Рішення

від 13.01.2020 по справі 907/571/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.01.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/571/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» , м. Львів

до відповідача Фермерського господарства «Ранет» , с. Тарнівці Ужгородського району

про стягнення 2 975 грн. 05 коп., в тому числі 2 321 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» , м. Львів заявлено позов до відповідача Фермерського господарства «Ранет» , с. Тарнівці Ужгородського району про стягнення 2 321 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі № 907/571/19 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.

Позивач на адресу суду надіслав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 19/322-1 від 15.11.2019 року (вх. № 02.3.1-07/16102/19 від 22.11.2019 року), якою просить суд стягнути з відповідача 2 975 грн. 05 коп., в тому числі 2 321 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних, у зв`язку з невірним обрахуванням загальної суми заявлених при поданні позовної заяви позовних вимог.

Заява позивача № 19/322-1 від 15.11.2019 року (вх. № 02.3.1-07/16102/19 від 22.11.2019 року) про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України судом прийнята до розгляду та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказана заява подана позивачем додержанням правил вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі № 907/595/18 з Фермерського господарства «Ранет» стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» суму 30 000 грн. заборгованості, 9 987 грн. 78 коп. інфляційних витрат та 2 608 грн. 72 коп. трьох процентів річних.

Враховуючи те, що відповідачем вказана сума була оплачена 21.06.2019 року та 29.08.2019 року, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 2 321 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних за період прострочення з 29.09.2018 року по 20.06.2019 року, які просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвали суду відповідачу міститься у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» (Підрядником) та Фермерським господарством «Ранет» (Замовником) 28.04.2015 року було укладено договір підряду, згідно умов якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався у визначений договором строк виконати роботи по влаштуванню бетонних підлог та лотків водовідведення на об`єкті замовника під назвою «Холодильник з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тонн для зберігання плодів власного виробництва» , а замовник - прийняти та оплатити ці роботи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/595/18 ухвалено рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі № 907/595/18 рішення Господарського суду Закарпатської області скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» задоволено частково та присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Ранет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» 30 000 грн. заборгованості, 9 987 грн. 78 грн. індексу інфляції, 2 608 грн. 72 коп. трьох відсотків річних. В решті позову відмовлено.

Вищевказаною постановою у справі № 907/595/18 встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду, додатковою угодою до нього та актами виконаних робіт, в результаті чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 30 000 грн., 9 987 грн. 78 коп. індексу інфляції та 2 608 грн. 72 коп. трьох процентів річних за період з 05.11.2015 року по 28.09.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На примусове виконання вказаної постанови Західного апеляційного господарського суду, Господарським судом Закарпатської області 11.07.2019 року видано відповідний наказ.

За твердженням позивача, на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду заборгованість відповідачем погашена згідно платіжних доручень від 21.06.2019 року та 29.08.2019 року. Позивач просить стягнути з відповідача 2 321 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. за період з 29.09.2018 року по 20.06.2019 року, тобто, за період від наступного дня після періоду, за який інфляція і 3% річних стягнуті постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року, до дня фактичної сплати заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За положеннями ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, приписи вказаної статті поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні зобов`язання, а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за період нарахованих інфляційних нарахувань та трьох процентів річних мав невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі № 907/595/18.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведений порядок нарахування інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, з огляду на що, стягненню з відповідача підлягає сума 2 250 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року, а також 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних за період з 29.09.2018 року по 20.06.2019 року. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань належить відмовити.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 2 250 грн. інфляційних нарахувань та 653 грн. 42 коп. трьох процентів річних, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими . Позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 874 грн. 75 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Окрім того, частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивач, обґрунтував понесені ним витрати у сумі 6 800 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які просить розподілити при винесені рішення по справі. Так, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 800 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги № Л.19.256.1.28 від 15.07.2019 року, яким сторони погодили перелік та попередню вартість послуг та Актом здачі-приймання правової допомоги від 15.11.2019 року на суму 6 800 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, суд констатує, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката, співмірний зі складністю справи та виконаними ним роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вона підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Ранет» , 89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці, вул. Концівська, будинок 16-А (код ЄДРПОУ 33222590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» , 79018, м. Львів, вул. Затишна, будинок 2 (код ЄДРПОУ 35664582) суму 2 250 (Дві тисячі двісті п`ятдесят гривень) грн. інфляційних нарахувань та 653 (Шістсот п`ятдесят три гривні) грн. 42 коп. трьох процентів річних , а також суму 1 874 (Одна тисяча вісімсот сімдесят чотири гривні) грн. 75 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 6 636 (Шість тисяч шістсот тридцять шість гривень) грн. 28 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.