Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/11639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020Справа № 910/11639/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Громадської спілки "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС"

про стягнення 404 948, 32 грн.

Представники:

від позивача: Неволіна А.Ю.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Український музичний альянс" (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" (далі -відповідач) про стягнення відрахувань (відсотків) у розмірі 220 601, 87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 23.08.2016 по 21.07.2018 відповідач імпортував на митну територію України радіотелефони системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 загальною контрактною вартістю 146 910 007, 76 грн. та планшетні комп`ютери з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальною контрактною вартістю 157 905, 01 грн., які відповідно до постанови № 992 належать до переліку обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у звязку з чим у відповідача виник обов`язок зі сплати відрахування від вартості цих товарів уповноваженій організації колективного управління.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.09.2019. Зокрема, клопотання Громадської спілки "Український музичний альянс" про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Державну фіскальну службу України у строк до 17.09.2019 надати суду відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 та планшетних комп`ютерів із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00, ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 23.08.2016 по 21.07.2018, із зазначенням: номеру, типу і дати митної декларації; дати ввезення товару на митну територію України; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" (фактурної вартості).

18.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату, у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.09.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 24.10.2019.

20.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної фіскальної служби України надійшов лист з інформацією на виконання ухвали суду від 02.09.2019.

01.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що виробники та імпортери обладнання матеріальних носіїв наділені правом самостійно обирати уповноважену організацію на користь якої буде здійснюватись відрахування, тож відповідач не зобов`язаний укладати договір саме з позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт можливості відтворення творів та/або виконань зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах за допомогою продукції відповідача, зокрема мобільних телефонів та планшетів.

15.10.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що право вимоги позивача сплатити відрахування залежить лише від того, чи виконане таке зобов`язання відповідачем на користь будь-якого альтернативного кредитора та не може залежати від того, чи обрав відповідач саме позивача для сплати цих відрахувань.

23.10.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про зміну предмету позову і збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач здійснив перерахунок розміру відрахувань (відсотків) за ввезення відповідачем на митну територію України запам`ятовувальних пристроїв на жорстких дисках з урахуванням інформації, наданої Державною фіскальною службою України, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 330 900, 28 грн. - відрахувань, 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн - інфляційних втрат.

23.10.2019 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому у зв`язку з укладенням відповідачем з адвокатом Попадюк І.В. договору про надання правової допомоги лише 23.10.2019 та необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, просить суд відкласти підготовче засідання на 24.10.2019.

У судовому засіданні 24.10.2019 розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову і збільшення розміру позовних вимог, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 404 948, 32 грн., яка складається з: 330 900, 28 грн. - відрахувань, 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн - інфляційних втрат.

Також, у судовому засіданні 24.10.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 14.11.2019.

14.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі та вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/13066/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МТІ до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Громадська спілка "Український музичний альянс" про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року №55 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року №992 з моменту прийняття, а саме з 05 лютого 2014 року та набрання законної сили рішенням у зазначеній справі.

У судовому засіданні 14.11.2019, розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, приймаючи до уваги положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 20.05.2013 № 7 суд зазначив, що наразі постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах є чинною та у разі задоволення Окружним адміністративним судом міста Києва позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МТІ у справі №640/13066/19, така постанова втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, а тому суд визнав подане відповідачем клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

Також, у судовому засіданні 14.11.2019 оголошено перерву до 05.12.2019.

20.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що перелік обладнання і матеріальних носіїв, імпорт яких є підставою для сплати відрахувань, чітко визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003.

04.12.2019 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, в яких просить суд не приймати до розгляду докази, подані Громадською спілкою "Український музичний альянс" 13.11.2019, а саме: посібник користувача до мобільних телефонів/планшетних комп`ютерів ТМ Sigma mobile.

04.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, відповідно до якого у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні призначеному в Київському окружному адміністративному суді, просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд відзначив що у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника відповідач може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити у судове засідання директора товариства, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11639/19 призначено на 16.01.2020.

20.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення щодо початку перебігу строку нарахування 3 % річних.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об`єднанню підприємств Український музичний альянс , правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2301-07/33421-7 від 12.08.2019.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" у період з 23.08.2016 по 21.07.2018 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 та планшетних комп`ютерів із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальною фактурною вартістю 220 600 187, 30 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 01-10/07/19 від 10.07.2019, в якому просив відповідача протягом 7 (семи) днів з дня отримання цього листа сплатити відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 16.07.2019.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 330 900, 28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішенні спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 9 ч. 1, ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Частиною 2-5 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів),

виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об`єктів суміжних прав без згоди суб`єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси

виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 затверджено Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992):

- для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті);

- для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

Відповідно до п. 7 Порядку, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми

відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення

творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З метою отримання інформації щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС", судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та під час відкриття провадження у даній справі ухвалою суду від 02.09.2019 зобов`язано Державну фіскальну службу України у строк до 17.09.2019 надати суду відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 та планшетних комп`ютерів із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00, ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 23.08.2016 по 21.07.2018, із зазначенням: номеру, типу і дати митної декларації; дати ввезення товару на митну територію України; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" (фактурної вартості).

