Постанова

від 20.01.2020 по справі 344/9796/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9796/17

Провадження № 22-ц/4808/49/20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Томин О.О.,

з участю секретарів Мельник О.В., Маслей А.М.,

представників сторін: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа , третя особа ПП ОСОБА_7 про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та зобов`язання прийняти рішення про включення в члени кооперативу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року під головуванням судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківськ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра Справа (далі - ЖБК Добра Справа ).

Позов мотивувала тим, що між нею та ПП ОСОБА_7 в особі директора ОСОБА_7 08 серпня 2005 року укладено договір № 14-01 про пайову участь у будівництві.

За умовами договору Забудовник приймає Пайовика у пайове будівництво на двокімнатну квартиру загальною площею 77 кв.м., яка розміщена на другому поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.3 договору пайовик бере на себе зобов`язання по інвестуванню коштів на будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з п.2.1 договору вартість будівництва одного квадратного метра вказаної двокімнатної квартири на день підписання договору складає 2 896 грн.

Загальна вартість об`єкту інвестування складає 222 972 грн.

Грошові зобов`язання позивачем перед забудовником виконані в повному обсязі у сумі, що встановлена договором.

Договором передбачено, що орієнтований строк закінчення будівництва та здачі об`єкту в експлуатацію - перший квартал 2009 року.

Проте у вказаний термін об`єкт інвестування не був добудований, та не був придатний для введення в експлуатацію.

Згідно п.1.1-1.3 договору за своїм правом змістом даний договір є договором купівлі-продажу майнових прав.

Позивач зазначала, що на момент звернення до суду власником є ЖБК Добра справа .

Оскільки власником з незрозумілих підстав ЖБК Добра справа , то позивач вважає, що існує реальна можливість розпорядження спірним майном Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Добра справа .

За наведених обставин просила суд визнати за позивачем право власності на майнове право вимоги оформлення права власності на спірну двокімнатну квартиру та заборонити ЖБК Добра справа здійснювати дії щодо переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином) майнових прав на вказану двокімнатну квартиру.

Позивач 11.08.2017 подала заяву про збільшення позовних вимог, окрім вищезазначених вимог, також просила зобов`язати Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Добра справа прийняти рішення про включення позивача в члени даного кооперативу.

Позивачем 24.01.2018 подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просила визнати за нею майнове право на об`єкт інвестування, а саме: на двокімнатну квартиру загальною площею 77 кв. м., яка розміщена на другому поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 , як частину об`єкту незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та зобов`язання прийняти рішення про включення в члени кооперативу відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки обставині щодо скасування декларації про початок будівельних робіт № ІФ0803170791998 багатоквартирного будинку, в якому знаходиться спірна двокімнатна квартира.

В декларації зазначено, що проектна документація затверджена замовником будівництва на підставі наказу директора ОСОБА_6 (голова ЖБК Добра справа ) про затвердження проектної документації № 1 від 27.02.2005.

Проте, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кооператив створено 11 листопада 2013 року, а отже проектна документація не могла бути затверджена замовником ЖБК Добра справа у 2005 році.

Право вимоги оформлення права власності на квартиру є майновим правом, оскільки безпосередньо пов`язане з нерухомим майном у вигляді квартири.

Договір між позивачем та ПП ОСОБА_7 укладено за фактичної відсутності об`єкту нерухомості, який на момент укладення договору перебував на стадії будівництва, а позивачу передано право вимоги за оплатним договором.

Даний договір не був визнаний судом недійсним та його недійсність не встановлена законом, що дає підстави вважати його правомірним.

Правовідносини, що склалися регулюються Законом України Про інвестиційну діяльність , в якому, зокрема, зазначено, що інвестор має право володіти, користуватись і розпоряджатись об`єктами інвестицій.

Відповідно до норм вказаного Закону, об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно та майнові права.

Відповідач не надав суду жодних фінансово-господарських документів, які б підтверджували, що ним залучені інші інвестиції для будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідач згідно Статуту не має правових підстав для здійснення будівельної діяльності відповідно до чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що судом порушені вимоги процесуального права, оскільки вона у січні 2019 року подала до суду заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просила визнати за позивачем майнове право на об`єкт інвестування, а саме, двокімнатну квартиру, яка розміщена на другому поверсі в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Незважаючи на подання вказаної заяви, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог заявлених 31 липня 2017 року без прийняття до уваги зміни таких вимог.

За таких обставин апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, які доводи апеляційної скарги підтримали та представника ОК ЖБК Добра Справа , який заперечив доводи скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач, звернувшись з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа , просив визнати за нею майнове право на об`єкт інвестування, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 77 кв.м. на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 . При цьому позивач посилалася на договір про пайову участь у будівництві № 14-01 від 08.08.2005, укладений між нею та ПП ОСОБА_7 . Однак, суд прийшов до висновку, що за цим договором Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Добра справа перед позивачем ОСОБА_5 чи перед ПП ОСОБА_7 не несе будь-яких зобов`язань.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.08.2005 між ПП ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір пайової участі в будівництві № 14-01 (т. 1, а.с.7).

