Постанова

від 27.01.2020 по справі 554/8586/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 р.Справа № 554/8586/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 11.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Микитенко В.М., м. Полтава, повний текст складено 11.11.19 року по справі № 554/8586/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 153-ДК/0052По/08/01-19 від 13.09.2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-3 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та сплати заподіяної шкоди.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 11.11.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

Визнано протиправною і скасовано постанову № 153-ДК/0052По/08/01/-19 від 13.09.2019 про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-3 КУпАП, накладення адміністративного стягнення та відшкодування шкоди.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрито за відсутності доказів події і складу адміністративного правопорушення.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження всіх обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області не надходило від суду першої інстанції ухвали про задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та жодним чином Головне управління не було повідомлено про розгляд справи судом з викликом сторін.

Зауважує, що відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Отже, з викладеного слідує, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, а саме ст. 44, ч. 2 ст. 241, ч. 8 ст. 262 КАС України.

Щодо тверджень суду першої інстанції про те, що вступна, описова та мотивувальна частини постанови не містять відомостей щодо прізвища, імені та по батькові особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 13.09.2019 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як посадову особу ТОВ АЛД , а саме, як заступника директора ТОВ АЛД .

Також, відповідач наголошує, що вступна частина постанови в повній мірі відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, зокрема, ідентифікаційний номер, одержаний ОСОБА_1 , місце проживання, посаду тощо; з описової частини постанови вбачається, що ТОВ АЛД використовує земельну ділянку за відсутності правових підстав, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки та ТОВ АЛД виконано роботи із зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки; в мотивувальній частині постанови вказано - визнати винним ОСОБА_1 .

Отже, зазначене вище є свідченням того, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалась постанова про накладення адміністративного стягнення від 13.09.2019 року № 153-ДК/0052По/08/01/-19 та не в повній мірі досліджено всі матеріали перевірки.

Щодо тверджень суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано, що ТОВ АЛД займає земельну ділянку загальною площею 1,2 га в кварталі 48 виділ 1.4 Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ Попаснянського району на належній правовій підставі, відповідач наголошує, що Лісовим кодексом України не передбачено укладання договорів на тимчасове короткострокове користування земельною ділянкою.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 62 Лісового кодексу України використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Статтею 97 Земельного кодексу України визначено, що підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Тобто, угоди саме на проведення розвідувальних робіт.

ТОВ АЛД мало право на здійснення розвідувальних робіт згідно Спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний номер № 2457 від 15.12.2003 р., виданого Державною службою геології та надр України (згідно п. 5.4 розділу 5 вказаного Договору).

Згідно інформації з офіційного сайту ДНВП ГЕОІНФОРМ УКРАЇНА слідує, що строк дії Спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний номер № 2457 від 15.12.2003 р., виданого Державною службою геології та надр України ТОВ АЛД , до 15.12.2017 року.

Отже, ТОВ АЛД (як підприємство, що здійснює розвідувальні роботи) могло проводити розвідувальні роботи з пошуку газу, нафти та конденсату шляхом буріння свердловини на земельній ділянці лише на підставі: угоди з Державою (власник земельної ділянки), в особі Луганської обласної державної адміністрації або за погодженням з ДП Сєвєродонецьке ЛМГ (землекористувач) та за наявності Спеціального дозволу на користування надрами та безпосередньо з моменту належного, відповідно до ЗК України, оформлення права користування земельною ділянкою.

Відповідач зауважує, що строк дії договору 1 рік (п. 2.1. розділу 2 Договору) та крім того, особливістю укладання угоди, в порядку ст. 97 ЗК України, є наявність у підприємства Спеціального дозволу користування надрами (відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Кодексу України про надра).

Також, відповідач звертає увагу суду, що строк дії Спеціального дозволу на користування надрами (з урахуванням якого укладено вказаний договір) реєстраційний номер № 2457 від 15.12.2003 р., виданого Державною службою геології та надр України ТОВ АЛД , до 15.12.2017 року. Новий Спеціальний дозвіл на користування надрами ТОВ АЛД отримало лише 31.01.2018 р.

При цьому, відповідач наголошує, що ст. 97 ЗК України визначено не порядок отримання земельних ділянок, а порядок узгодження проведення на земельних ділянках розвідувальних робіт, який є спеціальним і можливим лише з дотриманням умов, визначених Земельним кодексом України та Кодексом України про надра.

