Рішення

від 24.01.2020 по справі 953/24561/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/24561/19

н/п 2/953/1090/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого: судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Недосєкіної В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку загального позовного провадження №953/24561/19 (н/п 2/953/1090/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видів в натурі частки із спільної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 р. позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Михайлова О.М., звернувся до суду із позовом, у якому просить: припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначити право часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_1 на ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_1 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Інша частина житлового будинку належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР № 078571 ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,0901 га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі державних актів на право власності на земельну ділянку: Серії ХР № 078572, Серії ХР № 078573, Серії ХР № 078574 відповідно, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є також власниками земельної ділянки площею 0,0901га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаних державних актів вбачається, що частини земельної ділянки площею 0,0901 га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 власники не визначені, отже земельна ділянка знаходиться в спільній сумісній власності між позивачем та відповідачами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_3 та частина вказаної земельної ділянки. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли та оформили спадщину на вказаний житловий будинок. Однак, в оформлені спадщини на земельну ділянку їм було відмовлено у зв`язку з тим, що частки у спільній власності на земельну ділянку площею 0,0901 га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, у державному акті не зазначено. Вказане вбачається з відповіді державного нотаріуса Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 29.11.2017 року. З 2004 року та по теперішній час між ОСОБА_1 та відповідачами склався певний порядок користування даною земельною ділянкою.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.12.2019 р. по справі відкрито загальне позовне провадження та почато підготовче провадження по справі.

11.01.2020 р. до суду поштою надійшли заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у яких вони вказали, що повністю визнають та підтримують позовні вимоги ОСОБА_1 , просили розглядати справу без їх участі у зв`язку з повною згодою з позовними вимогами.

16.01.2020 р. до суду поштою надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області, представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, провести судове засідання по даній справі без участі представника з урахуванням правової позиції, викладеної у відзиві.

Представник, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за відповідачами 2 та 3 права власності на частину спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки вказані відповідачі не позбавлені можливості звернутись до суду із позовною заявою за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказує, також, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є неналежним відповідачем по даній справі.

16.01.2020 р. представник позивача подав уточнену позовну заяву, яку просив прийняти до розгляду, в якій, після отримання відзиву представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, уточнив коло осіб по даній справі, зазначивши Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як третю особу та виключивши його зі складу відповідачів.

Ухвалою суду від 16.01.2020 р. прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , виключивши у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із спільної власності на земельну ділянку відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, замінивши його на третю особу.

У підготовче засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про проведення засідання без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі у зв`язку з повною згодою з позовними вимогами.

Представник третьої особи у підготовче засідання не з`явився, 24.01.2020 р. до суду подано пояснення на позовну заяву (уточнену) ОСОБА_1 , у якій представник просить відмовити у задоволенні позовної заяви (уточненої) в повному обсязі, провести судове засідання по даній справі 24.01.2020 р без участі представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області та з урахуванням правової позиції, викладеної у цих поясненнях.

Представник третьої особи, заперечуючи проти задоволення уточнених позовних вимог, вказує на відсутність повноважень представника позивача для подачі позовної заяви, неналежної форми позовної заяви та повторно вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за відповідачами права власності на частину спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки вказані відповідачі не позбавлені можливості звернутись до суду із позовною заявою за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести розгляд справи.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Положенням ст..206 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з свідоцтва про право власності ОСОБА_1 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Інша частина житлового будинку належить відповідачам пугач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ХР № 078571 ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,0901га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі державних актів на право власності на земельну ділянку: Серії ХР № 078572, Серії ХР № 078573, Серії ХР № 078574 відповідно, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є також власниками земельної ділянки площею 0,0901га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з вказаних державних актів вбачається, що частини земельної ділянки площею 0,0901га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 власникам не визначені, отже земельна ділянка знаходиться в спільній сумісній власності між позивачем та відповідачами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_3 та частина вказаною земельної ділянки.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли та оформили спадщину на вказаний житловий будинок.

З відповіді державного нотаріуса Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 29.11.2017 року вбачається, що в оформлені спадщини на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у зв`язку з тим, що частки у спільній власності на земельну ділянку площею 0,0901 га, кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, у державному акті не зазначено.

Судовим розглядом встановлено, що між співвласниками склався фактичний порядок користування даною земельною ділянкою.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно вимог ст.ст. 316-317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. 355-357 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч.4 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Суд вважає за можливе встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України- кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки з майна, що знаходиться в спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може буде поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Друга частина цієї статті передбачає припинення право спільної часткової власності на спільне майно у разі його поділу співвласниками.

Відповідно до ч.1 ст.86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з зазначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст.88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про порядок застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Крім того, відповідно до норм цивільного законодавства кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ч. 1,4 ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ст.319 ч.1, ч.3 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до акту поділу земельної ділянки, який було проведено інженером - землевпорядником ОСОБА_5 ( кваліфікаційний сертифікат № 003228 від 03.04.2013 року), встановлено, що у користуванні ОСОБА_1 знаходиться 0,0675 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, що являє собою ѕ частини даної земельної ділянки та знаходиться квартира за вказаною адресою загальною площею 245,6 кв.м. Також, встановлено, що у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (померлий) знаходиться 0,0226 га вказаної земельної ділянки, що являє собою ј частину, тобто по 1/12 кожному, та у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться квартира за вказаною адресою загальною площею 52,5 кв.м.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Надані позивачем докази, обставини, які були досліджені у ході підготовчого судового засідання, а також відсутність заперечення з боку відповідачів проти уточненої позовної вимоги, дає суду підстави для задоволення позовних вимог в порядку та у спосіб, визначені позивачем.

Положеннями ст..16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що заявлені представником позивача позовні вимоги про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначення права часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання за ОСОБА_1 на ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352 ЦПК України, ст. 86, 88, 105, 120 Земельного Кодексу України, ст.319,321, 358, 364, 367, 376, 377, 391 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року Про практику застосування законодавства, що регулює прав власності громадян на житловий будинок , суд, -

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити право часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.06.2002 р., місце проживання: АДРЕСА_4 ) , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 06.03.1999 р., РОНКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.06.2002 р., місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 06.03.1999 р., РОНКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:022:0025, загальна площа 0,0901 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 06.03.1999 р., РОНКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.06.2002 р., місце проживання: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. в рівних частках по 384,20 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.06.2002 р., місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 06.03.1999 р., РОНКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місце знаходження: 61145, м.Харків, вул..Космічна, буд.21, 8-9 поверх, ЄДРПОУ 39792822.

Повне судове рішення складено 24.01.2020 р.

Суддя Чередник В.Є.