Постанова

від 23.01.2020 по справі 916/62/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/62/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" - адвокат Єремейчук Д.О.

від ТОВ "Ремонтно-будівельний трест ЧМП" - адвокат Моргун Н.В., адвокат Залюбовська О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2019

по справі №916/62/19

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельний трест ЧМП"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайтранспроект ЛТД"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 296 665, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний трест ЧМП» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2296665,08 грн. за невиконання зобов`язань за договором № 177-В-ФДЛ-16 від 22.07.2016 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів виконання робіт відповідно до умов вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2019, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 та Верховного Суду від 18.11.2019, задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції в розмірі 2296665 грн. 08 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 34449 грн. 98 коп.

29.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний трест ЧМП» звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду у справі №916/62/19 строком на одинадцять місяців з січня по листопад 2020 року шляхом сплати боргу рівними частинами.

В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що ТОВ «Ремонтно-будівельний трест ЧМП» перебуває у скрутному фінансовому положенні та має досить велику заборгованість перед контрагентами та постачальниками, яка виникає внаслідок несвоєчасних розрахунків замовника при виконанні робіт на об`єктах. За твердженням заявника, що задля продовження виконання робіт та погашення виниклої заборгованості отримуються кредитні кошти. Відтак, як стверджує відповідач, без можливості паралельної оплати за все вищезгадане, що забезпечує життєдіяльність підприємства, надалі товариство не зможе виконувати договірні зобов`язання, а тому змушене буде припинити/призупинити свою роботу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 заяву задоволено частково, розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2019 року у справі №916/62/19 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний трест ЧМП» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України штрафних санкцій в розмірі 2296665,08 грн., залишок якої становить 2096665,08 грн., строком на 11 (одинадцять) місяців, а саме: шляхом сплати з січня по вересень 2020 року рівними частинами по 200000,00 грн., у жовтні 2020 року - 296665,08 грн.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі на теперішній час шляхом сплати боргу разовим платежем з огляду на скрутне фінансове становище відповідача. Натомість з боку заявника вживаються заходи щодо погашення боргу. Тим більш надані відповідачем копії листів з контрагентами і виписок по даним бухгалтерського обліку щодо розрахунків з контрагентами свідчать про існування можливості у відповідача протягом року погасити існуючу перед позивачем заборгованість за штрафними санкціями від находження коштів від контрагентів.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін у справі, матеріальний стан відповідача, що не дозволяє останньому погасити заборгованість перед позивачем одним разовим платежем, приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем штрафних санкцій за рішенням суду, а також встановлення судом обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2019 року, з метою реального виконання рішення суду із дотриманням балансу інтересів сторін, місцевий господарський суд визнав за можливе частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний трест ЧМП» про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 про розстрочку виконання судового рішення від 18.04.2019 у справі № 916/62/19 та постановити з цього приводу нову ухвалу, якою в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельний трест ЧМП про розстрочення виконання рішення від 18.04.2019 року у справі №916/62/19 відмовити повністю.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає в наступному.

Так скаржник зазначає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення. Натомість, наведені Господарським судом Одеської області в оскаржувані ухвалі підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Скаржник також зазначає, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/62/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 та призначено справу до розгляду на 23.01.2020.

17.01.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що судом першої інстанції повно, об`єктивно та всебічно надано оцінку підставам звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення та доказам, які обґрунтовують доводи заявника.

За твердженням відповідача, його дії свідчать про не ухилення останнього від виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, а навпаки спрямовані на виконання рішення суду, проте частинами та протягом певного строку, оскільки інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, а ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

Відповідач вважає, що апелянтом не наведено жодних обґрунтованих підстав та доказів на їх підтвердження для скасування оскаржуваної ухвали. Апелянт ні у відзиві на заяву, ні в усних поясненнях ні в самій апеляційній скарзі не навів, в який спосіб розстрочення виконання судового рішення сприяє невиконанню або ухиленню від виконання судового рішення, не надає до суду доказів на підтвердження вказаних доводів.

У судовому засіданні від 23.01.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з доводами за апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст.129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3-5 статті 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення передбаченої ст.331 ГПК, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про розстрочення виконання рішення, відповідач зазначив, що перебуває у скрутному фінансовому положенні та має досить велику заборгованість перед контрагентами та постачальниками, яка виникає внаслідок несвоєчасних розрахунків замовника при виконанні робіт на об`єктах. За твердженням відповідач, задля продовження виконання робіт та погашення виниклої заборгованості отримуються кредитні кошти.

Відповідачем також зазначено, що на підприємстві станом на 30.10.2019 року працює 49 осіб, яким щомісячно виплачується заробітна плата, утримують податки та інші обов`язкові платежі, а також підприємство несе значні витрати на оренду приміщення, оплату комунальних послуг, портових зборів, агентських послуг, залучення працівників на умовах цивільно-господарських договорів тощо, а тому без можливості паралельної оплати за все вищезгадане, що забезпечує життєдіяльність підприємства, надалі товариство не зможе виконувати договірні зобов`язання, а тому змушене буде припинити/призупинити свою роботу. Також відповідач вказує, що за результатами виконання робіт на об`єктах та відповідної оплати за них матиме можливість погашати борг у даній справі, однак поступово.

На підтвердження викладених обставин заявником надано кредитні договори №ОК2019-0339 від 29.08.2019, №ОК2019-0231 від 06.06.2019 (т.3, а.с. 164-187), платіжне доручення №2384 від 28.11.2019 про сплату на користь позивача 200000 грн. (т.3, а.с. 188), оборотно-сальдові відомості по рахунку за жовтень - листопад 2019, вересень - листопад 2019, жовтень - листопад 2019 (т.3, а.с. 189-191), а також платіжне доручення №2395 від 04.12.2019 про сплату на користь позивача 200000 грн. (т.3, а.с. 198).

З урахуванням наведених відповідачем в заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, та враховуючи надані на підтвердження даних обставин докази, колегія суддів вважає, що ці обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі на теперішній час шляхом сплати боргу разовим платежем з огляду на скрутне фінансове становище відповідача. При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, з боку заявника вживаються заходи щодо погашення боргу.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав докази часткової сплати заборгованості в розмірі 200000 грн., що свідчить про добросовісність виконання обов`язку сплати заборгованості. Часткова сплата заборгованості підтверджується платіжним дорученням наданим до суду апеляційної інстанції (платіжне доручення №2505 від 20.01.2020).

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лиш вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. До того ж, відповідач вчиняє дії щодо погашення існуючої заборгованості, що підтверджується доказами наданими як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду справи. Отже, дії відповідача свідчать не про ухилення останнього від виконання рішення суду, а навпаки спрямовані на виконання рішення суду, проте частинами та протягом певного строку.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що стягнуті за рішенням суду штрафні санкції не можуть вважатися тим очікуванням для позивача, яке б унеможливлювало подальшу його діяльність, оскільки це є санкцію від неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за укладеним з позивачем договору підряду. У такому випадку належним очікуванням для позивача та основним його пріоритетом є результат робіт.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи майнові інтереси сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем та наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення решти суми заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що розстрочення виконання рішення в даній справі на 11 місяців не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача.

Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для розстрочення виконання рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 р. у справі №916/62/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2020 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.