Крім того, наголошує, що дія вказаного договору 1 рік до 09.12.2017 року та дія Спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний номер № 2457 до 15.12.2017 року, тому вказаний договір не може перевищувати строків дії дозволу. Зважаючи на те, що відсутня безперервність дії дозволу на користування надрами, не може йти мова про пролонгацію.

Також, відповідач зазначає, що ТОВ АЛД ні під час здійснення державного контролю, ні до суду не надано: рішення Луганської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та договору, що підтверджує право користування земельною ділянкою, зокрема: оренди, сервітуту, суборенди тощо, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав.

Зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач в установленому законом порядку набув право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою. За таких обставин, з боку позивача мало місце самовільне зайняття вказаної земельної ділянки.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано відомостей агрохімічного паспорту та агрохімічної характеристики ґрунтів земельної ділянки, останній повідомляє, що йому взагалі не зрозуміла необхідність вчинення дій щодо спростування відомостей агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки.

Крім того, наголошує, що керуючись п. в) ч. 1 ст. 6 Закону № 963, державним інспектором 21.08.2019 р. вих. № 153-ДК/0025/КН/05/01/-19 на адресу ТОВ АЛД направлено клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного (контролю) за використанням та охороною земель.

Відповідно до вказаного клопотання ТОВ АЛД необхідно було надати інформацію щодо наявних правовстановлюючих документів на перевіряєму земельну ділянку, рішень, розпоряджень, тощо щодо передачі земельної ділянки, яка стала об`єктом перевірки, інформацію щодо здійснюваної діяльності на вказаній земельній ділянці. Дане клопотання отримано 21.08.2019 р. ТОВ АЛД (відмітка про отримання відображена на клопотанні).

Разом з тим, ТОВ АЛД на виконання вимог вказаного клопотання не надано інформації та документів.

Отже, під час перевірки ТОВ АЛД не надано державному інспектору жодних документів, в тому числі й агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки та крім того, робочого проекту землеустрою.

Крім того, відповідач зазначає, що саме у нього наявні дискреційні повноваження в частині прийняття рішення по результатам аналізу поданих заявником документів, визначених п. 4.2. Порядку, щодо необхідності/відсутності потреби в отриманні підприємством, установою, організацією Спеціального дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок.

Також, звертає увагу на те, що будь-яких доказів звернення позивача до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі для отримання дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву, до суду не надано та під час державного контролю вони також не надавались.

Наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 ЗК України ТОВ АЛД зобов`язано здійснити заходи щодо розроблення робочого проекту землеустрою щодо рекультивації порушених земель.

Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції взагалі не дотримано положення ст. 246 КАС України, зокрема: в описовій частині рішення взагалі не зазначена позиція відповідача; у мотивувальній частині рішення: судом жодним чином не наведена мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву; не зазначено норми права, на які посилався відповідач, не застосовані судом та мотиви їх незастосування.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 11.11.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 11.11.2019 - без змін.

Позивач та представник відповідача повідомлялися про розгляд справи поштовим зв`язком та на електронні адреси.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 23.08.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Альошкіним С.В. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Вітченком В.В. здійснено обстеження земельної ділянки державної форми власності, яка знаходиться за межами населених пунктів га території Мирдолинської селищної ради Луганської області (ліса Борівського лісництва - квартал 48 виділ 1,4) площею 1,1999 га (кадастровий номер відсутній).

За результатами обстежень вищезазначеної земельної ділянки 23.08.2019 було складено:

- Акт обстеження земельної ділянки № 153-ДК/48/АО/10/01/-19;

- Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 153-ДК/208/АП/09/01/-19 (а.с. 18-28, 97-106).

ТОВ АЛД , не погоджуючись з висновками та обставинами, викладеними в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 153-ДК/208/АП/09/01/-19 від 23.08.2019, подало зауваження до нього від 06.09.2019 за № 194 (а.с. 29-31).

13.09.2019р. ГУ Держгеокадастру у Луганській області, в особі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Вітченка В.В., складено:

- протоколи від 13.09.2019 № 153-ДК/0052П/07/01/-19 про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 53-1, 53-3 КУпАП;

- припис про усунення порушення вимог земельного законодавства від 13.09.2019 № 153-ДК/0091Пр/03/01-19;

- постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19 за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-3 КУпАП (а.с. 36-47).

