Постанова

від 19.01.2020 по справі 357/14132/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/14132/18 головуючий у суді І інстанції Орєхова О.І.

провадження № 22-ц/824/161/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М., з участю секретаряМариненко Я.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, поданою представником Ковальчук Дариною Володимирівною на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 року у справі за позовом заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Білоцерківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа: Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання незаконним розпорядження, скасування реєстрації земельних ділянок, речових прав на них та витребування земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква звернувся до суду з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа: Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання незаконним розпорядження, скасування реєстрації земельних ділянок, речових прав на них та витребування земельних ділянок.

Вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква.

Міністерством оборони України не надавалась згода на вилучення з постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква земельних ділянок.

Приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська районна державна адміністрація безпідставно розпорядилась та передала у власність громадян ОСОБА_1 в земельну ділянку площею 0,0773 га, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0802 га, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0824 га, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0828 га, ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,0856 га, ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0864 га, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0841, ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0760 га, ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0819, ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0819 га, ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,0876 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на території військового містечка № НОМЕР_1 (Гайок) у м. Біла Церква Київської, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква відповідно до акта землекористування від 25.11.1977 року, чим порушила права позивачів стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому, посилаючись на обставини вказані в позовній заяві, зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази того, що спірні земельні ділянки входять в межі державного акту від 19.03.1998 року на земельну ділянку площею 13 га, що передано з балансу військової частини. Суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки постанові спільного засідання колегії Держкомзему та Міністра оборони України № 8/11 від 23.11.1993 року. Вказує, що Міністерством оборони України не надавалась згода на вилучення з постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква спірних земельних ділянок загальною площею 0,9062 га, а рішення про вилучення такої земельної ділянки Кабінетом Міністрів не приймалось, до складу земельних ділянок площею 330 га, спірні земельні ділянки не увійшли. Приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська районна державна адміністрація безпідставно розпорядилась та передала у власність громадян земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на території військового містечка № НОМЕР_1 (Гайок) у м. Біла Церква Київської, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква відповідно до акта землекористування від 25.11.1977 року, чим порушила права позивачів стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу.

20.11.2019 року до суду надійшли пояснення прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України Корнєва К.В., у яких представник зазначає, що погоджується з доводами викладеними у апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 року прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

21.11.2019 року до суду надійшли пояснення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на апеляційну скаргу, згідно яких відповідач вважає рішення суду першої інстанції правомірним, прийнятим з дотриманням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що з 28.11.1999 року Міністерству оборони було відомо про передані земельні ділянки садово-городнього товариства «ГАЙ», тому строк звернення до суду позивачем пропущений. На думку відповідача матеріали позову не містять належних та допустимих доказів щодо знаходження спірних земельних ділянок в межах акту на постійне користування землею від 25.11.1977 року.

22.11.2019 р. до суду надійшов відзив представника відповідачів, адвоката Грабовського І.А., згідно якого представник просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що твердження апелянта є надуманими, такими, що не відповідають обставинам справи. Позивачами не обґрунтовано потреби саме в земельних ділянках відповідачів, які з 1997 року використовуються ними за призначенням.

Представник апелянта Ковальчук Д.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Прокурор Корнєв К.В.в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_14 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи, Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_15 просив відмовити в задоволені апеляційної скарги.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на постійне користування від 25.11.1977 року Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині району (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква правонаступник) надано в постійне користування земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 788 га, розташовану в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського р-ну Київської області, яка входить до складу земель оборони та фактично знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27).

В подальшому, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 р. №1135, рішенням Міністра оборони України від 14.10.2005 р. №11938/3, розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.07.2006 р. №251 земельну ділянку зазначеного вище військового містечка № НОМЕР_1 площею 330 га передано до земель запасу Фурсівської сільської ради Білоцерківського р-ну Київської області (т. 1, а.с. 28-29, 32).

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 644 від 19.10.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 11-ом членам садового товариства «Гай» для ведення садівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 11-ом членам садового товариства «Гай» для ведення садівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та надано у власність земельні ділянки для ведення садівництва 11-ом членам садового товариства «Гай» для ведення садівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з подальшим виготовленням державних актів на право власності на землю, а саме відповідачам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т.1, а.с.35).

В подальшому, вказані земельні ділянки Управлінням Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області (Головне управління Держгеокадастру у Київській області - правонаступник) зареєстровано в Державному реєстрі земель, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (наразі Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно), відповідачам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_1 - державний акт серія ЯИ №859556, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601578, земельна ділянка площею 0, 0773 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0091; ОСОБА_2 - державний акт серія ЯИ №859857, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601576, земельна ділянка площею 0,0802 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0090; ОСОБА_3 - державний акт серія ЯИ №859858, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601573, земельна ділянка площею 0,0824 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0089; ОСОБА_4 - державний акт серія ЯИ №859859, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601574, земельна ділянка площею 0,0828 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0097; ОСОБА_5 - державний акт серія ЯИ №859860, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601575, -земельна ділянка площею 0,0856 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0093; ОСОБА_6 - державний акт серія ЯИ №859861, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601571, земельна ділянка площею 0, 0864 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0088; ОСОБА_7 - державний акт серія ЯИ №859862, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601572, земельна ділянка площею 0,0841 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0096; ОСОБА_8 - державний акт серія ЯИ №859863, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601591, земельна ділянка площею 0,0760 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0085; ОСОБА_9 - державний акт серія ЯИ №859864, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601579, земельна ділянка площею 0,0819 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0086; ОСОБА_10 - державний акт серія ЯИ №859865, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601570, земельна ділянка площею 0,0819 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0087; ОСОБА_16 - державний акт серія ЯИ №859866, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993601581, земельна ділянка площею 0,0876 га, кадастровий номер 3220488300:05:010:0092 (т.1, а.с.36-99).

Звертаючись до суду з позовом, заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону вважає, що приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська райдержадміністрація безпідставно розпорядилась та передала у власність громадянам земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Фурсівської сільської ради на території військового містечка № 50 ( Гайок ) у м. Біла Церва, які входять до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, чим порушила права позивачів стосовно володіння і користування земельною ділянкою.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо знаходження спірних земельних ділянок в межах акту на постійне користування землею від 25.11.1997 року. Судом не встановлено факту, що оскаржуване розпорядження, яке стало підставою, в подальшому, для надання у власність земельних ділянок для ведення садівництва 11-ом членам садового товариства «Гай» було винесено незаконно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюють місцеві державні адміністрації, ст. 13 вищевказаного Закону визначає коло питань, які вирішують місцеві державні адміністрації.

Разом з тим, ст. 17 Земельного кодексу України встановлює повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин, зокрема, розпорядження землями державної форми власності.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Облік та використання земель Міністерства Оборони України врегульовано наказом Міністерства Оборони України від 22.12.1997 № 483, яким затверджено порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Згідно ст. ст. 141, 142, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ч 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України» та п. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) визначаються підстави та порядок припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 45 та п. 50 вищевказаного Положення передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно- експлуатаційною частиною.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що належним землекористувачем, який передавав спірні земельні ділянки та має акт на право постійного користування земельними ділянки було Міністерство Оборони України в особі КЕЧ.

На виконання наказу голови Держкомзему та Міністра оборони України «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства Оборони України» від 03.12.1992 №34/203, за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що передано з балансу військової частини А-2316 земельні ділянки загальною площею 234,13 га, серед яких 13 га садово-огородньому кооперативу «Гай».

Як результат, 19.03.1998 року, за рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради, як органу який здійснював повноваження у сфері земельних відносин відповідної адміністративно-територіальної одиниці (на момент виникнення спірних правовідносин), садівничо-городнім товариством «Гай» отримано Державний Акт на право постійного користування землею для ведення колективного садівництва та городництва (т.1, а.с.161-163).

За таких обставин, право постійного користування земельною ділянкою 13 га Міністерством оборони в особі КЕЧ було припинено 19.03.1998 року, з дня реєстрації Державного Акту на право постійного користування землею за садівничо-городнім товариством «Гай».

Крім того, 27.10.1999 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за №1135-р, відповідно до якого за пропозицією Міноборони та Білоцерківської міської ради, яку погоджено з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, вирішено передати майно державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства; а згідно Додатку до цього розпорядження передачі підлягає цілісний майновий комплекс ДП «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод», м. Біла Церква, вул. Гайок,4 (разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою) частина майна аеродромного комплексу, злітно-посадкова смуга, будівлі і споруди систем управління зльотом і посадкою та енергозабезпечення.

Передача майна оформлена актом приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади міста Біла Церква від 28.11.1999 року.

До зазначеного акту додавалась характеристика земельної ділянки, що містить відомості про інвентаризацію земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони за період 1992-1999 роки.

Так, інвентаризацією встановлено, що « ...площа військової частини на момент інвентаризації в 1992 році складала 1036,6 га. За період з 1993 року до теперішнього часу з балансу військової частини НОМЕР_2 передані земельні ділянки: «... Садово-городньому товариству «Гай» -13 га. ...» (т.1.,а.с. 13).

Зазначений документ підписаний командиром військової частини ОСОБА_17 та затверджений заступником Міністра оборони України Командувачем Військово-повітряних сил України В.І. Стельніковим.

Отже, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1998 року садово-городньому товариству «Гай» надано в користування 13 га землі для ведення колективного садівництва та городництва.

Розрядженням районного державної адміністрації № 644 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів га право власності на земельні ділянки 11-тьом членам товариства із земель, що станом на час видачі розпорядження належали садово-городньому товариства «Гай» на праві постійного користування, а не Міністерству оборони України.

Згідно зі ст.1 закону України від 27.11.2003 № 1345-ІX «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо знаходження спірних земельних ділянок в межах акту на постійне користування землею від 25.11.1997 року.

Також, судом безспірно встановлено, що члени товариства користуються земельними ділянками з 1997 року.

Починаючи з 1999 року відбувалось реформування збройних сил України, де майно державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський авіаційний завод» було передано до комунальної власності м. Біла Церква.

Рішенням Міністра оборони України від 14.10.2005 № 11938/з затверджено протокол від 11.10.2005 № 8 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, яким погоджено пропозиції, подані Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України та Департаментом охорони здоров`я Міністерства оборони України, щодо припинення права користування земельними ділянками, потреба у використанні яких відпала, та передано до комунальної власності територіальних громад військових містечок та земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки площею 330га військового містечка № 50 села Фурси Білоцерківського району Київської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом від 04.11.2005 року за вих. № 303/21/1/621, спрямований начальнику Білоцерківської КЕЧ району.

Судом встановлено, що на даний час відсутні будь-які формування або установи військового призначення на території Фурсівської сільської ради, які б використовували спірні земельні ділянки для своїх потреб.

Отже, земельні ділянки не використовуються як землі оборони вже довгий час.

Позивач просив визнати незаконним розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації Київської області від 19.10.2009 року за № 644, яким адміністрація безпідставно розпорядилась та передала у власність громадянам земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Фурсівської сільської ради на території військового містечка № 50 ( Гайок ) у м. Біла Церва, які входять до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, хоча не оскаржує акт на постійне користування землею від 25.11.1997 року, яким було передано 13га для ведення садівництва та городництва товариству «Гай», виданого на підставі рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради від 09 рудня 1997 року за № 117.

Переглянувши справу, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду даної цивільної справи не знайшов свого підтвердження той факт, що оскаржуване розпорядження було винесено незаконно, що стало підставою в подальшому для надання у власність земельних ділянок для ведення садівництва 11-ом членам садового товариства «Гай».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника військового прокурора в частині визнання незаконним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 644 від 19.10.2009 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як недоведені жодними належними та допустимими доказами.

Оскільки, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні вимог в частині визнання незаконним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 644 від 19.10.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 11-ом членам садового товариства «Гай» для ведення садівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області» то вірними, на думку колегії суддів, є також, висновки суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування державних реєстрацій, так як вказані вимоги є похідними.

За змістом статей 256, 267 ЦК Українисуд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Враховуючи, що позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог по суті, вірними є висновок суду першої інстанції, що строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке слід залишити без змін.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Посилання апелянта на те, що передані у власність громадянам земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Фурсівської сільської ради на території військового містечка № 50 (Гайок) у м. Біла Церва, входять до складу земель Міністерства оборони України і перебувають в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Що ж до обставин, на які вказує апелент, що зазначені у постанові спільного засідання колегії Держкомзему та Міністра оборони України № 8/11 від 23.11.1993 року, то вони, на думку колегії суддів, також, не є підставами для задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, подану представником Ковальчук Дариною Володимирівною залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

Є.М. Суханова