Згідно з п.1.1 даного договору забудовник приймає пайовика у пайове будівництво на двокімнатну квартиру загальною площею 77 кв.м., яка розміщена на другому поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 .

Планове закінчення будівництва та здача будинку згідно з умовами договору в експлуатацію планувалась в першому кварталі 2009 року.

Відповідно до п.1.3 договору пайовик бере на себе зобов`язання по інвестуванню коштів на будівництво багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.1 договору вартість будівництва одного квадратного метра спірної двокімнатної квартири на день підписання договору складає 2 896 грн.

Згідно п.2.2 договору базова вартість даної квартири становить 222 972 грн.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо виконання нею умов договору додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 02/01-2011 від 10.02.2011, з якої вбачається, що нею оплачено ПП ОСОБА_7 разово всю суму, яка була встановлена договором в розмірі 222 972 грн (т. 1, а.с.8).

Згідно даних декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2017 вбачається, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради у вересні 2014 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа (т. 1, а.с.64-66).

Право власності на об`єкт незавершеного будівництва 27-ми квартирного житлового будинку готовністю 57 % по АДРЕСА_1 зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Добра справа , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.06.2017.(т.1, а.с. 9).

На час розгляду справи право власності ОК ЖБК Добра справа на незавершений житловий будинок готовністю 57% по АДРЕСА_1 не скасоване і є чинним.

Відповідно до копії наказу Управління з питань Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 90 від 04.05.2018 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2017 № ІФ 083170791998 Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення; АДРЕСА_1 , замовник - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Добра справа (т. 1, а.с. 256).

Зі змісту збільшених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_5 09.06.2017 зверталася із заявою до голови Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа про включення до членів кооперативу і рішення по її заяві по даний час не прийняте.

Оскільки ОК ЖБК Добра справа не визнає право ОСОБА_5 на спірну квартиру, тому нею пред`явлено до суду уточнену позовну вимогу про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - двокімнатну квартиру загальною площею 77 кв.м. на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Указаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на час укладення сторонами договору № 14-01 від 08.08.2005 про пайову участь у будівництві правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися законами України від 19 червня 2003 року № 978-IV Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю (далі - Закон).

Згідно з ст. 1 ( у редакції чинній станом на час укладення договору про пайову участь у будівництві) цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що суб`єктами системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН.

Також статтею 4 Закону визначено, що управителем може бути банк або інша фінансова установа.

Забудовником може бути особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об`єктів будівництва та уклала угоду з управителем.

Закріплення об`єкта інвестування за довірителем - встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об`єкт інвестування в майбутньому (ст. 2 Закону).

Згідно ст. 5 цього Закону метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла.

З огляду на вищенаведене, слід зробити висновок, що інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю та інші фонди, які створені та діють відповідно до законодавства.

При укладенні сторонами договору № 14-01 про пайову участь у будівництві від 08.08.2005 між ПП ОСОБА_7 , як забудовником, та ОСОБА_5 , як пайовиком, вищезазначених вимог чинного законодавства не дотримано. Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера № 02/01-2011, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_5 лише 10 лютого 2011 року внесла готівкові кошти в розмірі 222 972 грн, тобто через кілька років після укладення договору, саме у касу ПП ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на час звернення ОСОБА_5 до суду з даним позовом, ОК Житлово-будівельний кооператив Добра справа жодних зобов`язань за договором № 14-01 від 08 серпня 2005 року, укладеним між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_7 , ні перед ОСОБА_5 , ні перед ПП ОСОБА_7 не несе.

Твердження апелянта щодо переходу прав та обов`язків від ПП ОСОБА_7 до ЖБК Добра Справа не знайшли свого підтвердження у суді та спростовані зібраними доказами.

Об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 готовністю 57% на праві приватної власності належить відповідачу. Таке право є чинним і позивачем не оспорюється, а тому за відсутності будь-яких угод між ОСОБА_5 та ОК ЖБК Добра справа , відсутні підстави для висновку про наявність у позивача майнових прав на об`єкт інвестування у незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині зобов`язання ОК Житлово-будівельний кооператив Добра справа прийняти рішення про включення ОСОБА_5 в його члени. Однак, в оскаржуваному рішенні судом не наведено мотивів такої відмови.

Колегія суддів вважає, що у задоволенні такої вимоги відмовлено правильно. Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не довела наявність у неї майнових прав на об`єкт інвестування у належному на праві власності ОК Житлово-будівельний кооператив Добра справа незавершеному будівництвом багатоповерховому житловому будинку готовністю 57 %, по АДРЕСА_1 . Тому вимога про зобов`язання ОК Житлово-будівельний кооператив Добра справа прийняти рішення про включення ОСОБА_5 в його члени не підлягає до задоволення. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови.

Посилання апелянта на ту обставину, що на даний час скасована Декларація про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2017, не спростовує обгрунтованих висновків суду про недоведення позивачем позовних вимог про визнання за нею майнового права на об`єкт інвестування.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обгрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання майнового права на об`єкт інвестування незавершеного будівництва постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Добра справа , третя особа ПП ОСОБА_7 про зобов`язання прийняти рішення про включення у члени кооперативу змінити, відмовивши у її задоволенні з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 січня 2020 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А.Девляшевський

О.О. Томин