Відповідно до постанови ГУ Держгеокадастру у Луганській від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19 заступника директора ТОВ АЛД ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-3 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., а також постановлено про необхідність відшкодування шкоди (а.с. 118-121).

Не погодившись з вказаною постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності винесеної ним постанови, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Згідно з ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, крім випадків: а) проведення робіт із буріння та облаштування нафтових і газових свердловин, будівництва, технічного обслуговування, ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов`язаних з їх обслуговуванням об`єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під`їзних доріг, ліній електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мереж енергозабезпечення; б) проведення робіт, пов`язаних з ліквідацією та запобіганням аварійним ситуаціям на нафтових і газових свердловинах та пов`язаних з їх експлуатацією об`єктах трубопровідного транспорту, виробничих спорудах, під`їзних дорогах, лініях електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мережах енергозабезпечення. У випадках, визначених підпунктами а і б цієї частини, зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок здійснюються виключно на підставі робочого проекту землеустрою.

Згідно з визначенням, яке викладене в статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту - невиконання або неякісне виконання обов`язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що призвело до його псування чи знищення.

Відповідно до статті 53-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Згідно зі статтею 244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5 КУпАП).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно з статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення відповідач зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч. 1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, які б чітко вказували на факт порушення позивачем вимог ст. 168 Земельного кодексу України.

Так, в обґрунтування оскаржуваної постанови ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19 зазначено, що ТОВ АЛД здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на земельній ділянці державної форми власності площею 1,1999 га (кадастровий номер відсутній), розташованої за межами населених пунктів на території Мирнодолинської селищної ради Луганської області (ліса Борівського лісництва, квартал 48, виділ 1.4), чим порушено вимоги ст. 168 ЗК України.

Крім того, вказується, що ТОВ АЛД використовувало вказану земельну ділянку за відсутності правових підстав, чим порушило вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст. 79-1, 97, 116, 125 ЗК України.

Також, зазначається, що правопорушенням заподіяно шкоду в сумі 19 345 грн. 37 коп. внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 1,1999 га та 34 605 грн. 86 коп., внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на земельній ділянці площею 1,1999 га, відповідно до Постанови КМУ від 25.07.2007 року № 963.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що процедуру видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначає Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.01.2005 року №1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за №70/10350 (Порядок №1).

Згідно з п. 1.3. Порядку №1 його вимоги щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов`язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов`язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1 ґрунтовий покрив земельних ділянок - це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю; спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Згідно з п. 3.1. Порядку №1 власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до п. 3.2. Порядку №1 дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

За такого правового регулювання, з огляду на засади юридичної визначеності, предметом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-3 КУпАП, є лише родючий шар ґрунту, оскільки лише щодо нього передбачено видачу спеціального дозволу.

Відповідно до ГОСТ 17.5.1.03-86 Охорона природи. Землі. Класифікація вскришиних та вмістких порід для біологічної рекультивації земель придатний родючий шар ґрунту класифікується як такий, що містить, зокрема більш ніж 1% гумусу для лісної та напівпустинної зон та більш ніж 2% - для степової та лісостепової зон.

Отже, необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок виникає лише у тих випадках, коли він характеризується родючістю (з вмістом гумусу в ґрунті більш ніж 2%) та не підпадає під винятки, передбачені п. 3.2. Порядку №1.

Колегія суддів не заперечує доводів апеляційної скарги про те, що саме у відповідача наявні дискреційні повноваження в частині прийняття рішення по результатам аналізу поданих заявником документів, визначених п. 4.2. Порядку, щодо необхідності/відсутності потреби в отриманні підприємством, установою організацією Спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обов`язку отримувати спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву, а також не надано доказів, що ґрунтовий покрив названої ділянки земельних ділянок характеризується родючістю (з вмістом гумусу в ґрунті більш ніж 2%) та не підпадає під винятки, передбачені п. 3.2. Порядку №1.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідні показники конкретної земельної ділянки зазначаються в агрохімічному паспорті земельної ділянки, які є серед необхідних документів, що подаються для отримання дозволу.

Листом Державного комітету України із земельних ресурсів та Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель за №6-8-3923 від 27.11.2008 надано роз`яснення, що однією з умов отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки на землях сільськогосподарського призначення є наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки - єдиного документа, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту.

