових повідомленнях рішеннях 08.11.2019 та за наслідками погашення позивачем податкового зобов`язання відповідачем відображено в інтегрованій картці позивача пеню у розмірі 204 770,25 грн.

Так, за приписами п.111.2 ст.111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно пп.14.1.162 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, Податковим кодексом України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

За приписами п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного пп.129.1.1 та пп.29.1.2 п.129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

В даному ж випадку, донарахування пені здійснено на підставі п.п.129.1.2 п.129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2017, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017 не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок.

А отже, дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність його дій щодо нарахування пені, і відповідно протиправності оскаржуваної податкової вимоги від 13.11.2019 форми Ю №55-10.

Слід зазначити, що фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов`язання (припинення порушення).

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

А отже, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваної вимоги становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а тому вона підлягає скасуванню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки позивача шляхом виключення пені, суд зазначає, що наявність таких даних в інтегрованій картці на момент розгляду справи в суді, не породжує жодних прав або обов`язків у позивача. Відповідно відсутнє порушене право що підлягає захисту.

З огляду на вказане у їх задоволенні слід відмовити.

Отже, Приватного підприємства Тепло-Монтаж до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправною і скасування податкової вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьої цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає стягненню 3 071,56 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Тепло-Монтаж до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправною і скасування податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування пені у розмірі 204 770,25 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.11.2019 №55-10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства Тепло-Монтаж 3 071,56 грн (три тисячі сімдесят одна гривня 56 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Приватне підприємство Тепло-Монтаж (вул.П.Морачевського, 14, м.Чернгів, 14021, код ЄДРПОУ 36655008);

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).

Повне рішення суду складено 27 січня 2020 року.

Суддя Л.О. Житняк