Ухвала

від 27.01.2020 по справі 915/61/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

27 січня 2020 року Справа № 915/61/20

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В. розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» б/н від 09.01.2020 (вх.№820/20 від 23.01.2020) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл»

(03022, м.Київ, вул.Смольна, буд.9 Б, код ЄДРПОУ 38948033),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-Пороги»

(55223, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Мигія, вул.Колгоспна, буд.9,

код ЄДРПОУ 36535655),

про: стягнення 4133114,86 грн, -

в с т а н о в и в:

23.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 02.01.2020 (вх.№819/20 від 23.01.2020), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-Пороги» заборгованість у розмірі 4133114,86 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №19НХ36/КВКН від 31.01.2019, з яких: 3340641,86 грн основного боргу, 275993,0 грн пені, 182416,0 грн - 20% річних, 334064,0 грн штрафу.

Разом з позовною заявою ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» подало до суду заяву б/н від 09.01.2020 (вх.№820/20 від 23.01.2020) про забезпечення позову у справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на кошти і інші цінності ТОВ «Бузькі-Пороги» , що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах у межах суми ціни позову 4133114,86 грн; накладення арешту на все майно ТОВ «Бузькі-Пороги» шляхом заборони відчуження цього майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником (позивачем) зазначено, наступне, що відповідач протягом 4 місяців не сплачує заборгованість, і яких небудь дій направлених на погашення заборгованості не здійснює, що вказує на втрату інтересу до зобов`язання по Договору, в зв`язку з його впевненістю відсутності можливості стягнути з нього цю заборгованість. Не сплата боргу пов`язана з тим, що відповідач, з урахуванням вже існуючого досвіду про стягнення заборгованості, розраховає використати прогалини і недосконалості національного законодавства, регулюючого примусове стягнення на свою користь, порушуючи тим самим права позивача. Накладення арешту на кошти і майно відповідача, може сприяти примиренню сторін, ще на стадії підготовки справи до судового розгляду, і стимулювати відповідача до примирення, в зв`язку з тим, що превентивні заходи по арешту майна дадуть підстави зрозуміти відповідачу, що вони не зможуть шляхом приховування свого майна і коштів уникнути від виконання договірних зобов`язань. Вжиття заходу забезпечення позову, як арешт коштів на рахунках, унеможливить зловживання відповідачем свого права, і відповідно вони будуть змушені шукати компромісного варіанта вирішення спору. Вжиття заходу забезпечення позову, як арешт майна, шляхом заборони відчуження цього майна, не приведе до порушення прав відповідача, тому, що відповідач може ним користуватися і в разі необхідності отримувати прибуток, при цьому права позивача на забезпечення позову будуть захищені. На підставі викладеного існує досить висока ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження майна, або зняти кошти з банківських рахунків, яким позивач може задовольнити свої вимоги, та що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем, на сьогоднішній день, вже було здійсненні дії направленні на уникнення від погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми , цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову . Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.п.1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» ).

Надані позивачем докази наявності відкритого провадження по справі №915/2134/19 про стягнення з відповідача заборгованості по Договору поставки №18.03-2016 від 18.03.2015 у сумі 743083,20 грн, згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2019 та наказ Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 по справі №870/58/19 про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 29574,19 грн, а також витяг з ЄДРПОУ, як доказ, що розмір статутного капіталу відповідача складає 62500,0 грн, що вказує на маленьку ліквідну масу для задоволення вимог позивача, не свідчать про ухилення відповідача від виконання зобов`язання перед позивачем після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, при тому, що накладення арешту на рахунки підприємства може призвести до блокування його господарської діяльності.

Крім того, позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду внаслідок відсутності грошових коштів на рахунках чи відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення на виконання судового рішення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 232-235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви б/н від 09.01.2020 (вх.№820/20 від 23.01.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» про забезпечення позову, відмовити.

2. Направити на адресу заявника (позивача) Акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області б/н від 23.01.2020 на 1-му аркуші.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 27 січня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва