Рішення

від 22.01.2020 по справі 120/3612/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2020 р. Справа № 120/3612/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника позивача Гончара Олександра Івановича,

представників відповідача Кириленка Романа Афанасійовича, Андріюк Ольги Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом фермерського господарства "Нива-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства "Нива-С" до Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0027581306, що прийняте Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 15 серпня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки фермерського господарства Нива-С податковим органом виявлено ряд порушень, які викладені в акті від 25 липня 2019 року. Зокрема, в акті перевірки йдеться про порушення, що полягають у заниженні податку на доходи фізичних осіб в сумі 247601,34 гривень, а також несвоєчасному перерахуванні податковим агентом податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати в сумі 408697,54 гривень.

У зв`язку із виявленими порушеннями податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0027581306 від 15 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 733208,12 гривень.

Позивач не погоджується із вказаним податковим рішенням та вважає висновки, викладені в акті перевірки, необгрунтованими.

Ухвалою від 07 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 02 грудня 2019 року.

27 листопада 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на доходи фізичних осіб при виплаті дивідендів в сумі 180000,00 гривень. На думку відповідача, виплати, які фермерське господарство проводить на користь своїх членів у результаті розподілу прибутку господарства, не підпадають під поняття дивіденди . До таких висновків відповідач дійшов з огляду на визначення корпоративних прав , що наведене у підпункті 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під якими розуміються права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майна) господарської організації, що виключають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Тобто, однією з обов`язкових умов для придбання корпоративних прав є майновий або грошовий внесок у статутний капітал. Право на членство у фермерському господарстві не прив`язане до майнового або грошового внеску в статутний капітал. Відтак, доходи, виплачені членам фермерського господарства, не є дивідендами та повинні оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%. Також під час перевірки виявлено порушення строків сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів інших, ніж заробітна плата (з доходів у вигляді орендної плати за земельні частки), у зв`язку із помилковою сплатою податку до бюджету Іллінецького району.

За результатами судового засідання, що відбулось 02 грудня 2019 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у відповідача додаткові докази, у зв`язку із чим на підставі частини 2 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 17 грудня 2019 року.

На виконання вимог ухвали суду 17 грудня 2019 року відповідачем надано витребувані документи.

У судовому засіданні, що відбулось 17 грудня 2019 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у представника відповідача належним чином засвідчену копію розрахунку до податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим на підставі частини 2 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 22 січня 2020 року.

У судовому засіданні 22 січня 2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, що викладені у позовній заяві, та просив їх задовольнити

Натомість, представники відповідача надали документи, які витребовувались судом, та зазначили, що підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

Протягом періоду з 27 червня по 18 липня 2019 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фермерського господарства Нива-С з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2635/1401/13329003 від 25 липня 2019 року, в якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення. Так, в ході перевірки, серед інших, виявлені порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 247601,34 гривень, в т.ч. за серпень 2017 року - 90000,00 гривень, листопад 2017 року - 90000,00 гривень, березень 2019 року - 67601,34 гривень. Також у висновках акту перевірки йдеться про порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1, підпунктів 168.4.2, 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасному перерахуванні податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді орендної плати в сумі 408697,54 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 15 серпня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0027581306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 733208,12 гривень, з них за податковим зобов`язанням - 247601,34 гривень, за штрафними санкціями - 484701,29 гривень, сума пені - 905,49 гривень.

Фермерським господарством 19 серпня 2019 року подано скаргу про перегляд прийнятого податкового повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 21 жовтня 2019 року податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0027581306 залишено без змін, а скаргу фермерського господарства "Нива-С" - без задоволення.

Надаючи правову оцінку податковому рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пункт 77.1 статті 77 ПК України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Приписами пункту 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання фермерським господарством Нива-С вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт №2635/1401/13329003 від 25 липня 2019 року.

Одним із порушень, про які йдеться у вказаному акті перевірки, є заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 247601,34 гривень.

Зміст виявленого порушення полягає у тому, що, на думку відповідача, фермерське господарство під час розподілу прибутку безпідставно виплачує такі у формі дивідендів.

Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV ПК України.

Так, пунктом 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Водночас, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до підпункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

В силу приписів пункту 167.5 статті 167 ПК України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту; 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування); у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 цієї статті - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб`єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Про оподаткування дивідендів йдеться у пункті 170.5 статті 170 ПК України, підпунктом 170.5.4 якого передбачено, що доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах фермерське господарство при виплаті коштів своїм членам здійснювало нарахування та сплачувало податок з доходів фізичних осіб за ставкою, що передбачена при виплаті дивідендів, оскільки вважає, що такий дохід може виплачуватися у вигляді дивідендів, що й передбачено статутом фермерського господарства.

Визначаючись з приводу обгрунтованості таких дій фермерського господарства, суд враховує наступне.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство" (надалі - Закон).

Відповідно частини 1 статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина 4 статті 1 Закону).

До складу майна фермерського господарства можуть входити, зокрема, й одержані ним доходи (стаття 19 Закону).

Водночас, порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (частина 5 статті 20 Закону).

Із аналізу наведених положень слідує, що членам фермерського господарства може виплачуватись дохід залежно від внеску до статутного капіталу, механізм виплати якого визначається статутом фермерського господарства.

Так, судом в ході судового розгляду встановлено, що 16 травня 2017 року затверджено статут фермерського господарства Нива-С в новій редакції.

У статті 3 вказаного статуту зазначено, що засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 , а його членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Статтею 10 статуту передбачено, що складений (статутний) капітал фермерського господарства становить 10000 гривень. Частки у складеному (статутному) капіталі розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 5000 гривень, що становить 50 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_2 - 1700 гривень, що становить 17 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_3 - 1700 гривень, що становить 17 % складеного (статутного) капіталу, ОСОБА_4 - 1600 гривень, що становить 16 % складеного (статутного) капіталу.

