Ухвала

від 24.01.2020 по справі 912/4033/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 січня 2020 року Справа № 912/4033/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи №912/4033/19

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ДАНА", вул. Молодіжна, 44, с. Братолюбівка, Добровеличківський район, Кіровоградська область, 27026

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030

про визнання права постійного користування, визнання недійсним наказу, визнання права на користування на умовах оренди, визнання укладеним договору

Представники сторін:

від позивача - Боруш А.О., посвідчення адвоката №199 від 30.08.17;

від позивача - Науменко І.Ф., посвідчення адвоката №198 від 30.08.17, ордер серія ВА №1000107 від 24.01.20;

від відповідача - участі не брали;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "ДАНА" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про

- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Дана" право на постійне користування земельною ділянкою площею 20,9999 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:9117, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області і посвідчена Державним актом на право користування землею серії КР № 00000301, виданого 13.11.2000 на ім`я ОСОБА_1;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про відмову в укладенні договору оренди земельної ділянки" від 22.10.2019 № 11-6341/14-19-СГ;

- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Дана" права на користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 20,9999 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:9117, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області;

- визнання договору оренди земельної ділянки площею 20,9999 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:9117, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області укладеним у редакції викладеній в прохальній частині позовної заяви;

- покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з моменту створення особою, якій видано Державний акт на право постійного користування землею, СФГ як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача, а саме, фізична особа - фермер вибув із правовідносин землекористування, натомість його місце у правовідносинах землекористування в силу наведених вище вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який діяв на момент виникнення правовідносин) зайняло створене фермером СФГ, як землекористувач.

Припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана з метою створення СФГ є лише ліквідація юридичної особи СФГ, у тому числі якщо не залишилося жодного члена СФГ чи його правонаступника, які бажають продовжити діяльність господарства, або встановлені законом вичерпні підстави, які діяли на момент виникнення правовідносин.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/4033/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Крім того, ухвалою від 28.12.2019 господарським судом задоволено заяву позивача та вжито заходи забезпечення позову.

13.01.2020 до господарського суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову у повному обсязі та вважає його необґрунтованим.

В підготовчому засіданні 24.01.2020 позивачем подано суду клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Клопотання позивача мотивоване наступним.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.11.2019 у справі №922/989/18 встановлено, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виявила правову проблему, яку вважає виключною з огляду на практику вирішення Верховним Судом справ, пов`язаних з правом постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2018 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6 - 2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 1587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Господарським судом встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19.11.2019 у справі №922/989/18 зазначено, що за змістом статті 2 Закону про СФГ (у редакції, чинній на час надання Земельної ділянки у постійне користування на підставі відповідного розпорядження від 01.03.1994) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею.

Частинами першою та другою статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на час надання Акта) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із 01.08.2003 набрав чинності Закон про ФГ, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду - 16.04.2018) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 цього Кодексу).

Верховний Суд України та Верховний Суд, розглядаючи справи за позовами спадкоємців засновників фермерських господарств, виходив переважно з того, що право постійного користування земельною ділянкою, про що на ім`я засновника фермерського господарства було видано державний акт, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Так, Верховний Суд України розглянув справу № 181/698/14-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Межівської селищної ради, СФГ "Мета" в особі голови Рябки Анастасії Василівни про визнання права власності, визнання права засновника та визнання права постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування. За результатами розгляду цієї справи постановою від 05.10.2016 ухвалені у справі судові рішення в частині визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права користування земельними ділянками скасовано з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові, виходячи зі смерті особи, на ім`я якої видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, та з того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц за позовом СФГ "Козіново" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу врахував, що спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства належали померлій ОСОБА_9 на праві користування лише на підставі державних актів без укладення відповідного договору про право користування земельними ділянками із власником землі. З урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та у постанові 23.11.2016 № 6-3113цс15, що таке право користування припиняється зі смертю особи, якій належало це право, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в позові про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про безоплатну передачу земельних ділянок відповідачам. На час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а отже, у зв`язку зі смертю ОСОБА_9, якому земельні ділянки належали на праві постійного користування, припиняється його право користування, що у свою чергу припиняє права користування земельними ділянками і СФГ "Козіново". Доводи касаційної скарги, за висновком Верховного Суду, зводяться до помилкового розуміння інституту постійного користування землею, який виник на підставі норм, що втратили чинність у зв`язку із набранням чинності ЗК України від 01.01.2002.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 587/260/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, Сумської районної державної адміністрації, Миколаївської (Северинівської) сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фермерське господарство "Берізка" про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, виходячи з висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, викладеному у постановах Верховного Суду України від 05.11.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 року у справі № 6-3113цс15, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, встановивши, що спірна земельна ділянка, надана особі ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі та обставини смерті ОСОБА_7, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позову.

У постанові від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у постанові від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, за якою право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, встановивши обставини смерті засновника СГ "Вадим", на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, погодився з висновками суду апеляційної інстанцій про необхідність відмови у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на селянське (фермерське) господарство та права користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Разом з тим, виокремлюючи виключну правову проблему у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, у якій Велика Палата, вирішуючи питання суб`єктної юрисдикції, виходила з того, що саме фермерське господарство, а не його засновник, на ім`я якого видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, може ставити вимоги про порушення його прав як постійного землекористувача. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду послалась також на власні висновки, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц та від 12.12.2018 року у справі № 388/1103/16-ц, стосовно того, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Отже, розглядаючи цю справу №922/989/18, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду і яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи. За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 587/260/17, від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне саме у цій справі для забезпечення дотримання вимог пункту 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на її обставини, а саме з огляду на те, що, як встановили суди, засновник, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, за життя вийшов зі складу СФГ, у якому залишився інший член господарства (онука засновника), а СФГ тривалий час продовжувало користуватись зазначеною земельною ділянкою після виходу засновника з 17.07.2006 по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, та, в подальшому, по дату прийняття Наказу 02.03.2018.

Ухвалою від 19.11.2019 справу №922/989/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи предмет та підстави спору у справі №912/4033/19, правовідносини у справах №912/3800/18 і №922/989/18 стосуються вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Тобто, у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №922/989/18 будуть мати значення при вирішенні справи №912/4033/19 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник з подібних правовідносин.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту одинадцятого частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 182, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 232, 234, 235, 255-256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 912/4033/19 за позовом Селянського (фермерського) господарства "ДАНА" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання права постійного користування, визнання недійсним наказу, визнання права на користування на умовах оренди, визнання укладеним договору, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

3. Примірники ухвали направити сторонам.

Повний текст ухвали складено 27.01.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.