20.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від Державної фіскальної служби України надійшов лист № 17.09.2019 № 17819/5/99-99-11-01-04-16 з інформацією на виконання ухвали суду від 02.09.2019.

Таким чином, факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 та планшетних комп`ютерів із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальною фактурною вартістю 220 600 187, 30 грн, вбачається з інформації, наданої Державної фіскальної служби України у період з 23.08.2016 по 21.07.2018 в із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС".

Судом на підставі оцінки зібраних доказів встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Згідно п. 27 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах , розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить 0, 15 % щодо товарів, які ввозилися на територію України відповідачем (радіотелефон системи стільникового зв`язку (мобільний телефон), планшет)).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачеві 330 900, 28 грн. (220 600 187,30 х 0,15 %) відрахувань за імпортовані товари за період з 23.08.2016 по 21.07.2018 під час розмитнення останніх.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд зазначає, що зобов`язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов`язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов`язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС";

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такою уповноваженою організацією колективного управління є позивач.

Змістом зобов`язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов`язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону № 3792:

- обов`язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов`язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, суб`єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, станом на час вирішення спору відповідач визначену суму відрахувань не сплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 330 900, 28 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В той же, час суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що позивач не є уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб`єктами авторського і (або) суміжних прав коштів від вдрахувань, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що 18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Громадська спілка Український музичний альянс (код ЄДРПОУ 31815383).

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи .

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Громадська спілка Український музичний альянс є правонаступником Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).

Суд зазначає, що питання правонаступництва та утворення ГС Український музичний альянс шляхом перетворення Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" встановлено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Прикінцевий та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) у своєму листі № 2301-07/33421-07 від 12.08.2019 зазначило, що ГС Український музичний альянс реалізує відповідні права ОП "Український музичний альянс", як уповноваженої організації колективного управління щодо збирання і розподілу між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, до дати закінчення прийомку заяв на участь у конкурсі на акредитацію у сфері обов`язкового колективного управління відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників .

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти відрахування (відсотки) продовжують уповноважені організації , а після проведення конкурсу - акредитовані організації.

При цьому, суд вважає безпідставним твердження відповідача стосовного того, що свідоцтво позивача втратило чинність через 14 місяців з дня набрання чинності Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , тобто 22.09.2019, оскільки строк 14 місяців встановлений не щодо чинності свідоцтва, а щодо обов`язку Установи оголосити конкурс про акредитацію, що також вбачається з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , а саме через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п`ятим частини п`ятої та абзацами четвертим і п`ятим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо можливості вибору відповідачем організації для сплати відрахувань, оскільки як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16, право імпортера обирати, в яку уповноважену організацію сплачувати відрахування, не є правом вибору кредитора у зобов`язанні. Підставою виникнення такого зобов`язання є ввезення імпортером на митну територію України певних видів товарів, при цьому на стороні кредитора у такому зобов`язанні може бути декілька осіб з однаковим правом вимоги.

Тобто зобов`язання полягає не в укладенні договору з уповноваженою організацією про сплату відрахувань і не в погодженні порядку їх сплати, а в безпосередньому здійсненні таких відрахувань на умовах і в строки, що встановлені законодавством.

Таким чином, суд зазначає, що право вимоги позивача сплатити відрахування залежить лише від того, чи виконане таке зобов`язання відповідачем на користь будь-якого альтернативного кредитора та не може залежати від того, чи обрав відповідач саме позивача для сплати цих відрахувань.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ч. 5 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права , ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 330 900, 28 грн. відрахувань.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн - інфляційних втрат за загальний період з 30.09.2016 по 23.10.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати відрахувань (відсотків), в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 19 708, 96 грн. - 3 % річних та 54 339, 08 грн - інфляційних втрат за загальний період з 30.09.2016 по 23.10.2019.

Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, суд відзначає, що у заяві про зміну предмету позову, яка за своїм змістом також є заявою про збільшення розміру позовних вимог та прийнята судом до розгляду, позивач просив суд повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 665, 95 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи, вбачається що позивачем на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви було надано платіжне доручення № 1175 від 20.08.2019 на суму 3 039, 03 грн та у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог було доплачено судовий збір у розмірі 4701, 15 грн згідно платіжного доручення № 1177 від 20.08.2019, що загалом становить 7740, 18 грн., однак виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 6 074, 22 грн.

Таким чином, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги заяву позивача про повернення зайво сплаченого судового збору, суд приходить до висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 665, 95 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ ПЛЮС" (61045, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, будинок 11, ідентифікаційний код - 37264236) на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 10, офіс 28, ідентифікаційний код - 31815383) 330 900 (триста тридцять тисяч дев`ятсот) грн 28 коп - відрахувань, 19 708 (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн 98 коп. - 3 % річних, 54 339 (п`ятдесят чотири тисячі триста тридцять дев`ять) грн 08 коп. - інфляційних втрат та 6 074 (шість тисяч сімдесят чотири) грн. 22 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 10, офіс 28, ідентифікаційний код - 31815383) судовий збір у розмірі 1 665 (одну тисячу шістсот шістдесят п`ять) грн 95 коп. сплаченого платіжним дорученням № 1177 від 20.08.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/11639/19.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 27.01.2020

Суддя Щербаков С.О.