Ухвала

від 23.01.2020 по справі 1519/2-2328/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №1519/2-2328/11

Пр.№6/521/34/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Колесник Т.В., за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Поліщук М.І.,

представника АТ Ощадбанк - Саранчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк (далі - ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року позовні вимоги ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: АТ Ощадбанк , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В., в обґрунтування якої зазначав, що при відкритті виконавчого провадження № 56375033 приватний виконавець Парфьонов Г.В. не взяв до уваги той факт, що строки пред`явлення виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, до виконання були порушені, а тому, на його думку, останній не мав права приймати зазначений виконавчий лист та відкривати виконавче провадження.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення; визнати виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн. з підстав пред`явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання - таким, що не підлягає виконанню повністю; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, повернути стягувачу, а саме ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк без прийняття до виконання.

Заявник та його представник, діюча на підставі ордеру від 21 листопада 2019 року, в судовому засіданні підтримали подану заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та просили суд її задовольнити. Раніше надали відповідь на відзив, в якій зазначили, що заявник не отримував документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені приватним виконавцем, Парфьоновим Г.В., до відома сторін або надіслані адресатам простим поштовим відправленням або доставляені кур 'єром не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Представник АТ Ощадбанк , діючий на підставі довіреності від 31 січня 2018 року, в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та просив суд відмовити в її задоволенні. Раніше надавав письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування яких зазначив, що АТ Ощадбанк строк на пред`явлення виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 978293,67 грн. не був пропущений. Стверджував, що на даний час заочне рішення Малиновського районного суду від 14 лютого 2011 року боржником ОСОБА_1 не виконано, заборгованість по кредитному договору не погашена. Вказував, що виконавчий лист по справі №1519/2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Ощадбанк заборгованості у розмірі 978293,67 грн. неодноразово перебував на виконанні в органах Державної виконавчої служби (т. 3 а.с. 65-66).

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. та його представник, діючий на підставі ордеру від 25 грудня 2019 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше надав до суду відзив на заяву, в обґрунтування якого зазначив, що до компетенції приватного виконавця не входить перевірка правомірності дій державної виконавчої служби. Вказував, що якщо виконавчий лист пред`являється не вперше, приватний виконавець лише перевіряє чи не сплив строк на пред`явлення з моменту останнього повернення. Стверджував, що виконавче провадження було відкрито в межах строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме 10 травня 2018 року. Посилаючись на вказані обставини та на те, що, на його думку, заявником не було надано жодних доказів прийняття виконавчого листа до виконання з порушенням строків його пред`явлення, просив суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі (т. 2 а.с. 229-232, 233).

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, подану заяву, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконаннює необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 - 1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 були задоволенні у повному обсязі та стягнуто з останнього на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 976473,67 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом - 702387,82 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 14911,59 грн., заборгованості за відсотками - 209237,16 грн., заборгованості за пенею по кредиту - 3295,58 грн., заборгованості за пенею по відсоткам - 46641,52 грн.; витрати по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн., та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмір 120,00 грн. (т. 1 а.с. 48-49).

01 серпня 2011 року на виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року, Малиновським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист №2-2328/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 2 а.с. 178).

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором, неодноразово знаходився на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Другий Приморський м. Одеса ГТУЮ в Одеській області), оскільки ОСОБА_1 ніяких дій щодо виконання судового рішення не здійснював і не здійснив по теперішній час (т. 2 а.с. 191).

Судом встановлено, що 10 серпня 2011 року ПАТ Ощадбанк передало на виконання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції України (далі - Другий Приморський ВДВС ОМУЮ України) виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором, що підтверджується постановою заступника начальника Другого Приморського ВДВС ОМУЮ України від 15 серпня 2011 року (т. 3 а.с. 30 звор.).

Постановою заступника начальника Другого Приморського ВДВС ОМУЮ України про повернення виконавчого документу від 10 жовтня 2012 року, виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, на підставі п. 3 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження було повернуто та отримано ВАТ Ощадбанк - 15 квітня 2013 року (т. 3 а.с. 31, 32).

08 жовтня 2013 року ПАТ Ощадбанк звернулось до начальника Першого Київського ВДВС ОМУЮ з заявою про прийняття виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 33).

