Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/7336/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/7336/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі доКиївської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 провизнання незаконним та скасування рішення Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Кальна О.П. від відповідача:не з`явився від третьої особи 1:Воєводіна А.О. від третьої особи 2:ОСОБА_3 від третьої особи 3:ОСОБА_4, ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі (надалі - Товариство ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:

- визнання фактично продовженим строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008 на 9 місяців та 5 днів, а саме до 03.09.2019;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Про відмову в поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі Договору оренди земельної ділянки для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків розміром 0,1954 га на АДРЕСА_1 від 28.11.2008 (кадастровий номер 8000000000:91:053:0006) від 15.11.2018 №8/6059;

- поновлення дії договору оренди земельної ділянки для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків розміром 0,1954 на АДРЕСА_1 від 28.11.2008 (кадастровий номер 8000000000:91:053:0006), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі на той самий строк та на тих самих умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008, від відповідача як орендодавця не надходило повідомлень про заперечення у його поновленні, позивач просить суд визнати фактично продовженим строк дії договору та поновити його дію на той самий строк на тих самих умовах, а також визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 15.11.2018 №8/6059, яким позивачу було відмовлено у поновленні такого договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на те, що позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що ним не була дотримана процедура, встановлена приписами ст. 33 Закону України Про оренду землі . Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків за договором від 28.11.2008 та обов`язків землекористувача згідно умов чинного законодавства України, ним було прийнято рішення про відмову Товариству в поновлення дії такого договору.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання всім учасникам справи можливості реалізувати свої права.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/2516 від 04.10.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/7336/19 у зв`язку із призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 справу №910/7336/19 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2020.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов повністю.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмолено з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача вказує на здійснення ним представництва інтересів Київської міської ради в іншому судовому засіданні, а також значку кількість справ за участю Київської міської ради.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

Суд вважає, що позивачем не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника в судове засідання 20.01.2020, а також неможливості розгляду спору в такому судовому засіданні за його відсутності, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представники третіх осіб в судове засідання з`явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.

В судовому засіданні 20.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 22.08.2007 №197/2031 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі земельної ділянки для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1 позивачу передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків на АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки від 25.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком О.І. 25.11.2008 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.11.2008 за реєстровим №91-6/00828 (надалі - Договір оренди ).

Пунктами 1.1 та 2.1 Договору визначено, що орендодавець на підставі рішень Київської міської ради за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - АДРЕСА_1;

- розмір - 0,1954 га;

- цільове призначення - для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків;

- кадастровий номер - 8000000000:91:053:0006.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди його укладено на 10 років.

За змістом п. 11.7 Договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача, наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк, однак відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його прав землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою.

20.02.2019 Товариство звернулося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом-повідомленням №7-02/19 щодо поновлення Договору оренди.

На вказаний лист-повідомлення Департаментом земельних ресурсів направлено лист №057716-5065 від 11.03.2019, яким повідомлено позивача про підстави неможливості поновлення договору.

Позивач вважає, що він звернувся до відповідача у строк, встановлений Законом України Про оренду землі та Договором оренди, а відтак дія спірного договору продовжилася, у зв`язку з чим просить суд поновити дію Договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, а також визнати фактично продовженим строк дії договору на 9 місяців та 5 днів, а саме до 03.09.2019.

Як встановлено судом раніше, стаття 33 Законом України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

При цьому у першому випадку, за яким орендар, який має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, і який має намір скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. І у цьому випадку поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі додаткової угоди, проект якої орендар додає до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі. При цьому при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, що вбачається із приписів частин 1-4 вказаної статті.

У другому ж випадку не встановлюється обов`язку для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі, а визначається, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначив алгоритм дій, згідно з яким орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов`язаний:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені погодження слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

В свою чергу, позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням №7-02/19 щодо поновлення Договору оренди лише 20.02.2019, тобто після закінчення терміну дії Договору оренди, та з пропуском встановленого умовами ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 11.7 Договору оренди строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не набув права на поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №915/1004/18.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 названого Закону, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді .

В той же час, листом №05716-25291 від 27.11.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що 15.11.2018 на пленарному засідання Київської міської ради прийнято рішення Про відмову в поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі договору оренди земельної ділянки для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків розміром 0,1954 га на АДРЕСА_1 від 25.11.2008 (кадастровий номер 8000000000:91:053:0006) .

Зазначене рішення відповідача мотивоване невиконанням та неналежним виконанням Товариством обов`язків за Договором оренди та обов`язків землекористувача, численними та грубими порушення чинного законодавства, недотриманням правил добросусідства, невиконанням вимог, визначених рішенням Київської міської ради про передачу земельної ділянки для будівництва.

Крім того, листом №05716-27509 від 27.12.2018 Департамент повідомив позивача про відмову Київської міської ради в поновленні дії Договору оренди та наголошував на необхідності повернення спірної земельної ділянки.

Вказані листи долучені до матеріалів справи самим позивачем, що свідчить про обізнаність позивача із висловленою позицією відповідача щодо заперечення проти поновлення дії Договору оренди на новий строк.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом строку дії Договору оренди позивачем неодноразово порушувались як обов`язки за Договором оренди (в тому числі, щодо типу будівництва на спірній земельній ділянці та внесення орендних платежів), так і обов`язки землекористувача вцілому (здійснення будівництва з порушенням містобудівного законодавства, законодавства про благоустрій населених пунктів, порушенням прав власників суміжних земельних ділянок), в той час як поновлення дії Договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі може мати місце виключно у випадку належного виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч. 2 ст. 249 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В той же час, суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення відповідачем порушень під час прийняття оскаржуваного рішення Про відмову в поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі Договору оренди земельної ділянки для будівництва комплексу індивідуальних малоповерхових зблокованих житлових будинків розміром 0,1954 га на АДРЕСА_1 від 28.11.2008 (кадастровий номер 8000000000:91:053:0006) від 15.11.2018 №8/6059.

Зокрема, приймаючи вказане рішення, Київська міська рада врахувала всі допущені позивачем порушення під час дії Договору оренди та реалізувала своє право як орендодавця та уповноваженої особи на розпорядження земельними ділянками територіальної громади міста Києва на відмову у продовженні дії такого договору.

Таким чином, позивачем не доведено суду яким саме вимогам чинного законодавства України не відповідає рішення Київської міської ради від 15.11.2018 №8/6059, а також чому зазначене рішення має бути скасоване.

Щодо способу захисту порушеного права суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Як встановлено судом вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частин 6-11 статті 33 Закону України Про оренду землі спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (зокрема користування земельною ділянкою поза межами строку договору за відсутності заперечень орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Отже, у такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу приписів частини 8 статті 33 Закону України Про оренду землі про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 по справі №904/3392/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав в даному випадку не є ефективним та не відповідає приписам статті 33 Закону України Про оренду землі .

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Еско-Транс-Кі відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.01.2020.

Суддя В.П. Босий