Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/16539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16539/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта

про стягнення 153618,52 грн, що еквівалентно 4429,60 євро

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта про стягнення 153618,52 грн, що еквівалентно 4429,60 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2018 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті в Миколаївській області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля SCANIA, д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепу-контейнеровозу KERSSBORER SB 1022, д.р.н. НОМЕР_2 за результатами якого проведено розрахунок №380 від 01.02.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та ПП "Сільвер Макс" нарахована плата за проїзд в розмірі 4429,60 євро, що еквівалентно 153618,52 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача основну грошову заборгованість в розмірі 153618,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що у заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури відсутні повноваження для звернення до суду із даним позовом.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.02.2018 Укртрансбезбеки у Миколаївській області, на підставі направлення на перевірку № 010485 від 25.01.2018 на пункті габаритно-вагового контролю А/Д Н-24 Благовіщенське-Миколаїв , 211 км + 920 м, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Scania , модель R124LA , реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки Kerssborer SB 1022 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки 01.02.2018 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0012783 та акт №0004008 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

У довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті зазначено, що транспортний засіб з напівпричепом має повну масу 55,35 т, при нормативно допустимій масі 40 т і водій відмовився від підпису та отримання копії акту.

В акті №0004008 вказано, що транспортний засіб завантажено сільськогосподарською продукцією, і маршрут його руху Умань - Миколаїв - Одеса протяжністю 392 км.

На підставі зазначених вище довідки та акту здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №380 від 01.02.2018, та нарахована плата у розмірі 4429,60 євро, еквівалентній на день здійснення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, сумі 153618,52 грн.

Зазначений розрахунок та акт №0004008 складено відносно ПП Сільвер Макс та надіслано листом №273/30-1-13 від 09.02.2018 з вимогою про оплату вказаної суми.

Разом з тим судом встановлено, що 15.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вілліта , як орендарем, та Приватним підприємством Сільвер-Макс , як орендодавцем, укладено Договір оренди транспортного засобу, а саме вантажного сідлового тягача марки Scania , модель R124LA , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також, 01.01.2017 між ОСОБА_1 (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вілліта (користувач) було укладено Договір позички транспортного засобу №1, за умовами якого відповідачу було передано контейнеровоз Kerssborer SB 1022 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів та актів приймання-передачі.

Статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вілліта вказану суму за проїзд не сплатило, що стало підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом, враховуючи відсутність у Укртрансбезпеки відповідних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор виходив з того, що внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, порушуються економічні інтереси держави в частині ненадходження коштів до Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що управління Укртрансбезпеки звернулось до Звенигородської місцевої прокуратури із листом щодо необхідності захисту інтересів держави у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду.

При цьому, звертаючись до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті прокурор зазначив, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, яка за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Проте ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеки не наділено правом звернення саме до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даній справі прокурором доведено правомірність звернення прокурора із вказаним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Положеннями статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункт 4 пункту 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку).

Згідно з п. 20 Порядку, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п.27 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України , справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).

Відповідно до пункту 30 Порядку лата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

За правилами пункту 31-1 Порядку Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком документи, зокрема довідка, акт №0004008 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 01.02.2018 у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу.

Судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 4429,60 євро здійснений відповідно до затвердженої формули, здійснений без помилок та є вірним.

Судом встановлено, що відповідач, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом у розмірі 4429,60 євро, що еквівалентно станом на 01.02.2018 153618,52 грн не сплатив, дії Укртрансбезпеки не оскаржив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 153618,52 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, заперечення відповідача щодо відсутності повноважень прокурора для звернення до суду із розглядуваним позовом судом визнаються безпідставними, оскілки спростовуються зазначеними вище положеннями чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати нарахованої плати за проїзд.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; ідентифікаційний код 38483541) в дохід Державного бюджету України 153618 (сто п`ятдесят три тисячi шістсот вісімнадцять) грн 52 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (що еквівалентно 4429 (чотири тисячi чотириста двадцять дев`ять) євро 60 центів, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.02.2018).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілліта (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; ідентифікаційний код 38483541) на користь Прокуратури Черкаської області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286; ідентифікаційний код 02911119) 2304 (двi тисячi триста чотири) грн 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 28.01.2020

Суддя Я.В. Маринченко