Постановою головного державного виконавця Першого Київського ВДВС ОМУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 40178245 від 11 жовтня 2013 року ПАТ Ощадбанк на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, а саме виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором, яка була отримана АТ Ощадбанк - 24 жовтня 2013 року (т. 3 а.с. 34, 34 звор.).

06 жовтня 2014 року ПАТ Ощадбанк звернулось до начальника Другого Приморського ВДВС ОМУЮ України з заявою про прийняття виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 35).

Постановою заступника начальника другого Приморського ВДВС ОМУЮ України ВП № 45137284 від 17 жовтня 2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого иста №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 36 звор.).

З листа другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 07 листопада 2019 року вбачається, що дане виконавче провадження було завершено 21 грудня 2015 року. Дані про дату отримання АТ Ощадбанк постанови про завершення виконавчого провадження від 21 грудня 2015 року матеріали справи не містять, оскільки виконавчі провадження були знищені за закінченням терміну зберігання (т. 2 а.с. 191).

Встановлено, що 07 квітня 2016 року начальник Приморського ВДВС ОМУЮ звертався до суду з поданням про видачу дублікату виконавчого листа по справі №1519/2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 53).

Ухвалою суду від 10 травня 2016 року подання про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було повернуто заявнику (т. 1 а.с. 59).

13 червня 2017 року ПАТ Ощадбанк звернулось до начальника Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області з заявою про прийняття виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 37).

Постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ВП № 54344035 від 20 липня 2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 39).

Постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 54344035 від 14 грудня 2017 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, а саме виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором було повернуто стягувачу, яка була отримана АТ Ощадбанк - 19 січня 2018 року (т. 3 а.с. 40, 41).

07 травня 2018 року ПАТ Ощадбанк звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. із заявою про прийняття виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 42).

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 10 травня 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 56375033 по виконанню заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року, щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по ІТЗ судового процесу в розмір 120,00 грн. (т. 1 а.с. 69, т. 2 а.с. 183, т.3 а.с.44).

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. та встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього за виконавчим листом №2-2328/11, виданим 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по ІТЗ судового процесу в розмір 120,00 грн. (т. 1 а.с. 189-193).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року заява приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про звернення стягнення на грошові кошти, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк , Обслуговуючий кооператив Небанківська фінансова установа територіальних громад була залишена без задоволення (т. 1 а.с. 206-209).

Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. та надано дозвіл останньому здійснити примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника та виявлення ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу (т. 1 а.с. 234-237).

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року була залишена без задоволення, а ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року - без змін (т. 2 а.с. 98-105).

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року було відмовлено ОСОБА_1 в роз`ясненні ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року (т. 2 а.с. 223-225).

Ухвалою суду від 22 січня 2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (т. 3 а.с. 20).

Судом встановлено, що 05 червня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., згідно якої просив зобов`язати останнього передати виконавче провадження № 56375033 до Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області (далі - Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області) для примусового виконання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року скарга ОСОБА_1 була задоволена, зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. передати виконавче провадження № 56375033 до Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області для примусового виконання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року була скасована, в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. - відмовлено (т. 3 а.с. 51-53).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (т. 3 а.с. 54, 55, 56-57, 58-59, 60, 61).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

Статтею 23 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Відповідно до ч. 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону. З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Виконавчий документ, виданий до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , пред`являється до виконання у строки, встановлені прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інше.

Як роз`яснено у Інформаційному листі підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року, процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як на підставу визнання виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по ІТЗ судового процесу в розмір 120,00 грн., заявник посилався на те, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець не взяв до уваги те, що строки пред`явлення виконавчого листа до виконання були порушені, а тому він не мав право приймати виконавчий лист та відкривати виконавче провадження, але при цьому дії приватного виконавця з цих підстав не оскаржував.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, неодноразово знаходився на виконанні у Другому Приморському ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області (т. 1 а.с. 69, т. 2 а.с. 178).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV, що діяв на час видачі зазначеного виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб). Уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2015 року виконавчий лист № 2-2328/11 був повернутий стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV, але при цьому дані про його отримання стягувачем відсутні.

Крім того, як було встановлено судом, 07 квітня 2016 року начальник Приморського ВДВС ОМУЮ звертався до суду з поданням про видачу дублікату виконавчого листа по справі №1519/2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 53).

Ухвалою суду від 10 травня 2016 року подання про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було повернуто заявнику (т. 1 а.с. 59).

Суд вважає, що вказані обставини свідчать про те, що на той час, а саме станом на 10 травня 2016 року виконавчий лист по справі №1519/2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором не був належним чином повернутий стягувачу.

У ч. 5 ст. 47 зазначеного вище Закону було встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, якщо вважати, що виконавчий лист був повернутий у грудні 2015 року, або в 2016 році, то суд вважає, що з моменту останнього повернення виконавчого листа №2-2328/11, а саме з 21 грудня 2015 року, відновився строк на його пред`явлення до виконання, а саме стягувач мав право пред`явити даний виконавчий лист до виконання протягом одного року, тобто до 21 грудня 2016 року.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Згідно з п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У правових висновках Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 916/80/16, від 28 грудня 2018 року у справі № 910/11424/15, від 20 травня 2019 року у справі № 904/10285/15 та у рішенні Конституційного Суд України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Відтак, дія Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчилися до набрання ним чинності.

Отже, положення п. 5 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом. Тобто, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як виконавчих документів, виданих після набрання чинності 05 жовтня 2016 зазначеним Законом, так і виконавчих документів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05 жовтня 2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05 жовтня 2016 року.

Таким чином, на підставі викладеного суд вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси на підставі заочного рішення суду від 14 лютого 2011 року, до виконання не сплив, оскільки останній був повернутий 21 грудня 2015 року та міг бути пред`явлений до виконання до 21 грудня 2016 року. При цьому, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII, яким встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто строк пред`явлення даного виконавчого листа до виконання збільшився до трьох років та мав закінчитися лише 21 грудня 2018 року, однак був перерваний.

10 травня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 10 травня 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 56375033 на підставі виконавчого листа № 2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по ІТЗ судового процесу в розмір 120,00 грн. (т. 1 а.с. 69, т. 2 а.с. 183).

З листа другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 07 листопада 2019 року вбачається, що на підставі виконавчого листа №2-2328/11, виданого 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси (боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк ), у відділі були відкриті виконавчі провадження № 28202752 та № 45137284 (дата відкриття ВП: 17 жовтня 2014 року; дата завершення ВП: 21 грудня 2015 року) та знищені за закінченням терміну зберігання. Виконавче провадження №54344035 перебувало на виконанні у старшого державного виконавця Виговського Ю.Д., дата відкриття ВП: 20 липня 2017 року; дата завершення ВП: 14 грудня 2017 року. Більш детальна інформація за вказаними виконавчими провадженнями - відсутня (т. 2 а.с. 191).

У зв`язку зі знищенням ВП №28202752 та ВП №45137284 суду не видається можливим встановити факт прийняття зазначеного виконавчого листа №2-2328/11 з пропуском строку його пред`явлення.

Інших доказів на підтвердження прийняття виконавчого листа до виконання з порушенням строків його пред`явлення заявником суду надано не було.

З урахуванням наведено, суд приходить до висновку, що виконавчий лист №2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 976473,67 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по ІТЗ судового процесу в розмір 120,00 грн. був прийнятий до виконання приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В у відповідності до норм чинного законодавства без пропущення строку його пред`явлення до виконання.

Щодо вимог заявника про поновлення йому строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. повернути виконавчий лист № 2-2328/11, виданий 01 серпня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси, стягувачу, а саме ВАТ Ощадбанк в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк без прийняття до виконання слід зазначити наступне.

Заявник, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою в порядку ст. ст. 182, 432 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Між тим, ч. 2 вказаної статті закріплено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

На підставі ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд звертає увагу, що порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України.

Згідно зі ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися із скаргою до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У ст. 449 ЦПК закріплено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже, заявник має право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у визначеному чинним законодавством порядку та безпосередньо разом з поданням такої скарги клопотати про поновлення строку на оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб.

Разом з тим Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах у пункті 18 роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов`язання державного виконавця прийняти виконавчий лист до виконання або зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення виконавчого листа та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що підстави, передбачені ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відсутні, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260, 261, 353, 354, 432 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за

кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду на період дії перехідних положень через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2020 року.

Суддя О.М. Сегеда