Особливості розподілу прибутку та виплати дивідендів врегульовано статтею 11 статуту фермерського господарства. Цією статтею визначено, що прибуток фермерського господарства розподіляється за підсумками календарного кварталу, року між його членами за рішенням засновника та членів фермерського господарства пропорційно до часток у складеному (статутному) капіталі фермерського господарства. Розподілений прибуток між засновником та членами фермерського господарства пропорційно до часток у складеному (статутному) капіталі є дивідендами засновника та членів фермерського господарства. Строк виплати дивідендів визначається засновником або загальними зборами членів фермерського господарства (за їх наявності) під час розподілу прибутку фермерського господарства.

Відтак, аналіз положень статуту фермерського господарства Нива-С , що затверджений 16 травня 2017 року, свідчить про те, що ним врегульовано механізм розподілу прибутку, одержаного фермерським господарством, про що йдеться у частині 5 статті 20 Закону України Про фермерське господарство . Більше того, статутом визначено, що виплата зазначеного доходу вважається виплатою дивідендів.

Посилання відповідача на підпункти 14.1.49, 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 ПК України не спростовують, а навпаки, підтверджують обгрунтованість висновків про можливість розподілу між членами фермерського господарства отриманих прибутків саме у формі дивідендів, як і здійснив позивач.

До таких висновків суд дійшов з огляду на визначення дивіденди та корпоративні права , наведені у статті 14 ПК України.

Так, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.90. пункту 14.1 статті 14 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Із наведених визначень слідує, що під дивідендами розуміється платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав, а корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації.

Твердження податкового органу про те, що фермерське господарство не має ознак господарського товариства, що, в свою чергу, свідчить про неможливість розподілу прибутку такого товариства шляхом виплати дивідендів, є помилковими, адже такі не узгоджуються із положеннями частини 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство та пункту 1.2 статті 1 статуту фермерського господарства Нива-С , що затверджений 16 травня 2017 року, якими передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що виплачені засновнику фермерського господарства кошти є дивідендами, а тому твердження відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 247601,34 гривень, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо іншого порушення, що було виявлене в ході перевірки, та полягає у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу у вигляді орендної плати в сумі 408697,54 гривень, то суд звертає увагу на таке.

Як свідчить зміст акту перевірки, сутність вказаного порушення полягає у тому, що, на думку відповідача, фермерським господарством помилково сплачено податок на доходи фізичних осіб із доходів інших, ніж заробітна плата, в розмірі 115839,07 гривень до бюджету Іллінецького району, що призвело до несвоєчасного перерахування відповідних платежів.

Відповідно до визначення термінів, наведених у Податковому кодексі України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Особливості нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначені статтею 168 ПК України.

Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтею 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що також не заперечується контролюючим органом, що фермерське господарство "Нива-С" помилково перерахувало до бюджету Іллінецького району кошти у вигляді податку на доходи фізичних осіб з доходів інших, ніж заробітна плата (з доходів у вигляді орендної плати за земельні частки (паї), в розмірі 115839,07 гривень.

Наданими платіжними дорученнями №1335 від 02 серпня 2016 року, №2546 від 19 грудня 2016 року, №434 від 08 серпня 2017 року, №978 від 27 листопада 2017 року, №189 від 19 квітня 2018 року, №317 від 04 червня 2018 року підтверджується сплата позивачем коштів в сумі 115839,07 гривень як податок на доходи фізичних осіб (з доходів у вигляді орендної плати за земельні частки (паї).

Особливу увагу слід звернути на лист Головного управління ДПС у Вінницькій області вих. №115/10/02-32-55-07 від 08 січня 2020 року, яким підтверджено сплату фермерським господарством податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року в загальній сумі 115839,07 гривень.

Однак, суд вважає, що помилкова сплата коштів в сумі 115839,07 гривень на інший рахунок не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату позивачем відповідної суми у визначений Податковим кодексом України строк.

Крім того, Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Частинами 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном); податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №803/1039/17.

Відтак, необгрунтованими є твердження контролюючого органу щодо несвоєчасного перерахування фермерським господарством податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Більше того, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, у розмірі 50% та 75 %, зважаючи на таке.

Приписами пункту 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (пункт 54.2 статті 54 ПК України).

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України), тобто у строки вказані у статті 168 ПК України.

Таким чином, положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (стаття 127 ПК України).

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом).

В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов`язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; водночас, ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Однак, із наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій слідує, що контролюючим органом застосовано наступні штрафні санкції: до платежу, здійсненого 11 квітня 2017 року, - в розмірі 25 відсотків, до платежу, що здійснений 21 липня 2017 року, - в розмірі 50 відсотків, а починаючи з платежів від 21 липня 2017 по 18 березня 2019 року - в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відтак, загальна сума штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб становить 484701,29 гривень.

Проте, суд звертає увагу на те, що у діях фермерського господарства "Нива-С" відсутня повторність, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені в ході однієї перевірки, а відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено розмір штрафу на підставі статті 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нарахованого з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

Аналогічні за змістом висновки з приводу застосування положень статті 127 ПК України відображені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №802/1845/17-а.

За встановлених в ході судового розгляду обставин податкове повідомлення-рішення №0027581306 слід визнати протиправним та таким, що належить скасувати.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 10998,12 гривень, що підтверджується квитанцією від 04 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, тому на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 10998,12 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства "Нива-С" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027581306, що прийняте Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 15 серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фермерського господарства "Нива-С" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 10998 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 12 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фермерське господарство "Нива-С" (місцезнаходження: 22600, Вінницька область, Оратівський р-н., с. Гоноратка, вул. Молодіжна, 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13329003)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)

Повний текст рішення складено 27.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович