Постанова

від 28.01.2020 по справі 904/3456/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3456/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Чередко А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Кап Україна"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019

у справі № 904/3456/19 (суддя Золотарьова Я.С.)

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТИПОГРАФІЯ "УКРАЇНА" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 7-А, ідентифікаційний код 25517827)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА" (49000, м. Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, буд. 1, ідентифікаційний код 42169035)

про стягнення заборгованості у розмірі 184 972,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТИПОГРАФІЯ "УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 184 972,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 16072018/1 від 16.07.2018 в частині розрахунку за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 у справі №904/3456/19 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА" на користь Товариства обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТИПОГРАФІЯ "УКРАЇНА" 184 972,51 грн. основного боргу та 2 774,60 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №16072018/1 від 16.07.2018 року про виготовлення продукції з давальницької сировини та специфікацій до нього, позивачем було виконано роботи на загальну суму 184 972,51 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами. У зв`язку з тим, що виставлені відповідачу рахунки на оплату залишились останнім не сплачені в обумовлені строки, доказів оплати відповідачем не надано, місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 у справі №904/3456/19, згідно якої останній просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити Товариству обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТИПОГРАФІЯ "УКРАЇНА" про стягнення 184 972,51 грн. заборгованості.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що мала місце неповнота встановлення обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, яка полягає в тому, що при ухваленні рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що Відповідач поніс істотні збитки у зв`язку із порушенням Позивачем умов Договору, яке полягає у виготовленні бракованого товару, що Відповідач не мав можливості виявити, оскільки цей товар мав ознаки прихованих недоліків.

За твердженнями апелянта, між сторонами була досягнута усна домовленість, яка полягала у звільненні Позивача від обов`язку відшкодувати шкоду на загальну суму - 185 689,39 грн., а у Відповідача відсутній обов`язок сплатити залишок грошових коштів за виготовлення продукції у розмірі 184972,51 грн..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 у справі № 904/3456/19, розгляд скарги призначений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КАП УКРАЇНА", (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТИПОГРАФІЯ "УКРАЇНА" (далі-виконавець) було укладено договір №16072018/1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.12-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає і зобов`язується прийняти та оплатити, а виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов цього договору роботу.

Згідно пункту 5.1 договору, вартість витрат з виконання робіт визначається згідно зі специфікаціями, які є невід`ємними додатками цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору, остаточний розрахунок здійснюється після виготовлення партії продукції, з урахуванням додаткових витрат сторін.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи, а відповідач прийняв роботи виконані позивачем, що підтверджується актами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

Сторонами були підписані без зауважень акти та скріплені печатками підприємств (арк.с.15-26).

Позивачем відповідно до договору були виконані наступні роботи:

-друк заготівок стаканчиків у кількості 124 800 штук на загальну суму 20 349,38 грн. з ПДВ (акт №1610/8/1502 від 16.11.2018);

-послуги з висіканні у кількості 1000 штук на загальну суму 800,00 грн. з ПДВ (акт №0611/8/1637 від 21.11.2018);

-друк заготівок стаканчиків 12 OZ у кількості 2000 штук на загальну суму 472,87 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-1 від 08.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 12 OZ у кількості 2500 штук на загальну суму 366,10 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-2 від 10.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 8 OZ у кількості 436 800 штук на загальну суму 40 748,20 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-3 від 11.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 6 OZ у кількості 30 720 штук на загальну суму 5 900,09 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-4 від 11.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 12 OZ у кількості 428 060 штук та друк заготівок стаканчиків 16 OZ у кількості 91 600 штук на загальну суму 84 340,93 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-5 від 11.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 4 OZ у кількості 51 600 штук на загальну суму 6 060,11 грн. з ПДВ (акт №2611/8/1773-6 від 13.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 8 OZ у кількості 27 500 штук на загальну суму 6 600,00 грн. з ПДВ (акт №0712/8/1862 від 13.12.2018);

-друк заготівок стаканчиків 12 OZ у кількості 22 500 штук на загальну суму 6 490,00 грн. з ПДВ (акт №0712/8/1862-1 від 14 грудня 2018);

-друк заготівок стаканчиків 12 OZ у кількості 56 160 штук на загальну суму 11 474,83 грн. з ПДВ (акт №2911/8/1806 від 17.12.2018);

-послуги з висіканні у кількості 19 800 штук на загальну суму 1 370,00 грн. з ПДВ (акт №1412/8/1907 від 18.12.2018).

Вищезазначені акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств (арк.с.15-26).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 184 972,51 грн.:

-рахунок до сплати №1610/8/1502 від 16.10.2018;

-рахунок до сплати №0611/8/1637 від 06.11.2018;

-рахунок до сплати №2611/8/1773 від 26.11.2018;

-рахунок до сплати №2911/8/1806 від 30.11.2018;

-рахунок до сплати №0712/8/1862 від 07.12.2018;

-рахунок до сплати №1412/8/1907 від 14.12.2018.

Копії рахунків містяться у матеріалах справи (арк.с.27-32).

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме: на адресу відповідача направлялися вимога № 87/1 від 13.03.2019 та претензія № 1 від 13.05.2019, у яких позивач вимагав оплатити виконані роботи у розмірі 184 972,51 грн. (арк.с.33-34, 37). Відповідач вимоги позивача не задовольнив.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості по договору про виготовлення продукції з давальницької сировини, яка виникла внаслідок прострочення останнім виконання свого зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений між сторонами 16.07.2018 року договір №16072018/1 за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи актах виконаних робіт, які підписані сторонами без зауважень, позивачем було виконано для відповідача роботи на загальну суму 184 972,51 грн. та виставлено рахунки на їх оплату.

Факт підписання актів та отримання рахунків відповідачем не заперечується, натомість, доказів оплати заборгованості у повному обсязі ним до матеріалів справи не надано.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що враховуючи наведене, належними і допустимими доказами на підтвердження факту існування між сторонами домовленностей про зарахування зустрічних однорідних вимог та, як наслідок, припинення зобов`язання відповідача з оплати виконаних для нього позивачем за договором №16072018/1 від 16.07.2018 року робіт, має бути саме письмовий договір, а не усна домовленність.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи що апелянтом не надано доказів досягнення домовленостей щодо звільнення його від обов`язку оплати заборгованості за договором №16072018/1 від 16.07.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог і наявності підстав для її стягнення на користь позивача.

Стосовно тверджень скаржника про незастосування судом першої інстанції 224 Господарського кодексу України при прийнятті рішення внаслідок неналежного здійснення Позивачем зобов`язань за договором, що виразилося у виготовленні неякісної продукції та призвело до спричинення Відповідачу збитків, слід зазначити наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Отже, вказаними приписами процесуального закону передбачено, що суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви, при цьому саме учасник спору розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, підтверджує свої вимоги відповідними доказами, а також розпоряджається самостійно своїми правами щодо предмету спору. Крім того, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Колегія суддів наголошує, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 184972,51 грн., за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором №16072018/1 від 16.07.2018 року.

Даний спір ініційовано за зверненням позивача, яке виражене ним шляхом подання до господарського суду відповідної позовної заяви, що цілком відповідає приписам ст. 4, 14, 171 Господарського процесуального кодексу України, і розглядається в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки відповідачем не було подано зустрічного позову в межах даної справи, останній не позбавлений права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів в загальному порядку, якщо він вважає, що мало місце неналежне здійснення позивачем зобов`язань за договором №16072018/1 від 16.07.2018 року, внаслідок якого йому були спричинені збитки, обгрунтувавши свої вимоги належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Кап Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 року у справі № 904/3456/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2019 року у справі № 904/3456/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Кап Україна".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко