Рішення від 23.01.2020 по справі 910/15190/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020Справа № 910/15190/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (37043, Полтавська область, Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134КМ; ідентифікаційний код 25392923)

до Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604)

про стягнення у розмірі 409 266,84 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач, Постачальник) про стягнення заборгованості у розмірі409 266,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/15190/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

На виконання приписів чинного процесуального законодавства ухвала суду від 04.11.2019 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам судового процесу та отримана уповноваженим представником позивача 08.11.2019 та уповноваженим представником відповідача 15.11.2019, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052112315 та 0103052112307 відповідно.

26.11.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду представником відповідача було подано письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог у частині стягнення 6695,70 грн інфляційних втрат заперечує у зв`язку з неврахуванням позивачем дати початку погашення відповідачем суми основного боргу.

27.11.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що наведені відповідачем зауваження щодо розрахунку не вплинули на загальну суму інфляційних втрат, що нараховані позивачем.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

29.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп" (постачальник), та Комунальним підприємством "Київпастранс" (замовник) укладено договір про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 (далі - Договір № 06/129-14).

Крім того, 11.12.2014 між вказаними сторонами був укладений договір про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/168-14 (далі - Договір № 06/168-14).

Відповідно до пунктів 1.1., 6.1.1. та 6.4.1. зазначених договорів постачальник протягом дії договору про закупівлю зобов`язується передавати у власність Замовника "Паливо рідинне та газ; оливи мастильні" (дизельне паливо) код 19.20.2 за ДК 016:2010, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар, а Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Пунктами 3.3 договорів встановлено загальну вартість товару, що поставляється за договором № 06/129-14 у розмірі 11 016 000,00 грн з ПДВ та за Договором 06/168-14 у розмірі 15 060 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 договорів Замовник проводить оплату за фактично отриманий товар протягом 30 банківських днів згідно з договором та виставленим рахунком-фактурою.

Згідно з пунктами 7.1. договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договорами сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цими договорами.

Пунктами 10.1 договорів встановлено, що Договір № 06/129-14 набирає чинності з 29.08.2014 і діє до 30.11.2014, а Договір № 06/168-14 - з 11.12.2014 і діє до 27.02.2015, але у будь-якому випадку договори діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цим договорам. Закінчення строку дії договорів не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цих договорів.

На виконання умов договорів Постачальник передав у власність, а Замовник прийняв товар на загальну суму 10 182 742,53 грн за Договором № 06/129-14 та на суму 14 361 435,44 грн за Договором № 06/168-14.

20.10.2015 сторони договорів підписали між собою акт звірки взаємних розрахунків за Договором № 06/129-14, в якому погодили, що заборгованість покупця за цим Договором становить 273 407,68 грн, а також підписали акт звірки взаємних розрахунків за Договором № 06/168-14, за яким заборгованість Замовника становить 1 631 108,05 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, позов задовольнив повністю. Стягнув з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп" 1 624 515,73 грн основного боргу, 988 946,61 грн інфляційних втрат, 148 282,19 грн три відсотки річних та 41 426,17 грн судового збору.

У той же час, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/1389/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 249 780,50 грн інфляційний втрат та 26 256,35 грн трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість за Договором № 06/129-14, та справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками нового розгляду справи № 910/1389/18 у зазначеній частині позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп" 219269,03 грн інфляційних втрат та 24606,69 грн трьох процентів річних. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Отже судове рішення, прийняте в справі №910/1389/18, має преюдиційне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Оскільки Підприємство встановлену рішенням суду в справі № 910/1389/18 заборгованість сплачувало частинами та в повному обсязі розрахувалося лише 02.09.2019, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 192304,94 грн, 73158,88 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу з 08.02.2018-01.09.2019, а також пеню за договором в розмірі 143803,02 грн за період з 28.01.2019-28.07.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку сплати на користь Товариства в розмірі 73158,88 грн.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за спірний період, з урахуванням дат поступових оплат відповідачем заборгованості та в межах визначеного позивачем періоду, та встановлено, що стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в загальному розмірі 181378,63 грн, оскільки за період з 08.02.2018-21.07.2019 розмір інфляційних збитків становить 185609,24 грн, а за період з 12.08.2019-18.08.2019 має від`ємне значення -1413,03 грн, однак позивачем даний розмір визначено в сумі -4230,61 грн, у зв`язку з чим в цій частині інфляційні втрати віднімаються у визначеному позивачем розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом із цим, договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору з урахуванням правила, встановленого частиною 6 статті 232 ГК.

Як встановлено судами в межах справи №910/1389/18, Договір № 06/129-14 набирає чинності з 29.08.2014 і діє до 30.11.2014, а Договір № 06/168-14 - з 11.12.2014 і діє до 27.02.2015. Доказів пролонгації вказаних договорів матеріали справи не містять.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати передбаченої договором пені.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 73158,88 грн та 181378,63 грн інфляційних втрат, та відмовити в частині стягнення пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення у розмірі 409 266,84 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (37043, Полтавська область, Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134КМ; ідентифікаційний код 25392923) трьох процентів річних у розмірі 73 158,88 грн (сімдесят три тисячі сто п`ятдесят вісім гривень 88 копійок), 181 378,63 грн (сто вісімдесят одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 63 копійки) інфляційних втрат та 3 818,06 грн (три тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 06 копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