Провадження № 2/679/27/2020
Справа № 679/323/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2020 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Базарника Б.І.,
за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Єрикалової О.О. ,
представника відповідача Козак Н.В. ,
представника третьої особи ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин цивільну справу №679/323/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Нетішинської міської ради Житлово-комунальне об`єднання , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд комунального майна міста Нетішина про визнання права користування житлом, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Нетішинської міської ради Житлово-комунальне об`єднання , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд комунального майна міста Нетішина про визнання права користування житлом.
В обґрунтування позову зазначив, що в листопаді 2013 року він домовився з мешканцем кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_6 про те, що буде безстроково орендувати його кімнату, а після її приватизації ним, купить її. Після прибирання та ремонту кімнати з 10 січня 2014 року по даний час, він і ОСОБА_5 з дозволу ОСОБА_6 проживають в кімнаті АДРЕСА_1 . За дозвіл мешканця кімнати НОМЕР_1 ОСОБА_6 на проживання в кімнаті, 28.03.2014 року він заплатив для відповідача заборгованість ОСОБА_6 по оплаті комунальних послуг. Надалі, згідно їхньої домовленості, оплату комунальних послуг мав проводити своїм коштом. Зазначає, що під час проживання в означеній кімнаті гуртожитку, вони на рівні з мешканцями інших кімнат користувалися приміщеннями загального користування: кухнею, санвузлом, душем, коридором.
Стверджує, що з 2014 року по даний час проживаючи в кімнаті НОМЕР_1, а також те, що вони облаштовували її власними речами: диваном, стінкою, телевізором, речами особистого вжитку, замінили вхідні двері і вікно, утеплили фасад, замінили лінолеум і шпалери. Також, всі свята святкували в кімнаті, куди завжди запрошували рідних та друзів.
Крім того, у вказаній кімнаті проживали відкрито, а балансоутримувач гуртожитку - КП НМР ЖКО в особі комендантів гуртожитку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не заперечувало проти їхнього проживання та користування жилим приміщенням на правах наймачів приміщення. Оплату комунальних послуг здійснювали шляхом внесення коштів на банківський рахунок КП НМР ЖКО .
Вказує, що іншого житла, в тому числі і належного на праві приватної власності не мають.
Таким чином, посилаючись на ст.65 ЖК УРСР просить визнати за ним право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.04.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Фонд комунального майна міста Нетішина.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Єрикалова О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні, вказала, що ордер на зайняття спірного жилого приміщення для ОСОБА_1 не видавався, а будь-якого цивільно-правового договору з відповідачем щодо найму спірного житлового приміщення не укладалось, особовий рахунок зі сплати за житлово-комунальні послуги на ім`я ОСОБА_1 не відкривався, а тому відсутні підстави вважати відповідача таким, що набув право користування житловим приміщенням. Також зазначила, що сплачені кошти за комунальні послуги позивачем знаходяться на позабалансовому рахунку підприємства, а тому при зверненні позивача до підприємства про повернення йому коштів, вони будуть поверненні, як помилково сплачені.Окрім того зазначила, що позивач з заявою про поверення помилково сплчених коштів до відповідача не звертався.
Представник відповідача Козак Н.В. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами правомірність свого вселення та проживання в спірній кімнаті гуртожитку. Також стверджує, що право на житлове приміщення виникає за умови дотримання правил вселення з дотриманням процедуру вселення визначеної Законом.
Представник третьої особи ОСОБА_10 просила відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР.
Відповідно до ст.4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , має статус гуртожитку, такий знаходиться на правах господарського відання в Комунального підприємства Нетішинської міської ради Житлово-комунальне об`єднання .
Відповідно до наданих квитанцій вбачається, що позивач сплачував комунальні послуги за користування кімнатою в гуртожитку по АДРЕСА_1 з червня 2014 року по березень 2019 року (а.с.4,5,8-36).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЖК УРСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до статті 127 ЖК УРСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 128 ЖК УРСР, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до ст. 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ст. 130 ЖК УРСР, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Також порядок користування та проживання у гуртожитках регулює примірне положення про користування гуртожитками, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 20 червня 2018 року № 498.
Згідно з п.6,7 Положення, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку. Користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.
Водночас ст. 91 ЖК УРСР, визначено процедуру найму (піднайму), згідно із якою наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Для здачі в піднайом жилого приміщення у квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за винятком випадків здачі жилого приміщення в піднайом у зв`язку з тимчасовим виїздом всієї сім`ї. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
Проте, для позивача ордер на вселення не видавався. Також доказів того, що ним було укладено договір найму (піднайму) для суду не надано.
Отже, право на житлове приміщення у гуртожитках виникає лише за умови дотримання правил вселення у ці приміщення з дотриманням визначеної законом процедури.
Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 357/1468/18 від 19 червня 2019 року.
Таким чином, право на користування кімнатою в гуртожитку виникає на підставі ордеру, який у даному випадку позивачу не видано, а тому підстав для визнання за ним права користування кімнатою немає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави, для задоволення позову щодо визнання права на користування кімнатою.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 15, 130, Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Нетішинської міської ради Житлово-комунальне об`єднання , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд комунального майна міста Нетішина про визнання права користування житлом - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі № 679/323/19:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Комунальне підприємство Нетішинської міської ради Житлово-комунальне об`єднання (місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м.Нетішин, пр.Незалежності, 31, код ЄДРПОУ 31345419);
Третя особа: ОСОБА_5 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 );
Третя особа: Фонд комунальноо майна міста Нетішина (адреса місцезнаходження: 30100, м.Нетішин вул.Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 33586398).
Повний текст судового рішення складено 27.01.2020.
Суддя Б.І. Базарник
Суд | Нетішинський міський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2020 |
Оприлюднено | 28.01.2020 |
Номер документу | 87175909 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Нетішинський міський суд Хмельницької області
Базарник Б. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні