Постанова

від 21.01.2020 по справі 480/2776/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 р.Справа № 480/2776/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року (суддя Діска А.Б.; м. Суми; повний текст рішення складено 25.10.2019) по справі № 480/2776/19

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області

до ОСОБА_1

про стягнення платежів, що підлягають капіталізації,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі по тексту також - позивач, Фонд) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення суми платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 753479,50 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Фонд проводить страхові виплати ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), з яким стався нещасний випадок на виробництві під час його роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань (далі - ЄДР) було внесено запис про державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У зв`язку з цим у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого на виробництві ОСОБА_2 . Відповідачу направлялася претензія про сплату коштів, відповідь на яку отримано не було.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтеня 2019 року в задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 753479,50 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що норми п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону №1105-XIV від 23.09.1999 та Порядку № 765 поширюють свою дію на всіх страхувальників (роботодавців) - юридичних осіб та фізичних осіб, які відповідно ліквідуються/припинили підприємницьку діяльність фізичних осіб-підприємців, незалежно від їх платоспроможності чи неплатоспроможності та порядку ліквідації/припинення (банкрутство, рішення засновників, заява тощо), зобов`язаних задовольнити вимоги Фонду для відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.05.2019 року до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за власним рішенням (а.с.23-24). Відповідач перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як платник страхових внесків.

Охтирське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області проводить страхові виплати ОСОБА_2 , який отримав виробничу травму під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон №1105-XIV) продовжує отримувати страхові виплати.

Факт здійснення вказаному громадянину страхових виплат підтверджується актом форми Н-1 від 12.07.2016 року №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с.9-12), висновком МСЕК (а.с. 13) та відповідною постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Охтирка від 22.03.2019 року про встановлення розміру щомісячної страхової виплати у розмірі 2016,00 грн. (а.с. 18).

У зв`язку з припиненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності, Охтирське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області розрахувало потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві, загальна сума склала 753479,50 грн. (а.с.7).

Позивачем ОСОБА_1 направлялася претензія №765/15-10 від 29.05.2019 року, в якій запропоновано відповідачу сплатити суму платежів, що підлягає капіталізації, у розмірі 753479,50 грн. (а.с.21-22). Відповіді на претензію отримано не було.

Вважаючи, що у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати капіталізованих платежів у розмірі 753479,50 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача не поширюється дія Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який поширюється виключно на суб`єктів господарювання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV встановлено, що соціальне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п. 1 ч. 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 "Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю" (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765 (чинного на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції), за цим Порядком здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно із пунктом 5-1 Порядку у вимогах Фонду до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Фондом соціального страхування України у Сумській області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 з яким стався нещасний випадок під час виконання трудових обов`язків за договором з відповідачем.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області щодо стягнення з ОСОБА_1 капіталізованих платежів на суму 753479,50 грн., розрахунок яких здійснений відповідно до норм вказаного вище Порядку та Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 480/2776/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (отримувач: Охтирське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, р/р 37174000118013 в ДКУ, МФО 899998, код. ЄДРПОУ 41414902) суму платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 753 459 (сімсот п`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 27.01.2020 року