Отже, необхідною передумовою з`ясування, чи є верхній шар родючим чи ні, є отримання агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Так, відповідно до агрохімічного паспорту та агрохімічної характеристики ґрунтів земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів на території Попаснянського району Мирдолинської селищної ради та надана ТОВ АЛД для геологічного вивчення надр шляхом буріння пошукової свердловини № 1 Воронівської, ґрунт земельної ділянки, що характеризується за своїми морфологічними ознаками та хімічним складом, відноситься до малопродуктивних та відповідно до ГОСТів 17.5.3.05-84 та 17.5.1.03-78 не придатний до грунтополіпшення малопродуктивних земель, згідно з Державним стандартом 17.5.3.06-85, якщо вміст гумусу у верхньому шарі не перевищує 2%, зняття і збереження його, як родючого шару ґрунту недоцільно, але його доцільно використовувати для вирівнювання даної площадки після закінчення терміну експлуатації дослідно-промислової установки (а.с. 48, 49).

Відповідачем вказані відомості агрохімічного паспорту та агрохімічної характеристики ґрунтів земельної ділянки не спростовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ "АЛД" під час перевірки не надано державному інспектору жодних документів, в тому числі й агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки та робочого проекту землеустрою, колегією суддів, в даному випадку, не приймаються до уваги, оскільки вказаний факт жодним чином не доводить вину позивача в інкремінованому йому правопорушенні, а навпаки підтверджує, що належних доказів вчинення вказаного правопорушення на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови у відповідача не було.

Сам факт неподання до перевірки документів зумовлює застосування до суб`єкта господарювання певних санкцій саме за вказані дії, проте аж ніяк не доводить наявності вини у вчиненні правопорушення.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що оскаржувана постанова не містить жодних відомостей, коли саме було знято ґрунтовий покрив, а саме: чи в той час, коли вказана земля перебувала в користуванні ТОВ "АЛД", чи до того, обмежившись виключно фіксуванням самого факту зняття та перенесення ґрунтового покриву, та вказане порушення вчинено безпосередньо позивачем, як заступником директора вказаного товариства.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваній постанові та в апеляційній скарзі на те, що ТОВ АЛД використовувало вказану земельну ділянку за відсутності правових підстав, чим порушило вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст. 79-1, 97, 116, 125 ЗК України, колегія суддів зауважує на таке.

ДП Сєвєродонецьке ЛМГ має право на розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1,2 га в кварталі 48 виділ 1,4 Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ Попаснянського району відповідно до Прикінцевих положень Лісового кодексу України, матеріалів лісовпорядкування 2009 року та письмового дозволу Попаснянської РДА Луганської області № 2/24-3320 від 21.12.2011р.

Наприкінці 2016 року ТОВ АЛД , як власник спеціального дозволу на користування надрами № 2457 від 15.12.2003, виданого Державною службою геології та надр України, на підставі проекту на буріння, вирішило пробурити пошукову геологорозвідувальну свердловину № 1 Воронівського склепіння, що територіально знаходиться в кварталі 48 виділ 1,4 Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ Попаснянського району.

ДП Сєвєродонецьке ЛМГ отримало лист Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08.12.2016 року № 868/01 щодо погодження виділення лісової ділянки у платне короткострокове тимчасове користування терміном на 1 рік без зміни цільового призначення, загальною площею 1,2 га, в тому числі не вкритої лісом 1,2 га в кварталі 48 виділ 1,4 Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ Попаснянського району, для проведення геологічного вивчення надр без права капітального будівництва, без виключення зі складу Державного лісового фонду України, при умові відшкодування збитків ДП Сєвєродонецьке ЛМГ (а.с. 51-53).

ТОВ АЛД уклало Договір № 112/16 від 09.12.2016 р. з ДП Сєвєродонецьке ЛМГ короткострокового тимчасового користування лісовою земельною ділянкою з метою проведення розвідувальних робіт з пошуку газу, нафти та конденсату шляхом буріння свердловини № 1 Воронівського склепіння, що знаходиться на земельній ділянці, яка за даними державного земельного кадастру розташована за межами населених пунктів на території Попаснянського району Мирдолинської селищної ради в кварталі 48 виділ 1,4 Борівського лісництва, площею 1,2 га. Строк дії договору встановлювався терміном на один рік.

В пункті 2.2 Договору зазначається, що після закінчення терміну дії договору за умови відсутності письмових заперечень Сторін, термін дії договору автоматично пролонгується кожного року (а.с. 14-17).

Крім того, ДП Сєвєродонецьке ЛМГ додатково отримало безстрокове погодження на проведення геологічного вивчення нафтогазових надр ТОВ АЛД листом від 11.10.2018 № 02-33/14646-18 від Державного агентства лісових ресурсів України та листом від 26.11.2018 № 837/02 від Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с. 52).

З огляду на викладене, суд приймає до уваги наявність у ТОВ АЛД погодження щодо надання права на здійснення геологорозвідувальних, геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 09.12.2016 року, надане ДП Сєвєрдонецьке ЛМГ без обмеження строку його дії, що узгоджується із приписами ст. 97 Земельного кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у ТОВ АЛД наявний спеціальний дозвіл на користування надрами, строк дії якого завершено, а отже Договір № 112/16 від 09.12.2016 р. між ТОВ АЛД та ДП Сєвєродонецьке ЛМГ не міг автоматично пролонгуватися кожного року, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Згідно з інформацією із офіційного сайту ДНВП ГЕОІНФОРМ УКРЇНА , на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, спеціальний дозвіл на користування надрами № 2457 від 15.12.2003, виданий ТОВ АЛД , є дійсним. В розділі відомості про дію спецдозволу Довідки щодо спеціального дозволу та його дії вказано на те, що строк дії дозволу продовжено на період АТО.

При цьому, ТОВ АЛД отримало новий дозвіл на користування надрами № 4886 від 31.01.2018 зі строком дії 20 років.

Отже, не може йти мова про переривання права на користування надрами у ТОВ АЛД .

Щодо доводів апеляційної скарги про використання ТОВ АЛД земельної ділянки без правових підстав (самовільне зайняття земельної ділянки), колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки визначено в ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, дії щодо фактичного використання конкретної земельної ділянки, які відповідно до закону є правомірними, не є фактом самовільного зайняття цієї ділянки. Законодавець не наводить переліку таких правомірних дій. Використання земельної ділянки для проведення розвідувальних робіт з дотриманням вимог ст. 97 ЗК України є правомірним, як таке, що відповідає приписам законодавчих норм.

Особа, яка отримала погодження від землекористувача на проведення розвідувальних робіт на певній земельній ділянці, з дотриманням вимог ст. 97 ЗК України, не може бути суб`єктом самовільного зайняття земельної ділянки. Таким суб`єктом може виступати лише особа, яка взагалі без будь-яких законних підстав заволоділа чужою земельною ділянкою.

Під час перевірки державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Луганській області достовірно встановлено факт використання земельної ділянки ТОВ АЛД саме на підставі ст. 97 ЗК України для проведення розвідувальних робіт.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ АЛД (як підприємство, що здійснює розвідувальні роботи) могло проводити розвідувальні роботи з пошуку газу, нафти та конденсату шляхом буріння свердловини на земельній ділянці лише на підставі: Угоди з Державою (власник земельної ділянки), в особі Луганської обласної державної адміністрації або за погодженням з ДП Сєвєродонецьке ЛМГ (землекористувач) та за наявності Спеціального дозволу на користування надрами та безпосередньо з моменту належного, відповідно до ЗК України, оформлення права користування земельною ділянкою.

На вказані твердження колегія суддів наголошує, що позивач отримав від землекористувача ДП Сєвєродонецьке ЛМГ погодження від 09.12.2016 на проведення розвідувальних робіт в порядку, передбаченому ст. 97 ЗК України, без обмеження його строку дії.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, у позивача наявний спеціальний дозвіл на користування надрами.

Щодо неможливості застосування ст. 97 ЗК України безпосередньо з моменту належного, відповідно до ЗК України, оформлення права користування земельною ділянкою необхідно зауважити, що частина 6 статті 97 ЗК України прямо вказує, що при переході із стану дослідно-промислової розробки у промислову розробку підприємствам, установам та організаціям, що проводять розвідувальні роботи, дозволяється використовувати земельну ділянку на підставі угоди на проведення розвідувальних робіт із власником землі або за погодженням із землекористувачем на період оформлення документів, що посвідчують право користування відповідною земельною ділянкою.

Таким чином, ТОВ АЛД має право на використання земельної ділянки на підставі угоди або погодження для проведення розвідувальних робіт аж до початку промислової розробки надр. Тільки після переходу до промислової розробки надр може бути застосовано порядок набуття права на землю, передбачений главою 19 Земельного кодексу України.

Наразі, ТОВ АЛД знаходиться лише на стадії геологічного вивчення надр та бурить пошукові геологічні свердловини, які тільки з часом - після дослідно - промислової розробки та знаходження запасів газу, можна буде вводити в промислову розробку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача в оскаржуваній постанові та в апеляційній скарзі про те, що ТОВ АЛД використовувало вказану земельну ділянку за відсутності правових підстав, в даному випадку, є необґрунтованими, оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за статтею 53-3 КУпАП, якою визначено адміністративне стягнення за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, а не за самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, такі твердження відповідача не мають відношення до предмета доказування в даній справі, оскільки предметом позову є законність постанови, а не дослідження правових підстав використання земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом не відповідає нормам чинного законодавства, а саме вимогам статей 52, 251 КУпАП, оскільки відсутні докази, які б підтверджували винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-3 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про її скасування.

Крім того, в оскаржуваній постанові позивач не вказаний як особа, що вчинила це правопорушення, та, відповідно, не визнаний винуватим за цим звинуваченням.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на те, що постанова № 153-ДК/0052По/08/01/-19 від 13.09.2019 в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 283 КУпАП.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ст. 283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити, зокрема, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності).

Однак, у вступній частині оскаржуваної постанови у спеціально відведеному для цього місці на бланку, де чітко вказується, що повинно бути зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, яка притягається до відповідальності, не зазначено цю інформацію, а, отже, наявне порушення вимог ст. 283 КУпАП.

В резолютивній частині постанови вказується прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 як винної особи, але у вступній частині наявний індивідуальний номер, адреса проживання особи, яка не зазначалася.

Таким чином, доводи апелянта у цій частині спростовуються самим змістом оскаржуваної постанови № 153-ДК/0052По/08/01/-19 від 13.09.2019.

Окрім того, ТОВ АЛД було оскаржено до суду припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.09.2019 № 153-ДК/0091Пр/03/01-19, що був винесений разом із оскаржуваною постановою № 153- ДК/0052По/08/01/-19 від 13.09.2019, на підставі одного акту перевірки.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 360/4465/19 позов ТОВ АЛД до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.09.2019 № 153-ДК/0091Пр/03/01-19.

В оскаржуваній постанові відповідач також розрахував шкоду внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 1,1999 га, яка становить 19 345 грн. 37 коп., та шкоду внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 1,1999 га, яка становить 34 605 грн. 86 коп., та постановив про необхідність її сплати (а.с. 118-121).

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП, якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

З огляду на те, що не встановлено події і складу адміністративних правопорушень, у зв`язку з вчиненням яких відповідач вимагав відшкодувати шкоду (похідна вимога), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постановлене рішення щодо необхідності її сплати також є безпідставним.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції взагалі не дотримано положення ст. 246 КАС України, зокрема: в описовій частині рішення взагалі не зазначена позиція відповідача; у мотивувальній частині рішення: судом жодним чином не наведена мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву; не зазначено норми права, на які посилався відповідач, не застосовані судом та мотиви їх незастосування, колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені відповідачем доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржників у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови від 13.09.2019 № 153-ДК/0052По/08/01/-19, за приписами ч.3 ст.286 КАС України, суд першої інстанції правомірно закрив справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вищезазначені доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області не надходило від суду першої інстанції ухвали про задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та жодним чином Головне управління не було повідомлено про розгляд справи судом з викликом сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2019 відкрито провадження по вказаній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження 11.11.2019 о 08:30 год. без виклику сторін (а.с. 62, 63).

24.10.2019 до суду першої інстанції надійшло клопотання від позивача про розгляд вказаної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 71, 72), яке ухвалою суду від 24.10.2019 задоволено та призначено провести розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 66).

Проте, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу була направлена копія вказаної ухвали та останнього повідомлено про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 11.11.2019 року по справі № 554/8586/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову № 153-ДК/0052По/08/01/-19 від 13.09.2019 про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-3 КУпАП, накладення адміністративного стягнення та відшкодування шкоди.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити за відсутності доказів події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий