Постанова

від 23.01.2020 по справі 760/22677/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/2973/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №760/22677/16-ц

23 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт адвоката Буднік Олени Петрівни на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, -

в с т а н о в и в:

29 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сітіестейт звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що товариство є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 28 вересня 2016 року.

У вказаній квартирі без законних підстав зареєстрована та проживає відповідачка, що порушує права товариства, як власника, оскільки воно не має можливості вільно та безперешкодно користуватися та розпоряджатися спірною квартирою.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , вона втратила право користування вказаним жилим приміщенням та право реєстрації у даній квартирі, просило суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю Сітіестейт перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 34,8 кв.м. шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування даним жилим приміщенням та виселити ОСОБА_1 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 грудня 2019 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт адвокат Буднік Олена Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає що, відмовляючи в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та шляхом її виселення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірну квартиру було придбано позивачем у власність на прилюдних торгах та на даний час право власності на неї зареєстровано за позивачем. Будучи власником даної квартири, товариство майже чотири роки не має змоги користуватися, володіти та розпоряджатися цією квартирою, так як в ній проживає відповідачка.

Також районним судом не надано оцінку рішенню Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року по справі №760/3283/17, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт про витребування майна - спірної квартири, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Сподін Віталій Сергійович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належала та належить на даний час на законних підставах ОСОБА_1 , яка постійно проживає в цій квартирі та зареєстрована в ній з 2001 року. Судовими рішеннями по справах №760/20135/13-ц, №760/20101/15-ц, №760/3283/17 встановлено, що право власності відповідачки не припинялося, спірна квартира не вибувала з володіння відповідачки, як власника. Також вказаними судовими рішеннями встановлено незаконність укладеного договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (первісний договір), тобто встановлено незаконність вибуття квартири з її володіння, а також незаконність подальшого її відчуження останнім під час розгляду судом спору про недійсність договору купівлі-продажу. Крім того, судом встановлено нікчемність угод про відчуження спірної квартири під час розгляду спору судом та подальшу передачу спірної квартири в іпотеку, наслідком якої стало набуття права власності на квартиру позивачем з прилюдних торгів.

У судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт адвокат Буднік Олена Петрівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Сподін Віталій Сергійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити в силі рішення суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 20 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., ТОВ Сітіестейт є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна /предмет іпотеки /, затвердженого Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві 30 серпня 2016 року.

Згідно довідки ЖЕД №906 від 17 січня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення з квартири АДРЕСА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Сітіестейт посилалося на те, що воно є власником цієї однокімнатної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 28 вересня 2016 року, проте у вказаній квартирі без законних підстав зареєстрована та проживає відповідачка, чим порушує права товариства, як власника вказаного нерухомого майна, так як товариство не має можливості вільно та безперешкодно користуватися та розпоряджатися спірною квартирою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення з квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право власності відповідачки на спірне житло не припинилося, її проживання в спірній квартирі є правомірним, ця правомірність встановлена судовими рішеннями.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, які передбачено законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В пунктах 34, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Відділом приватизації державного житла Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 12 липня 2011 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

16 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном- відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання договору недійсним - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.09.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. за реєстровим №2874.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 34,80 кв.м., жилою площею 18,60 кв.м. за ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статті 328, 392 ЦК України. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,60 кв.м., загальною площею 34,80 кв.м. повернути у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року залишено без змін.

Зі змісту вказаних судових рішень, які набрали законної сили, вбачається, що підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним був висновок судово-психіатричної експертизи від 26 березня 2015 року, згідно з яким відповідачка при його укладенні за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,60 кв.м., загальною площею 34,80 кв.м. повернуто у власність ОСОБА_1 .

При цьому з матеріалів справи також вбачається, що 28 травня 2014 року, тобто під час знаходження справи про визнання угоди недійсною в провадженні суду, ОСОБА_4 здійснив відчуження спірної квартири ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу.

30 липня 2015 року ОСОБА_5 уклав договір іпотеки з Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика , за умовами якого передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 по кредиту, майновим поручителем якого він виступив.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика за кредитним договором №0106001/000-КФК/13 від 01 червня 2013 року в сумі 1 363 160,20 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , площею 34,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_5 та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 773500 грн.

12.07.2016 року ДП Сетам було проведено прилюдні торги квартири АДРЕСА_1 за результатами яких переможцем торгів визнано ТОВ Сітіестейт .

На підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки), затвердженого Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві 30.08.2016 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. засвідчено, що дана квартира належить ТОВ Сітіестейт на праві приватної власності.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Скасовуючи рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року та, ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з нікчемності договору про передачу спірної квартири в іпотеку під час розгляду спору про визнання договору купівлі-продажу між відповідачкою та ОСОБА_4 недійсним, а також з того, що право власності відповідачки на спірну квартиру не припинилося, оскільки вона не проявляла свою волю до розпорядження нею.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проаналізувавши обставини, встановлені вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що цими судовими рішеннями встановлено недійсність договору купівлі-продажу спірної квартири від 16 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , тобто незаконність вибуття квартири із власності відповідачки, а також незаконність подальшого її відчуження ОСОБА_4 під час розгляду справи судом, наслідком чого стало набуття права власності на спірну квартиру позивачем з прилюдних торгів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що право власності відповідачки на спірне житло не припинилося, її проживання в спірній квартирі є правомірним, тому підстави для задоволення позову відсутні. З наведених підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка є такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку рішенню Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року по справі №760/3283/17 яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт про витребування спірної квартири, так як судом першої інстанції вказане судове рішення було досліджено під час дослідження інших доказів у справі та йому було надано відповідну правову оцінку в сукупності з іншими доказами.

Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у справі №760/3283/17 дійсно було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт про витребування майна власником від добросовісного набувача. Відмовляючи у витребуванні спірної квартири у відповідача на користь позивачки, суд посилався на те, що реалізація вказаної квартири відбулась шляхом продажу її, як предмету іпотеки, на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України " Про виконавче провадження", за результатами проведення вказаних торгів товариство набуло право власності на дану квартиру, вказані торги не визнані недійсними, а тому таке майно не може бути витребувано у нового власника як таке, що вибуло з володіння первісного власника поза його волею , і в добросовісного набувача.

Судом встановлено, що реалізація спірної квартири на прилюдних торгах відбувалась на виконання рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року, яким було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1 , площею 34,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_5 та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 773500 грн.

Проте, постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року було скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт , Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика , Державне підприємство Сетам , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів, свідоцтва та протоколу недійсними, витребування квартири.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення з квартири АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт адвоката Буднік Олени Петрівни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сітіестейт адвоката Буднік Олени Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року.

Головуючий: Судді: