Рішення

від 16.12.2019 по справі 462/4188/19

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4188/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретарів судових засідань Колошкіна П.І., Аврамишиної Д.О., Обертас Н.М.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника третьої особи Груби І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Львівське комунальне підприємство Скнилівок , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири,

встановив:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8 , звернулися з позовом в суд про стягнення з відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на їх користь 11818 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди та 200 грн. витрат, пов`язаних з проведенням оцінки розміру відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що шкоди у вказаному розмірі вони зазнали внаслідок залиття водою їх квартири АДРЕСА_1 , власниками якої на праві спільної сумісної власності є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і в якій, окрім вказаних співвласників, зареєстрований малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 2017 року народження, що відбулося 29.01.2019 року із розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкають відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Фактично була залита уся квартира позивачів - кухня, коридор, ванна кімната і дві кімнати, а також меблі та речі. Залиття сталося з вини відповідачів, в квартирі яких спочатку протікала, а 29.01.2019 року, коли ОСОБА_7 самовільно хотів підкрутити гайку на трубі, яка веде до батареї централізованого опалення, прорвала батарея. Зазначили, що факт залиття підтверджується актом ЛКП Скнилівок від 30.01.2019 року, а заявлений розмір відшкодування - звітом про оцінку розміру відшкодування збитків ПП ЕкспертМАШ від 21.02.2019 року. Відповідачі із пошкодженнями були згідні, свою вину визнавали та особисто зобов`язувались усунути за свій рахунок всі наслідки залиття, проте в подальшому відмовилися відшкодувати заподіяну шкоду, на їхні прохання з цього приводу не реагують, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом. Компенсація моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження квартири залиттям, на думку позивачів складає 15000 грн. Моральну шкоду вони обґрунтовють тим, що з вини відповідачів було пошкоджено їх майно, тому вони зазнали негативних емоцій і переживань та протягом тривалого часу, починаючи з січня 2019 року, вони вимушені проживати у квартирі, яка втратила затишок та має незадовільний санітарний стан, оскільки залито значну частину помешкання, через неможливість нормального користування житлом порушився звичний спосіб їхнього життя, що потребує від них додаткових зусиль для його організації та нормалізації.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року вказану позовну заяву, після усунення 19.07.2019 року позивачами недоліків згідно ухвали суду від 04.07.2019 року, прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач ОСОБА_6 подала 14.08.2019 року суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Відповідач ОСОБА_9 згідно заяви від 14.08.2019 року просила розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Олійник О.В. позов із зазначених в ньому підстав підтримали і просили такий задовольнити. Дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив. Водночас доповнили, що відповідальність за залиття повинні нести відповідачі, оскільки таке відбулося через їхню халатність і безвідповідальність, зокрема ОСОБА_7 самовільно втрутився в ремонт батареї системи централізованого опалення і спричинив її пошкодження, тому просять стягнути з відповідачів зазначені матеріалі збитки, 200 грн. витрат, пов`язаних з проведенням оцінки розміру відшкодування збитків, а також 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки залиття їх квартири спричинило їм значний дискомфорт, вони зазнали переживань, порушився нормальний ритм життя, в зв`язку з наслідками залиття змушенні тривалий час потерпати від додаткових незручностей, а ОСОБА_1 із малолітнім сином - взагалі мешкати в іншому житлі через запах тухлості і необхідність проведення ремонтних робіт в їхній квартирі. За таких обставин вважають, що заявлена сума відшкодування моральної шкоди є цілком розумною та обґрунтованою.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні визнали факт залиття в обідній час 29.01.2019 року квартири позивачів з їхньої квартири внаслідок прориву в місці з`єднання труби централізованого опалення з батареєю, однак заперечили свою вину у вказаному та відповідно в заподіянні шкоди позивачам. Зокрема, зазначили, що ще напередодні, ввечері 28.01.2019 року, в них у квартирі почало капати з батареї будинкового опалення, тому вони звернулися по допомогу до сусіда знизу ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_7 , і працює в ЛКП Скнилівок . ОСОБА_3 замазав пісце протікання сіллю і замотав вентиль батареї. Проте, наступного дня у вказаному місці почала бити струя води. ОСОБА_7 намагався зупинити протікання ізолентою, але гаряча вода була під тиском і йому це не вдалось. Відмітили, що ОСОБА_6 ще вранці 29.01.2019 року звернулася в ЛКП Скнилівок для усунення протікання, проте майстер з ЛКП прийшов вже коли відбулося залиття, після перекриття води відремонтував місце прориву. За наведеного вважають, що залиття сталося з вини ЛКП Скнилівок , яке не здіснює технічного обслуговування будинкових тепломереж, не направило вчасно свого працівника на виклик та відповідно не усунуло аварію в тепломережі, яка вже була третьою в їхньому під`їзді через незадовільний стан тепломереж. Також відмітили, що доданий до позовної заяви акт ЛКП Скнилівок складено 30.01.2019 року, тобто не в день залиття, акт без назви, складений без огляду квартири, в якій розпочалось залиття, без присутності власників такої квартири та їх ознайомлення з актом, акт не містить вказання на пошкодження, на ушкоджені речі, не відповідає встановленій законодавством формі, тому не може доказувати причину залиття і вважатись належним та допустими доказом у справі. Крім цього, зазначили, що позов заявлено до неналежних відповідачів, оскільки власниками квартири на АДРЕСА_3 є лише ОСОБА_9 і ОСОБА_6 . Щодо відшкодування моральної шкоди, то вважають, що позивачами не надано доказів спричинення їм такої шкоди, а обставини, на які позивачі посилаються, як на підставу вимоги про відшкодування, є надуманими і не відповідають дійсності. Просять в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_9 , яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, тому суд, з огляду на положення ст.223 ЦПК України, вважав за можливе рзглядати справу за її відсутності.

Представник третьої особи - ЛКП Скнилівок - Груба І.І. в судовому засіданні 06.11.2019 року позов підтримав, зазначивши, що у зв`язку із залиттям на адресу відповідачів виходив слюсар-сантехнік, який провів ремонт в місці прориву. Також на письмове звернення ОСОБА_2 працівниками підприємства 30.01.2019 року було складено акт про залиття. Він особисто оформляв даний акт, при його складанні був присутній ОСОБА_7 , який пояснив, що зірвав різьбу. Також підтвердив, що піднімався у квартиру відповідачів і бачив місце пошкодження труби. Вважає доводи відповідачів про вину підприємства в залитті через аварію в системі цетнралізованого опалення безпідставними, оскільки саме власники квартири відповідають за справність елементів системи централізованого палення, які знаходяться в межах квартири.

Заслухавши пояснення сторін і третьої особи, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 91-95) і в якій вони, а також малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 2017 року народження (а.с. 111), зареєстровані і проживають (а.с. 98), розташована на другому поверсі під квартирою АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі ОСОБА_9 і ОСОБА_6 (а.с. 172-177), в якій проживають без реєстрації ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 ОСОБА_9 мешкає у належній ОСОБА_5 квартирі на АДРЕСА_4 (178-183).

29.01.2019 року з квартири АДРЕСА_2 відбулося залиття водою квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується поясненнями сторін, наданими фотографіями помешкання позивачів після залиття (а.с. 112-153).

У зв`язку з цим ОСОБА_3 звернувся до ЛКП Скнилівок з відповідною заявою, а 30.01.2019 року комісією цього підприємства був складений акт про залиття квартири на АДРЕСА_6 (а.с. 97).

В результаті вказаного залиття, згідно даних звіту від 21.02.2019 року про оцінку розміру відшкодування збитків при залитті квартири за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.79-90), були пошкоджені житлова кімната, площею 10,9 м 2 , кухня, ванна кімната із санвузлом і коридор квартири АДРЕСА_7 , внаслідок чого власникам помешкання заподіяно матеріальні збитки.

