Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/16778/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16778/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН (81083, Львівська обл., Яворівський район, село Жорниська, КОМПЛЕКС "ЯМЕЛЬНЯ-1", Ідентифікаційний код юридичної особи 32730400) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 35961755) стягнення 393892,76 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ про стягнення 393892,76 грн., з яких 180000,00 грн. боргу, 50373,73 грн. пені, 86720,00 грн. штрафу, 66662,13 грн. 30% річних та 10136,90 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань з оплати вартості Товару, поставленого за видатковою накладною на підставі Договору поставки № 161-18К від 08.05.2018 року, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 180000,00 грн., з огляду на наявність якої Позивачем нараховано на підставі п.8.3 Договору поставки № 161-18К від 08.05.2018 року за загальний період прострочення з 16.12.2018 року по 12.11.2019 року: 50373,73 грн. пені , 86720,00 грн. штрафу, 66662,13 грн. 30% річних та 10136,90 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16778/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2019 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.12.2019 уповноваженим особам Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ є 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 про відкриття провадження у справі №910/16778/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ (Покупець) укладений Договір поставки № 161-18К (далі - Договір № 161-18К), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно корми, кормові добавки, премікси (далі по тексту Товар) на умовах визначених в даному Договорі. (а.с. 09-11)

За умовами п. 1.2 Договору № 161-18К асортимент, кількість та ціна Товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видатковнх накладних.

У пункті 2.1 Договору № 161-18К сторони погодили, що Товар поставляється на умовах FСА (в редакції ІНКОТЕРМС 2010, в частині, що не суперечить умовам даного Договору) або DАР (в редакції ІНКОТЕРМС 2010, в частині, що не суперечить умовам даіюго Договору). Умови поставки окремої партії Товару визначаються у Замовленні Покупця.

Відповідно до п. 2.3, 2.5 Договору № 161-18К на підтвердження прийняття Замовлення Покупця до виконання, Постачальник виставляє рахунок-фактуру у якому вказується кількість, ціна та загальна вартість замовленого Товару. Право власності на Товар переходить від Постачальника в момент підписання видаткової накладної на Товар.

Згідно з 3.1. Договору № 161-18К вартість Товару вказується у ракунку-фактурі та/або у видатковій накладній. Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого Постачальником Покупцю в рамках цього Договору, що зазначається у видаткових накладннх на Товар.

У пункті п. 3.3. Договору № 161-18К сторони передбачили, що оплата за Товар Покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на Товар.

Пунктом 8.3. Договору № 161-18К погоджено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Згідно з п. 11.1., 11.4. Договору № 161-18К даний Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2018 . Закінчення терміну дії або дострокове розірвання Договору не звільняє сторони від проведення взаємних розрахунків та відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 161-18К Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з видатковою накладною № 4961 від 17.10.2019 та Товарно-транспортною накладною № 4961 від 17.10.2018 Товар на суму 433600,00 грн. (а.с. 12, 13)

Вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу з порушенням строку за п. 3.3. Договору № 161-18К та лише частково у розмірі 253600,00 грн., а саме: 31.01.2019 - 33600,00 грн., 26.02.2019 - 200000,00 грн. та 21.10.2019 -20000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку Позивача. (а.с. 14)

Як зазначає Позивач, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором № 161-18К щодо оплати поставленого Товару у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 180000,00 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду Позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань, Позивачем нараховано 50373,73 грн. пені, 86720,00 грн. штрафу, 66662,13 грн. 30% річних та 10136,90 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору № 161-18К від 08.05.2018 Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України та § 1 Поставка Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору № 161-18К Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з видатковою накладною № 4961 від 17.10.2019 та Товарно-транспортною накладною № 4961 від 17.10.2018 Товар на суму 433600,00 грн. (а.с. 12, 13)

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні Договору № 161-18К сторонами погоджена оплата Покупцем вартості Товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на Товар.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що Відповідач зобов`язаний був оплатити Позивачу поставлений на підставі Договору № 161-18К згідно з видатковою накладною № 4961 від 17.10.2018 Товар не пізніше 60 календарного дня з дати підписання видаткової накладної, тобто 16.12.2019.

Разом з тим, Суд зазначає, що вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу з порушенням п. 3.3. Договору та лише частково у розмірі 253600,00 грн., а саме: 31.01.2019 - 33600,00 грн., 26.02.2019 - 200000,00 грн. та 21.10.2019 - 20000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку Позивача. (а.с. 14)

Отже, Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 161-18К станом на час прийняття рішення становить 180000,00 грн. При цьому, Суд звертає увагу, що Відповідачем не доведено протилежного відповідними доказами, як і не надано суду заперечень чи контррозрахунку заявлених до стягнення сум.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за Договором поставки № 161-18К від 08.05.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН , а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 180000,00 грн. за Договором поставки № 161-18К від 08.05.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 10136,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, та 66662,13 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 16.12.2018 по 12.11.2019 від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму чергового платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При укладенні Договору № 161-18К (п. 8.3) сторони встановили обов`язок сплати Покупцем відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних при несвоєчасному виконанні грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати вартості товару у розмірі 66662,13 грн., нарахованих за період з 16.12.2019 по 12.11.2019 окремо від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму відповідного платежу, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, за умовами п. 3.3 Договору № 161-18К від 08.05.2018 передбачена оплата Товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, поставка товару відбулася 17.10.2019. Таким чином, перебіг 60 денного строку для оплати припиняється 16.12.2018. Водночас, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Суд зазначає, що 16.12.2019 є вихідним днем (неділя), тобто останнім днем 60 денного строку на оплату Відповідачем Товару за накладною від 17.10.2018 є понеділок 17.12.2018, а прострочка починається з 18.12.2018. Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 30 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 65949,37 грн., які нараховані за період з 18.12.2018 по 12.11.2019 від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму здійснених відповідачем оплат.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 10136,90 грн. за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеня у розмірі 50373 грн., нарахована за період з 16.12.2018 по 13.06.2019 від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведеного платежу.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.3. Договору № 161-18К погоджено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового у розмірі 50373,73 грн., нарахованої за період з 16.12.2018 по 13.06.2019 від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведеного платежу, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, за умовами п. 3.3 Договору № 161-18К від 08.05.2018 передбачена оплата Товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, поставка товару відбулася 17.10.2019. Таким чином, перебіг 60 денного строку для оплати припиняється 16.12.2018. Водночас, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Суд зазначає, що 16.12.2019 є вихідним днем (неділя), тобто 60 днем строку на оплату Відповідачем Товару за накладною від 17.10.2018 є понеділок 17.12.2018, а прострочка починається з 18.12.2018. Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 49518,42 грн., яка нарахована за період з 19.12.2018 по 13.06.2019 від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму чергового платежу.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.8.3 Договору № 161-18К від 08.05.2018 у розмірі 86720,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.3. Договору № 161-18К Сторонами, крім іншого, погоджено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що заявлена Позивачем до стягнення сума штрафу у розмірі 86720,00 грн. розрахована Позивачем із розрахунку 20% від суми поставленого Товару - 433000,00 грн. В той же час, Суд звертає увагу, що оскільки при укладенні Договору сторонами погоджений обов`язок відповідача сплати штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, розмір заборгованості Відповідача становить 180000,00 грн., з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф у сумі 36000,00грн., що становить 20% від суми заборгованості.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН підлягає стягненню 180 000,00 грн. боргу, 65949,37 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 10136,90 грн. інфляційних втрат, 49518,42 грн. пені та 36000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, в прохальній частині позовної заяви Позивач відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України просить при прийнятті рішення у справі зазначити про нарахування органом (особою,), що здійснює примусове виконання рішення суду пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 30% річних на суми заборгованості за наведеними Позивачем у позовній заяві формулами.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього кодексу.

Суд вважає за доцільне зауважити, що аналіз змісту наведених положень Господарського процесуального кодексу свідчить, що застосування даної норми є правом а не обов`язком Суду, саме на Суд покладено обов`язок встановлення вірності нарахованих платежів, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання, тому, враховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, Судом встановлено, що заявлена до стягнення у даному спорі пеня, нарахована Позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, іншого періоду нарахування пені сторонами при укладенні Договору не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН до Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОС ПРОДУКТ (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 35961755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН (81083, Львівська обл., Яворівський район, село Жорниська, КОМПЛЕКС "ЯМЕЛЬНЯ-1", Ідентифікаційний код юридичної особи 32730400) 180000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) боргу, 65949,37 грн. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять грн.. 37 коп.) 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 10136,90 грн. (десять тисяч сто тридцять шість грн.. 90клп.) інфляційних втрат, 49518,42 грн. (сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 42 коп.) пені, 36000,00 (тридцять шість тисяч 00коп.) грн. штрафу, 5124,35 грн. (п`ять тисяч сто двадцять чотири грн. 35 коп.) судового збору

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 січня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин