Ухвала

від 21.01.2020 по справі 236/818/19

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/243/240/2020

Справа № 236/818/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2) кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019050000000071 від 11 лютого 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дробишеве Лиманського району Донецької області, громадянки України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

потерпілий ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України..

Під час судового розгляду захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим досліджуваного доказу, а саме акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10 січня 2018 року 2-ДК/1/АП/09/01/-18, складеного старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов`янському районах та м.м. Бахмуті, Лимані і Слов`янську Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_8 .. Зазначає, що, вказану перевірку призначено і проведено на підставі ухвали слідчого судді Краснолиманського міського суду ОСОБА_9 від 11 грудня 2017 року. Вважає вказаний акт очевидно недопустимим доказом, просить суд припинити його досліджувати, розглянувши вказане клопотання негайно, не відкладаючи його розгляд до винесення вироку з огляду на наступне. Слідчий суддя приймаючи ухвалу від 11 грудня 2017 року вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України. Зокрема, чинний КПК України не містить норм щодо порядку розгляду клопотань слідчого чи прокурора про проведення позапланової документальної перевірки, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань та ухвалення рішення за результатами їх розгляду. Прийняте слідчим суддею рішення не передбачено кримінальним процесуальним законом, в зв`язку із чим є очевидно незаконним, а проведена перевірка на підставі очевидно незаконного рішення суду є очевидно недопустим доказом і таким, що не передбачений КПК України.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_10 підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 ..

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти заявленого захисником ОСОБА_6 клопотання, зазначивши що вказаний акт не є очевидно недопустимим доказом в сенсі ст. 87 КПК України, отже оцінку вказаному доказу повинен надати суд під час перебування у нарадчій кімнаті після дослідження всіх доказів, що маються у справі.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.

Згідно ч.1 ст.87КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2, 3 ст.89КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст.84КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зауважимо, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття "докази" формулювання "фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку" та положення ч.3ст.17КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2ст.89КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення;

Положення, які містяться у листі ВССУ, дозволяють виокремити деякі позиції судової палати у кримінальних справах стосовно конструкції «очевидна недопустимість доказів», зокрема:

а) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими;

б) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) є очевидно недопустимими за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості;

в) сторони мають доводити «очевидну недопустимість доказів», зокрема шляхом надання суду відповідних відомостей, заслуховуванням думки експерта, спеціаліста тощо.

Суд зважаєна доводисторони захистув тійїх частині,що усправі №243/6674/17-квід 23травня 2018року зааналогічних підставпостановою ВПВС бувзроблений висновокпро те,що слідчимсуддею неможе прийматисярішення продозвіл напроведення позаплановихдокументальних перевірок,оскільки проведеннятаких перевірокне передбаченочинним КПКУкраїни,разом зтим,на думкусуду проведеннятакої перевіркиза наявностіухвали слідчогосудді неробить актперевірки очевиднонедопустимим,зважаючи нате,що увказаній справіухвала слідчогосудді підчас досудовогослідства неоскаржувалася,захисниками небули поданіна неїзаперечення підчас підготовчогосудового засідання,не дослідженовсі доказиу сукупності,щоб дійтивисновку проочевидну неможливістьвзагалі проведенняцієї перевірки,не встановленопідстав увказаній конкретнійсправі,за якимисаме пособі проведеннявказаної позаплановоїперевірки свідчилоб проістотне порушення прав людини і основоположних свобод.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.

За таких обставин, станом на час розгляду клопотання вказаний стороною захисту доказ не містить таку наявну дефектність з точки зору чинного кримінального процесу, яка б тягнула за собою його безумовну недопустимість.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дослідження доказу в судовому процесі не позбавляє сторону захисту повторно звертатися з клопотанням про визнання такого доказу недопустимим, як і не позбавляє суд права оцінки щодо допустимості/недопустимості цього доказу під час ухвалення остаточного рішення шляхом дослідження цього доказу у сукупності та у взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд, враховуючи стадію судового розгляду, приходить до висновку, що питання про недопустимість заявленого у клопотанні доказу може бути вирішене під час ухвалення судом остаточного рішення суду після дослідження цього доказу у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Отже, на думку суду вирішення питання про недопустимість акту позапланової перевірки є передчасним.

За таких обставин оцінка вказаному доказу обвинувачення в тому числі щодо його допустимості/недопустимості буде дана судом під час ухвалення остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.84-90 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визнання в порядку ст. 89 КПК України акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 2-ДК/1/АП/09/01/-18 від 10 січня 2018 року недопустимим доказом - відмовити.

Питання щодо недопустимості доказу сторони обвинувачення, а саме: акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 2-ДК/1/АП/09/01/-18 від 10 січня 2018 року буде вирішуватися судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Повний текст ухвали буде проголошений 24 січня 2020 року, о 12 год. 45 хв.

Головуючий суддя: ОСОБА_1