Відповідно до проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП ЕкспертМАШ оцінки розміру відшкодування збитків, вартість відшкодування збитків, завданих пошкодженням квартири позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 внаслідок залиття 29.01.2019 року, станом на 18.02.2019 року становить 11818 грн.

Згідно зі ст.319 ЦК України власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію та природні якості землі, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечити схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

На підтвердження факту залиття та вини в такому відповідачів позивачами надано суду копію акту комісії в складі працівників ЛКП Скнилівок від 30.01.2019 року, з якого вбачається, що залиття квартири на АДРЕСА_6 відбулося 29.01.2019 року під час, коли мешканець ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 самовільно підкручував гайку на батареї опалення, внаслідок чого зірвав різьбу на трубі опалення.

Оцінюючи цей доказ за критеріями належності і допустимості, суд виходить з наступного.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вищевказаний акт від 30.01.2019 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторони, як і будь-які дані про осіб, присутніх при складанні акта, усі необхідні для такого документа реквізити.

Зі змісту акта вбачається, що була обстежена квартира на АДРЕСА_6 на предмет залиття, водночас відомості про обстеження чи огляд квартири АДРЕСА_2 для виявлення причин залиття відсутні. Враховуючи вказане, а також те, що акт складено 30.01.2019 року, тобто на наступний день після залиття і вже після усунення причин такого, відсутність будь-якого обґрунтування висновку комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди.

За такого висновку щодо акта ЛКП Скнилівок вказана в позовній заяві обставина, що ОСОБА_7 самовільно хотів підкрутити гайку на батареї опалення, після чого була зірвана різьба і почалося залиття, і доводи позивачів з цього приводу не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи, позивачами не надано для цього доказів в розумінні ст.76 ЦПК України, а ОСОБА_7 категорично заперечив вказані доводи, зазначивши, що лише хотів зав`язати чимось трубу в місці протікання, чого йому зробити не вдалося.

Разом з тим, обставини того, що 29.01.2019 року залиття водою квартири за адресою: АДРЕСА_6 відбулося із вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 внаслідок прориву в місці з`єднання труби централізованого опалення з батареєю та що цим залиттям заподіяно матеріальну шкоду власникам квартири АДРЕСА_5 визнаються учасниками справи, що вбачається з їх пояснень під час розгляду справи по суті, в тому числі відповідачами, не викликають обґрунтованого сумніву і згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а відтак приймаються судом до уваги.

Таким чином, заподіювачами шкоди, завданої власникам квартири АДРЕСА_5 можуть бути лише власники квартири АДРЕСА_2 , з якої відбулось залиття.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідачами не надано суду на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України належних та допустимих доказів, що залиття 29.01.2019 року відбулося не з їхньої вини, а з вини ЛКП Скнилівок , яке, на їхню думку, не здіснює технічного обслуговування будинкових тепломереж, не направило вчасно свого працівника на виклик та відповідно не усунуло аварію в тепломережі.

Так, відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила), а Порядкому обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарства України 15.08.2018 року № 219 (далі - Порядок) визначено механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг.

Згідно з п.32 Правил виконавець зобов`язаний, зокрема, утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Як визначено п.п. 4, 5 Порядку, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).

При цьому в п.3 Порядку визначено, що точка приєднання внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - відгалуження від стояків у межах приміщення для вертикальної розводки, перша запірна арматура на відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи).

Враховуючи наведене законодавче регулювання, за встановленими обставинами справи, прорив води 29.01.2019 року відбувся в межах квартири на АДРЕСА_3 в місці з`єднання труби централізованого опалення з батареєю, тобто в тій частині системи теплопостачання, обов`язок з обслуговування якої покладено на власників цього житлового приміщення - ОСОБА_9 і ОСОБА_6 .

Щодо посилання відповідачів на невчасне реагування ЛКП Скнилівок на виклик про протікання труби, то ними не надано жодних доказів відповідного звернення, з яких би вбачався час такого звернення і що дало би суду можливість дати оцінку вказаним обставинам.

Натомість судом встановлено і підтверджується обома сторонами у справі, що напередодні залиття, мешканці квартири АДРЕСА_2 зверталися до сусіда з квартири поверхом нижче і родича ОСОБА_3 про допомогу в усуненні протікання труби на стику з батареєю, проте в той день, виявивши несправність, не звернулися у встановленому порядку ні до аварійної служби, ні в ЛКП для усунення цієї несправності і уникнення аварійної ситуації.

Також суду відповідачами не надано доказів аварії 29.01.2019 року в системі теплопостачання будинку на АДРЕСА_8 , на наявність якої вони посилаються та яка могла би слугувати причиною прориву в місці з`єднання труби із батареєю опалення.

З огляду на наведене, протиправність поведінки власників квартири АДРЕСА_2 вбачається у їх бездіяльності, а саме відсутності належного контролю за станом елементів системи централізованого опалення у межах їх квартири та відповідного реагування на несправність, при цьому стороною відповідачів не спростовано вини у залитті квартири на АДРЕСА_6 .

Загальний розмір відшкодування збитків в сумі 11818 грн., про стягнення яких просять позивачі, підтверджується наданим позивачами звітом про оцінку розміру відшкодування збитків від 21.02.2019 року. Даний розрахунок виконаний сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності - ПП ЕкспертМАШ та відповідає вимогам Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні , не спростований відповідачами, а відтак береться судом до уваги.

Поряд з цим, суд вважає необхідним зауважити, що правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди у цій справі виникли саме між власниками квартири АДРЕСА_5 , яка зазнала залиття і відповідно її власники - збитків, та квартири АДРЕСА_2 , з якої відбулося залиття і власники якої винні у цьому залитті, тому належними відповідачами за вимогами позову про відшкодування майнової шкоди є саме власники квартири на АДРЕСА_3 - ОСОБА_9 і ОСОБА_6 , з яких на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 підлягає стягненню майнова шкода у заявленому розмірі.

Відповідно, за наведених мотивів, вимоги позову про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 є безпідставними і в задоволенні таких слід відмовити, як і в задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди на користь малолітнього сина ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , який збитків від залиття не зазнав.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК України).

Як вбачається із свідоцтва про право власності на квартиру від 21.06.2011 року (а.с. 172-173), витягу про державну реєстрацію прав №31326787 від 16.09.2011 року (а.с. 174), даних будинкової книги (а.с. 175-177), квартира АДРЕСА_9 належить ОСОБА_9 і ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, а тому несуть солідарний обов`язок з відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення із відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_6 матеріальної шкоди є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі. З врахуванням того, що позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 пошкодженням залиттям кввартира на АДРЕСА_6 належить на праві спільної сумісної власності (а.с. 94-95), враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦК України про рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, загальний розмір відшкодування шкоди в сумі 11818 грн. підлягає розподілу порівну на користь кожного із позивачів, тобто по 3939,33 грн.

Також із відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_6 на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з проведенням оцінки розміру відшкодування збитків в сумі 200 грн., оскільки саме він був замовником такої оцінки і поніс витрати у вказаному розмірі (а.с. 99-101).

Щодо стягнення моральної шкоди, суд приходить до переконання, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до п.9 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом наведені вище обставини залиття, суд приходить до висновку про те, що позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , в ході розгляду справи довели, що внаслідок залиття їхньої квартири їм була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях у зв`язку із пошкодженням їх майна, тривалим дискомфортом, незручностями через ремонтні роботи, порушенням нормального, усталеного ритму життя, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації побуту та нормалізації звичного життєвого ритму.

При цьому, заподіяння моральної шкоди малолітньому синові позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 (а.с. 111), якому на час залиття 29.01.2019 року виповнилося тільки два роки, стороною позивача не доведено, тому позов в частині вимоги про відшкодування з відповідачів на користь ОСОБА_8 моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Судом встановлено протиправність поведінки власників квартири на АДРЕСА_3 - ОСОБА_9 і ОСОБА_6 щодо залиття та, відповідно, з них підлягає відшкодуванню моральна шкода на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Між тим, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що відповідачі ОСОБА_9 і ОСОБА_6 протягом тривалого часу не відшкодували завданих збитків, та те, що відповідачі зверталися до позивачів з пропозицією відшкодувати понесену матеріальну шкоду, однак вони не дійшли згоди щодо розміру відшкодування.

З огляду на наведене, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі в розмірі 15000 грн., так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз. На підставі наведеного, виходячи з засад розумності і виваженості та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань, яких зазнав кожен із позивачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , їх тривалість, суд дійшов переконання про можливість відшкодування цих позивачам моральної шкоди в розмірі по 500 грн. кожному.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, сплачений позивачем ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про стягнення майнової шкоди, яку суд задовольняє повністю, підлягає стягненню повністю в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_6 на користь цього позивача, а судовий збір сплачений ОСОБА_2 в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу про відшкодуванню моральної шкоди, яка підлягає задоволенню частково і є вимогою немайнового характеру, розділяється між сторонами порівну.

Таким чином, із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 слід стягнути по 576,30 ((768,40 + (768,40 : 2) : 2) грн. судового збору.

Оскільки позивачем на виконання ухвали суду від 04.07.2019 року про залишення позовної заяви без руху (а.с. 49), в тому числі для сплати судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно майновий (відшкодування майнової шкоди) і немайновий (відшкодування моральної шкоди) характер було сплачено 2689,40 (768,40 +1921) грн. (а.с. 56-57), хоча слід було сплатити судовий збір у меншому розмірі - 1536,80 (768,40 + 768,40) грн., тому на виконання вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір позивачу ОСОБА_2 слід повернути 1152,60 грн. (2689,40 - 1536,80) грн. надміру сплаченого судового збору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження повноважень на представництво позивача ОСОБА_2 її представником - адвокатом Олійник О.В. надано договір про надання юридичних посліг від 29.05.2018 року, ордер серї ЛВ № 032598 та копію свідоцтва цього адвоката про право на заяняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, на підтвердження понесення зазначених витрат позивачем не надано опису робіт, виконаних адвокатом, і відповідного розрахунку для підтвердження заявленого розміру у 1500 грн. витрат на правничу допомогу, квитанції чи іншого документу про оплату витрат у вказаному розмірі.

За таких обставин зазначені позивачем ОСОБА_2 витрати на правову допомогу не є документально підтвердженими і доведеними, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 3939, 33 грн. та 500 грн. моральної шкоди, а всього - 4439, 33 грн.

Стягнути солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 3939, 33 грн., 500 грн. моральної шкоди та 200 грн. витрат, пов`язаних з проведенням оцінки розміру відшкодування збитків, а всього - 4639, 33 грн.

Стягнути солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 3939, 33 грн. та 500 грн. моральної шкоди, а всього - 4439, 33 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 по 576,30 грн. судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова (код ЄДРПОУ 38007594, що розташоване за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 34) повернути ОСОБА_2 1152,60 грн. надміру сплаченого згідно квитанції № 0.0.1411651211.1 від 17.07.2019 року судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачі:

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_10 ;

відповідачі:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_11 ;

- ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_12 ;

- ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_12 ;

- ОСОБА_7 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_12 ;

- третя особа - Львівське комунальне підприємство Скнилівок , місцехнаходження - 79021, м.Львів, вул.Петлюри, 36, ЄДРПОУ 20826417.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний