Постанова

від 15.08.2006 по справі 16/156-06-4133

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/156-06-4133

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 16/156-06-4133

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Петрова М.С.                     

суддів:                        Разюк Г.П.          

                                  Колоколова С.І.

при секретарі:          Федорові В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Д.Д., довір. №118/102 від 30.05.06 р.  

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення  господарського суду Одеської області від 26.06.2006р.

по справі № 16/156-06-4133

за позовом  Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі по тексту ДК «Газ України»)

до ТОВ «Генезіс»

про стягнення 4093,39 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

28.04.06 р. ДК „Газ України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Генезіс” про стягнення заборгованості у сумі 2984,19 грн. за оренду майна за період з квітня 2002 р. по грудень 2005 р.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату вищезазначеного боргу пеню у розмірі 267,76 грн. за період з 11.10.05 р. по 11.04.06 р., збитки від інфляції у сумі 674,62 грн. за період з квітня 2003 р. по лютий 2006 р., 3% річних у сумі 166,82 грн. за період з 11.04.03 р. по 11.04.06 р.

Рішенням господарського суду Одеської області  від 26 червня 2006 р. (суддя Железна С.П. ) у позові відмовлено з огляду на те, що за позовними вимогами ДК «Газ України» про стягнення орендної плати за період з квітня 2002 р. по грудень 2002 р., а також пені, збитків від інфляції, 3% річних сплинув строк позовної давності. Щодо решти позовних, вимог місцевий господарський суд відмовив у їх задоволенні, оскільки договір оренди майна № 1 від 02.02.02 р. припинив свою дію.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДК “Газ України” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки господарський суд 1 інстанції дійшов неправильного висновку, щодо припинення дії договору 31.12.02 р., оскільки ДК «Газ України»не отримував від відповідача листів про відмову від продовження строку дії договору оренди. Крім того, ТОВ «Генезіс»після 31.12.02 р. продовжувало користуватися орендованим майном, тому відповідно із ст.260 ЦК УРСР договір оренди було поновлено на невизначений строк.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за період з квітня 2002 р. по грудень 2002 р., оскільки на його думку відповідач повинен був надати до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності до цих позовних вимог та вимог про стягнення пені, збитків від інфляції, 3% річних.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням (ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.08.06 р. направлялася відповідачу на його юридичну адресу, ту ж саму адресу, за якою суд 1 інстанції теж направляв ухвали). Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом 1 інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

02.02.2002р. між ДК “Газ України” (Орендодавець) та ТОВ «Генезіс»(Орендар) укладений договір оренди за № 1, відповідно до умов п.1 якого Орендодавець передає, а Орендар  приймає у строкове платне користування майно –склад, інвентарний номер, вартість і розрахунок суми річної орендної плати якого визначено відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (додатки №№ 1, 2, які являються невід'ємною частиною даного договору). Згідно додатку № 1 до договору оренди № 1 від 02.02.2002р., ТОВ «Генезіс»було отримано в оренду стіл робочий, тумба, стілець ISO, жалюзі. Договір оренди № 1 від 02.02.2002р. був укладений на строк до 31.12.2002р.

За умовами п. 4.2 договору оренди № 1 від 02.02.2002р., Орендарем  прийняті  на себе обов'язки із своєчасного перерахування орендних платежів. Розмір орендної плати сторони обумовили пунктом 3.2 договору, яка складала за перший місяць 48,94 грн. Відповідно положень розділу 3 договору оренди № 1 від 02.02.2002р., орендна плата за кожний наступний місяць визначалась шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і повинна перераховуватись не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним на підставі пред'явленого рахунку.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що договір оренди № 1 від 02.02.2002р. підписаний не уповноваженими особами як з боку орендодавця, так і з боку орендаря. Відповідно до наказу ДК “Газ України” № 140/4 від 14.12.2000р. “Про ліквідацію Одеської філії ДК “Газ України”, були здійснені заходи щодо ліквідації Одеської філії (а.с.90). Пунктом 4 даного наказу передбачено, що з моменту підписання наказу керівникам філії забороняється без попереднього письмового погодження з керівництвом ДК “Газ України” проводити дії щодо розпорядження майном (відчуження, передача в оренду та інше). Як свідчить редакція договору оренди № 1 від 02.02.2002р., з боку Орендодавця договір був підписаний керівником Одеської філії Чегурковим Г.Б. та завірений печаткою філії. Доказів  погодження з боку ДК “Газ України” на підписання цієї угоди керівником Одеської філії позивачем не надано. З боку відповідача договір підписаний директором Павловським С.А., в той час як в матеріалах справи міститься наказ за № 8 від 06.08.2003р., яким Павловський С.А. призначений на посаду директора Товариства з 06.08.2003р.

Наведене свідчить, що договір оренди № 1 від 02.02.2002р. підписаний не уповноваженими особами, як з однієї так із іншої сторони. Однак сторонами не заявлялися вимоги про визнання договору недійсним в установленому законом порядку, відповідач не заперечував факту отримання майна за договором оренди     № 1 від 2.02.02 р., тому суд 1 інстанції правомірно розглянув позовні вимоги по суті, з огляду на підтвердженість факту виникнення між сторонами по справі орендних правовідносин.

Як зазначалося вище, договір оренди № 1 від 02.02.2002р. був укладений на строк до 31.12.2002р. Позивач стверджує про пролонгацію між сторонами договірних відносин до моменту передачі майна по акту приймання-передачі, тобто до 01.01.2006р. Умовами п.10.5. договору оренди № 1 від 02.02.2002р. передбачено, що у разі, якщо в термін 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить по припинення його дії або зміну договору, то він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На а.с.86-89 знаходяться листи ТОВ «Генезіс»від 29.07.2002р., 02.09.2002р., 22.11.02 р., які були надіслані рекомендованою поштою на адресу позивача, про що в матеріалах справи є квитанції та поштові повідомлення. У вказаних листах ТОВ «Генезіс»просило позивача розірвати договір оренди № 1 від 2.02.02 р. та надати рахунок для придбання орендованого ним майна, або зібрати орендоване майно. Однак ці звернення були залишені ДК “Газ України” без відповіді.

Наведене свідчить про відмову відповідача від продовження договірних відносин стосовно оренди майна, яке було предметом договору оренди № 1 від 02.02.2002р., та належного повідомлення з цього приводу орендодавця, але незважаючи на це продовжував користуватися орендованим майном.

Однак, місцевий господарський суд не врахував цієї обставини і дійшов помилкового висновку щодо припинення дії договору оренди № 1 від 2.02.02 р.

Господарський суд 1 інстанції, пославшись лише на листи відповідача про знаходження у нього орендованого майна на умовах зберігання після закінчення строку дії договору оренди, помилково дійшов висновку про те, що після закінчення строку дії договору оренди, орендоване відповідачем майно фактично знаходилося у нього на зберіганні, оскільки у сукупності із іншими доказами у матеріалах справи, ці листи відповідача не можуть бути належними доказами вказаного факту.

Як вбачається з п.2.5 договору, орендар зобов'язаний сам повернути майно орендодавцю, а не вимагати від останнього зібрати орендоване майно. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідач намагався повернути майно, а позивач відмовився від його прийняття.

Не надано відповідачем і будь-яких доказів, підтверджуючих той факт, що він дійсно зберігав майно відповідача, а не користувався ним після закінчення терміну дії договору оренди. Навпаки в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі орендованого майна ДК «Газ України»з оренди від 01.01.05 р. У цьому акті чітко зазначено, що 01.01.05 р. на момент обстеження орендованого майна воно знаходиться в оренді відповідно із договором від 02.02.02 р., хоча відповідач стверджує, що цей договір припинив свою дію 31.12.02 р.

Таким чином, судова колегія вважає, що орендоване відповідачем майно за договором оренди № 1 від 02.02.02 р. після закінчення терміну його дії фактично використовувалося ним, відповідач стверджуючи зворотне, намагається уникнути сплати боргу за користування орендованим майном і відповідальності за його несплату. Про це свідчить і той факт, що ТОВ «Генезіс»не сплачувало орендну плату і в період з моменту підписання договору оренди по 31.12.02 р.

Відповідач не спростував вказаного факту належними доказами. Між тим, відповідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.260 ЦК УРСР, яка була чинною на час закінчення строку дії договору оренди № 1 від 02.02.02 р., в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

В матеріалах справи відсутні попередження сторін про відмову від договору оренди після його поновлення, тому цей договір був чинним до 01.01.06 р., тобто до моменту передачі відповідачем позивачу орендованого майна.

Позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за період з квітня 2002 р. по грудень 2005 р., але судова колегія вважає, що вимоги ДК «Газ України»щодо стягнення основного боргу, з врахуванням дати подачі позову, строків помісячної оплати оренди, на підставі п.1 ч.2 ст.258, ч.4 ст.267, ст.762 ЦК України  підлягають задоволенню за період з 28.04.03 р. по 31.12.05 р., тобто за квітень 2003 р. по грудень 2005 р. у сумі 2276,21 грн., оскільки строк позовної давності щодо решти суми основного боргу сплив і про застосування строку позовної давності є заява відповідача.

Доводи скаржника про те, що відповідач повинен був зробити заяву про застосування строку позовної давності у письмовій формі, судова колегія до уваги не приймає, оскільки ст.267 ЦК України не передбачає конкретної форми такої заяви. Відповідач заявив про необхідність застосування строку позовної давності у судовому засіданні, про що зазначено у протоколі судового засідання, і це є достатньою підставою для його застосування.

Вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Генезіс»пені у сумі 267,76 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 58,41 грн. (розрахунок додається до матеріалів справи), тому що позивач розрахував пеню з 11.10.05 р. по 11.04.06 р. виходячи з суми боргу 2984,19 грн., в той час як сума боргу з врахуванням строку позовної давності для пені станом на 11.10.05 р. складала 457,19 грн. і помісячно збільшувалася по грудень 2005 р. на місячну суму орендної плати.

Відповідно із ст.ст.257, 625 ЦК України позовні вимоги ДК «Газ України»про стягнення 3% річних у сумі 166,82 грн. та збитків від інфляції у сумі 674,62 грн. підлягають частковому задоволенню, відповідно у сумі 103,53 грн.(3% річних) грн., та збитки від інфляції 414,98 грн. (розрахунок додається), оскільки при розрахунку цих вимог позивач включив до суми боргу на якій обчислювалися 3% річних і збитки від інфляції борг, по якому пройшов строк позовної давності.

За таких обставин, апеляційна скарга ДК «Газ України»підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 26.06.06 р. на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України частковому скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України втрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.06 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 2276,21 грн. основного боргу, 58 грн. 41 коп. пені, 3% річних у сумі 103 грн. 53 коп., збитків від інфляції у сумі 414 грн. 98 коп.

3. Решту рішення залишити без змін.

4. Стягнути з ТОВ «Генезіс»(Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності,10, р/р 26005660013498 ОД УСБ в м. Одесі, МФО 328016, код ЄДРПОУ 25430546) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденко,1, р/р 260083013814 в ГОУ „Промінвестбанк України”, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 2276 грн. 21 коп. основного боргу, 58 грн.41коп. пені, 414 грн. 98 коп. збитків від інфляції, 103 грн. 53 коп. –3% річних, витрати по сплаті держмита за розгляд позовної заяви і апеляційної скарги у сумі 106 грн. 64 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 82 грн. 25 коп.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                 М.С. Петров

Суддя                                                                        Г.П. Разюк

        Суддя                                                                        С.І.    Колоколов