Рішення

від 26.12.2019 по справі 280/4053/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року 14 год. 10 хв.Справа № 280/4053/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Нарвська, буд. 10, код ЄДРПОУ 41180325) до Одеської митниці ДФС (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (далі - позивач, ТОВ МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244, винесену Одеською митницею ДФС; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019, винесене Одеською митницею ДФС.

В обґрунтування позову Товариство посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови винесені протиправно. Зокрема, зазначає, що позивачем було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за першим методом - за ціною договору. Водночас, відповідач не навів достатніх та логічних аргументів для здійснення коригування заявленої митної вартості товару. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення надано позивачем у відповіді на відзив (вх. №43797 від 22.10.2019). Крім того, 10.12.2019 представником позивача подана заява (вх. №51920) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №39681 від 24.09.2019), в якому зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500010/2019/014726 від 07.06.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UА500010/2019/014726 від 07.06.2019, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України у сукупності стали підставою для прийнятгя митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 наведено достатнє обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій - митні декларації №UА500010/2019/013055 від 29.05.2019, № UA500010/2019/009265 від 20.04.2019, № UА500010/2019/0009476 від 17.04.2019. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Додаткові заперечення щодо предмету позову надано у запереченнях (вх. №44800 від 29.10.2019)

Ухвалою судді від 27.08.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 25.09.2019.

Ухвалою суду від 25.09.2019 відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2019. Ухвалою суду від 22.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі строком на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 14.11.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2019.

Ухвалою суду від 10.12.2019 у задоволені клопотань представника Одеської митниці ДФС про заміну відповідача на правонаступника та зупинення провадження у справі відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2019 у судовому засіданні оголошено переву до 16.12.2019.

16.12.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, заяв та клопотань до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

10 березня 2017 pоку між Компанією ALLOYS OU (Продавець) та TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (Покупець) було укладено контракт № 7102/30/01 про постачання відпрацьованих ванадієвих каталізаторів.

25 квітня 2019 року між Компанією ALLOYS OU та TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП було укладено уточнену специфікацію № 1/7. Відповідно до умов даної специфікації, Постачальник зобов`язався поставити повністю відпрацьовані каталізатори, котрі містять переважно ванадій, та призначені виключно для видобування металів вагою за виключенням вологи 727, 134 тонни, загальною вартістю 597 704, 15 доларів США. Умови постачання - CIF (Одеса, Україна) згідно правил Інкотермс-2010. Вартість однієї тонни склала 822 долари США.

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500010/2019/014726 від 07.06.2019 уповноваженою особою декларанта (ТОВ Легіон-К , м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 1) подані наступні документи (копії документів): сертифікат якості (Certificate of quality) №KWKOPJ 19000174 від 19.03.2019, пакувальний лист (Packing list) №А190075-1 від 07.05.2019, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №А190075 від 07.05.2019, коносамент (Bill of lading) № H LCUKW3190400100 від 17.04.2019, навантажувальний документ № 933 від 06.06.2019, декларація про походження товару (Dйclaration of origin) № А190075 від 07.05.2019, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями - експертний висновок №Е-008 від 04.02.2019, страховий поліс № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) №7102/30/01 від 10.03.2017, додаткова угода № 1 від 27.10.2017, додаткова угода № 1.1 від 20.12.2017, додаткова угода №2 від 26.03.2018, додаткова угода №3 від 27.03.2018, специфікація № 1 від 08.01.2019, уточнена специфікація № 1/7 від 25.04.2019.

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Крім того, декларанта повідомлено про необхідність подання перекладу на українську мову копії митної декларації країни відправлення.

TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП надіслало до митниці лист №01/1306 від 13.06.2019 до якого були додані дані з порталу Metal Bulletin станом на травень 2019 року, комерційна пропозиція № 1604/01 від 16.04.2019, лист від 07.05.2019 №0705/01, лист від 13.06.2019 № 1306/01 та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть.

Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 500010/2019/000076/1 від 14.06.2019.

Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00244 під 14.06.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UА500010/2019/015528 від 14.06.2019 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 2 058 502,35 грн. (мито - 183 794,85 грн., ПДВ - 1 874 707,50 грн.) шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500010/2019/014726 від 07.06.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пункту 4.3 зовнішньоекономічного договору №7102/30/01 від 10.03.2017 датою поставки вважається дата, вказана в транспортній накладній, яка датується 17.04.2019. В той же час відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 поставка товару буде здійснюватись відповідно до рахунків- фактур та специфікації, які є невід`ємною частиною договору, які датуються 07.05.2019 та 25.04.2019 відповідно. Тобто на момент видачі коносаменту даних документів, відповідно до яких здійснюється поставка не існувало, що суперечить умовам зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, шо пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 дійсно передбачено здійснення поставки товарів партіями, які узгоджуються з Замовником на умовах CIF Одеса (Incoterms 2010) відповідно до рахунків-фактур та специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Пунктом 4.3 зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 передбачено, що датою поставки вважається дата указана в транспортній накладній. Уточнена специфікація № 1/7 датована 25.04.2019. Рахунок-фактура (інвойс) № А190075 датований 07.05.2019. Разом з тим, коносамент (Bill of lading) № HLCUKW3190400100 датований 17.04.2019.

Слід зазначити, що відповідно до положень статей 134, 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті, а також документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу. У коносаменті зазначаються фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено.

В той же час, відповідач не врахував той факт, що вантажовідправник не є продавцем товару та безпосереднім контрагентом позивача. В даному випадку, позивач придбав товар так би мовити на шляху . Вказане підтверджується та узгоджується із інформацією зазначеною в уточненій специфікації, зокрема про те, що порт відвантаження - порт Шуаиба, Кувейт, вантажовідправник АІ KHATLA GENERAL TRADING&CONT.CO.WLL.

Отже, у звязку із тим, що підприємство купує товар по непрямому контракту та враховуючи час необхідний для ведення переговорів стосовно ціни товару фінальний комерційний інвойс і специфікація узгоджені датою пізніше коносаменту.

Також, суд звертає увагу на те, що митниця посилається на вказані розбіжності як такі, що викликали сумнів у заявленій позивачем (декларантом) митній вартості товару. Однак, суд не може погодитись із позицією митного органу, оскільки вважати хронологічну послідовність етапів руху товару за первинними документами розбіжністю - немає підстав. Більш того, сумніви усуваються при детальному вивчені поданих декларантом для митного оформлення первинних документів та пояснень від 13.06.2019.

2) в наданому до митного оформлення страховому полісі № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначена сума (+10%) більша, ніж сума, зазначена в інвойсі та зазначений номер інвойсу, який не наданий до митного оформлення, що може свідчити про недостовірність даних. В наданому Marine Cargo Policy № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначена страхова сума (Valuues in Original Currency) USD 822,964.00 (822 964 доларів США), яка не відповідала ціні товару, яка вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) № А190075 від 07.05.2019 (597 704,15 доларів США) та в уточненій специфікації № 1/7 від 25.04.2019 (597 704,15 доларів США) та розміру мінімального страхування, яке повинно покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 % або 657 474,56 доларів США) відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters). Крім того, в наданому Marine Cargo Policy № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначений інвойс № 222/2019, в той час як до митниці був наданий рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № А190075 від 07.05.2019.

Суд зазначає, що в частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які втрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) вартість, страхування та фрахт означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладасгься також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) у випадку застосування умови поставки CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі- продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Огже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Відтак, вартість страхування вже входить до ціни товару і покладається на продавця товару, а тому не є складовою при обчисленні митної вартості товару, що поставляється, згідно за умовами терміна CIF порт Одеса.

Тому суд не вважає це розбіжністю, що впливає на визначення митної вартості товару.

Більш того, у письмових поясненнях від 13.06.2019 позивач пояснив, що згідно умов поставки CIF Одеса від продавця за замовчуванням вимагається мінімальне покриття, тобто 110 % вартості товару, проте за усною домовленістю сторін в рамках плідної співпраці страхове покриття було збільшено. В страховом полісі вказаний номер інвойсу вантажовідправника, який компанія продавець не розголошує, опираючись на комерційну таємницю.

3) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів.

Доводи митниці в даному випадку грунтуються на тому, що відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

В свою чергу суд зазначає, що в пункті 3.4 зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 зазначено, що в ціну товару включена вартість тари та упаковки, а отже остання не є окремою складовою митної вартості товару й, виходячи зі змісту частини 10 статті 58 МК України не потребує окремого документального підтвердження.

Посилання митного органу на те, що в специфікації № І від 08.01.2019, уточненій специфікації №1/7 від 25.04.2019, в рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) №А190075 від 07.05.2019 та в пакувальному листі №А190075-1 від 07.05.2019 не зазначений перелік витрат, які входять до ціни товару, в тому числі не зазначено того, чи входить до ціни товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд дослідивши відхиляє з огляду на таке.

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі (ECE/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі (ECE/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на пакування та інші витрати).

Тобто, зазначення у вказаних документах переліку витрат та їх вартості, носить рекомендаційний характер.

В даному випадку, в контракті чітко зазначено, що в ціну товару включена вартість тари та упаковки. Оскільки окрема їх вартість не визначається, то і необхідність позначення в таких документах як інвойс та пакувальний лист вказаниїх відомостей відпадає.

Відтак, посилання митниці на відсутність у поданих до митного оформлення документах (зовнішньоекономічному контракті, інвойсі тощо) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, суд дослідивши відхиляє як необгрунтовані.

4) відповідно до наданою рахунку-фактури (інвойсу) № А190075 від 07.05.2019 поставка товару здійснюється на умовах CIF ODESSA. Документи, що підтверджують вартість фрахту та транспортні витрати до митного оформлення не надавались.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Однак, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (... назва порту призначення) "вартість, страхування та фрахт" означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Підпунктом 14.1.260 пункту 14.1 статгі 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Оскільки, за умовами поставки витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладались на продавця, то доводи про ненадання таких документів покупцем є безпідставними.

5) у поданих до митного оформлення документах спостерігається різна щільність друку, наявні різні шрифти, що може свідчити про підробку вказаних документів.

З цього приводу суд зазначає, що митний орган не може робити такі висновки з приводу поданих документів, стверджуючи про можливість їхпідробки, лише з посиланням на різну щільність друку чи шрифти.

З наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Оскільки відомості, що містились у запитуваних митницею додаткових документах є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України декларанта повідомлено про необхідність подання перекладу на українську мову копії митної декларації країни відправлення.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обгрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

На виконання вимог митного органу TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП надіслало до митниці лист №01/1306 від 13.06.2019 до якого були додані дані з порталу Metal Bulletin станом на травень 2019 року, комерційна пропозиція № 1604/01 від 16.04.2019, лист від 07.05.2019 №0705/01, лист від 13.06.2019 № 1306/01 та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 16 статті 59 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються па експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути локументально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої етапі 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод № 2).

Митним органом, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та які ввезенні в Україну з тієї ж країни і максимально наближений час, є більшим: митна декларація (МД) № UА 500010/2019/013055 від 29.05.2019, № UА 500010/2019/009265 від 20.04.2019, № ІМ500010/2019/0009476 від 17.04.2019 - 1,164 доларів США за кг нетто.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 500010/2019/000076/1 від 14.06.2019.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій - митні декларації № UА 500010/2019/013055 від 29.05.2019, № UА 500010/2019/009265 від 20.04.2019, № UА 500010/2019/0009476 від 17.04.2019. Копії даних декларацій долучено відповідачем до відзиву.

Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: ...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зі змісту даних декларацій вбачається, що декларантом у них є TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП . У полі 44 зазначених декларацій Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи зазначено перелік документів, наданих для митного оформлення. З даного переліку вбачається, що товар за даними деклараціями постачався на митну територію України відповідно до одного і того ж контракту № 7102/30/01 і однієї уточненої специфікації - № 1/2 від 26.03.2019.

Водночас постачання товару за митною декларацією № UA500010/2019/014726, щодо якої відповідачем було винесено оскаржувані рішення, було здійснено відповідно до уточненої специфікації № 1/7 від 25.04.2019.

Таким чином, вартість було визначено на підставі митних декларацій, які були оформлені позивачем при постачанні попередньої партії товару відповідно до однієї специфікації, яка було укладена раніше при іншій кон`юнктурі ринку.

Так, відповідно до даних веб-сайту https://www.metalbulletin.com/ вартість Ванадію станом на дату укладення уточнено специфікації № 1/2 - 26.03.2019 складала від 13,25 до 14,5 доларів за фунт. Станом на дату укладення уточненої специфікації № 1/7 від 25.04.2019 вартість Ванадію складала від 10 до 11 доларів США за фунт. Таким чином, середня вартість Ванадію на моменту укладення уточненої специфікації № 1/7 впала на 24,32 % . Станом на 19 липня 2019 року вартість Ванадію впала на 53,51 % .

Окрім того, вміст вологи у партії відпрацьованого каталізатора, що постачався відповідно до уточнено специфікації 1/7 є вищим ніж у партії каталізатора, що постачався відповідно до уточненої специфікації 1/2 (10,49% проти 10,4%). Підвищений вміст вологи спричинює здешевшання каталізатора.

Відтак, на думку суду, відповідачем невірно обрано і метод визначення митної вартості товарів як ідентичних.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, картка відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244 та рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 є протиправнимита такими, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 21 131 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 10.06.2019 між ТОВ МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (клієнт) та адвокатським об`єднанням ДІАЛОГ укладено договір № 1006/19 про надання правової допомоги. Відповідно до п. 4.1 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єданням юридичної допомоги та її вартість.

Згідно з п.п. 4.1.1 договору вартість послуг адвокатського об`єднання щодо складання процесуальних документів, збору доказів та представництва клієнта у Запорізькому окружному адміністративному суді у справі про визнання протиправними та скасування картки відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244 та рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 складає: складання позовної заяви -10 000 грн., складання відповіді на відзив - 10 000 грн., збір доказів - 10 000 грн., представництво у суді та складання інших процесуальних документів - 10 000 грн.

06.12.2019 між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано акт виконаних робіт про надання юридичних та консультаційних послуг на суму 40 000 грн., яким сторони підтвердили факт надання наступних послуг: збирання доказів у справі № 280/4053/19 -10000грн., складання позовної заяви у адміністративній справі № 280/4053/19 - 10 000грн., складання відповіді на відзив у адміністративній справі № 280/4053/19 - 10 000грн., представництво у Запорізькому окружному адміністративному суді та складання інших процесуальних документів у адміністративній справі № 280/4053/19 - 10 000грн.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0000107 від 06.12.2019 ТОВ МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП здійснено оплату в сумі 40 000 грн., що підтверджується засвідченої копією платіжного доручення № 4029 від 06.12.2019.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (складання позовної заяви та відповіді на відзив, тощо).

Однак, відповідачем у відзиві на адміністративний позов заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання посилається на те, що гонорар адвокату за надану правову допомогу у розмірі 40 000 грн становить майже 20,82 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 01.01.2019, 9,58 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, а також мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі майже за 1591,72 годин роботи.

Суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що справа за вказаною позовною заявою в своїй категорії хоча і не є стандартною, але за обсягом матеріалів та доказовою базою є не складною. Тому, вартість надання таких послуг як складання позовної заяви, відзиву та інших процесуальних документів тощо в заявленій сумі по 10 000 грн. за кожну позицію, є завищеними.

З врахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правову допомогу за надані послуги на правничу допомогу підлягають зменшенню.

Таким чином, с з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що співмірним, відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України, буде розмір витрат у розмірі 15 000 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Нарвська, буд. 10, код ЄДРПОУ 41180325) до Одеської митниці ДФС (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2019 № UA500010/2019/00244.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Нарвська, буд. 10, код ЄДРПОУ 41180325) 21 131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) грн. 00 коп. судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 26.12.2019.

Суддя Л.Я. Максименко