Рішення

від 28.01.2020 по справі 640/15406/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/579

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року м. Київ № 640/15406/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС (надалі - позивач), адреса: 01023, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 19 до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, у якій позивач просив:

- визнати незаконною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1313/1063/АВ/СПТД/ФС-486, винесену 06 серпня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС (ідентифікаційний номер 39283753).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що з 16 липня 2019 року до товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС , який здійснює свою діяльність у закладі ресторанного господарства ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: місто Київ, вулиця Шота Руставелі, 19, прибули особи, які представились інспекторами праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенко В.П. та Сідий Є.А. та які одразу запросили бухгалтера товариства й передали останній копію направлення на проведення заходу під назвою інспекційне відвідування №1313 від 15 липня 2019 року, а також фрагмент вимоги про надання до 12:00 17 липня 2019 року завірених належних чином копій величезного обсягу внутрішніх (переважно, кадрових) документів товариства. Після чого зазначені особи покинули територію товариства та на наступний день ніхто до позивача не з`явився.

29 липня 2019 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача надійшов акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ1313/1063/АВ від 17 липня 2019 року, в якому зазначено про, нібито, як вказує позивач, порушення останнім абзацу 7 частину 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, у акті вказано, що товариство створило перешкоди (не надало документи) при проведенні інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю та з питань допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податки.

Позивач у позовній заяві вказує, що він не отримував від відповідача будь-яких приписів чи інших розпорядчих документів про усунення порушень, які, за доводами працівників відповідача, мали місце.

Також позивач вказує й на те, що його не було проінформовано про дату розгляду справи та відповідачем прийнято постанову про накладення уповноваженими особами №КВ1313/1063/АВ/СПТД/ДФ-486 від 06 серпня 2019 року, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 417300,00 грн, примірник якої позивач отримав 13 серпня 2019 року.

З вказаною постановою позивач не погоджуються, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що призначення та проведення інспекційного відвідування після 14 травня 2019 року, за доводами позивача, є незаконним.

Також позивач послався на те, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки відповідно до положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

При цьому, зміст оскаржуваної постанови не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачу не вручалось акта про неможливість інспекційного відвідування від 17 липня 2019 року №КВ1313/1063/АВ, також не відповідає дійсності й той факт, що посадових осіб відповідача не було допущено до інспекційного відвідування, що підтверджується відеозаписом з камер спостереження, витягом з журналу про проведення перевірок підприємства, в якому працівники відповідача робили відмітки, а також актом, в якому зазначено, що інспекційне відвідування проведено у присутності бухгалтера товариства.

Більш того, позивач посилається й на те, що направлення на проведення інспекційного відвідування від 15 липня 2019 року не містить інформації про тип заходу (плановий або позаплановий), форми заходу, підстави для здійснення заходу.

Позивач у позовній заяві також зазначив, що посадовими особами відповідача не надано копії погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Також позивач послався на недотримання процедури проведення перевірки та оформлення її результатів, зокрема, позивач не відмовлявся надати посадовим особами відповідача для огляду документи, які були в нього в наявності за адресою місцезнаходження позивача, а виконати вимогу про надання завірених належних чином засвідчених копій цих документів було неможливо, оскільки посадові особи відповідача 17 липня 2019 року до позивача не приходили, тому, за доводами позивача, відсутні підстави стверджувати про порушення останнім абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 12 липня 2019 року № 3512, направлення на проведення інспекційного відвідування від 15 липня 2019 року №1313 та звернення громадянки ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування у позивача з питань неоформлення трудових відносин.

16 липня 2019 року на початку здійснення контрольного заходу, посадовою особою відповідача головному бухгалтеру товариства ОСОБА_2 вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування, а також додаток до направлення №1313 від 15 липня 2019 року, яким визначено список документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, які потрібно було надати у строк до 12:00 17 липня 2019 року.

Проте, як вказує представник відповідача, у визначений строк будь-яких документів позивачем надано не було.

Також, представник відповідача послався на те, що 16 липня 2019 року інспектором праці відібрано пояснення у восьми працівників товариства, двоє з яких, відповідно до пояснень, працювали без належного оформлення трудових відносин з позивачем, а саме, відповідно до пояснення ОСОБА_3 , остання працює на посаді адміністратора залу у позивача з 01 липня 2019 року без оформлення трудових відносин, трудова книжка знаходиться вдома, графік роботи змінний з 12:00 до 23:00, періодично отримує аванс на заробітну плату, з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена, інструктаж з охорони праці на робочому місці проходила, а також у її поясненнях зазначено, що безпосереднє керівництво за її роботою здійснює менеджер ОСОБА_4 або інший менеджер на зміні.

Відповідно до пояснень ОСОБА_5 , як зазначено у відзиві на позовну заяву, дана особа стажується у позивача один день. Безпосереднім керівником є адміністратор.

Будь-яких документів, як стверджує представник відповідача, позивач на спростування вказаних обставин не надав.

Стосовно не отримання від відповідача позивачем приписів чи інших розпорядчих документів про усунення порушень, оскільки останнім не було надано на вимогу інспектора праці усі необхідні для проведення інспекційного відвідування документи.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідачем на адресу позивача було направлено рекомендований лист про розгляд справи про накладення штрафних санкцій від 31 липня 2019 року №43/2/19/12096, що спростовує доводи позивача, як вважає представника відповідача, в цій частині.

Стосовно твердження позивача в частині того, що діючим законодавством не передбачено такого виду контролюючого органу як інспекційне відвідування, представник відповідача послався на те, що Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV та яка є частиною національного законодавства, оперує поняттям інспекційне відвідування, відповідно, даний вид контрольного заходу не можна вважати таким, який не має юридичних наслідків.

Щодо ненадання посадовими особами відповідача копії погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), представник відповідача послався на те, що отримання такого погодження на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) не є обов`язком державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Стосовно посилання позивача на те, що копія направлення була вручена бухгалтеру позивача, а не керівнику товариства, за твердженнями представника відповідача не є порушенням вимог законодавства, оскільки бухгалтер є посадовою особою товариства, отримала направлення, хоча мала право відмовитись від його отримання у разі відсутності у неї на це повноважень.

Більш того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що 16 липня 2019 року головному бухгалтеру товариства надано перелік документів, з якими інспектору праці необхідно було ознайомитись під час проведення інспекційного відвідування, будь-яких додаткових запитів чи звернень зі сторони відповідача про надання документів не передбачено. При цьому, представник відповідача зазначив, що позивач мав можливість повідомити інспектора праці щодо значного обсягу документів, з якими необхідно ознайомитись.

Також, за доводами представника відповідача, позивачем не спростовано факту допуску працівників до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин.

У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача вважає, що відповідач діяв у межах та спосіб, визначені законодавством, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представник відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, а також зазначив, що він не є ані промисловим, ані торгівельним підприємством, а тому застосування Конвенції №81 при проведенні перевірки діяльності позивача є, як вважає представник позивача, недоречним та неправомірним.

Більш того, представник позивача послався на те, що станом на момент призначення інспекційного відвідування , його проведення, оформлення результатів проведення не діяв будь-який порядок, який регламентував процедуру проведення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами.

Також, представник позивача не погодився й з іншими твердженнями представника відповідача, викладеними останнім у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 09 жовтня 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ДОГС з 03 липня 2014 року зареєстроване у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа приватного права, юридична адреса та місцезнаходження: 01023, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 19, видами економічної діяльності зазначені: код КВЕД 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій; код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв; код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

01 липня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області за №14-3066 зареєстрована скарга ОСОБА_1 (Т.1, арк.65), в якій остання зазначила, що 20 червня 2019 року вона прийшла на співбесіду у кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований на першому поверсі у дворі АДРЕСА_1 . Пройшовши співбесіду ОСОБА_1 прийняли на роботу, однак офіційно працевлаштувати відмовились, вказавши, що на випробувальний термін не працевлаштовують.

Крім того, у вказаній скарзі також зазначено, що під час роботи ОСОБА_1 в даному закладі виявилось, що в закладі працює 30 осіб, половина з яких не працевлаштована, а друга половина підписала договори цивільно-правового характеру, однак по всіх ознаках дані особи здійснюють роботу згідно законодавства про працю, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просила вжити заходів щодо покарання винних у порушенні законодавства та у порушенні прав працівників, а також вжити заходів щодо її офіційного працевлаштування.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області Про проведення інспекційного відвідування ТОВ ДОГС від 12 липня 2019 року №3512 начальнику (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Знов`юку І.О. доручено організувати проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин ТОВ ДОГС , код ЄДРПОУ 39283753, юридична адреса: 01023, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 19. Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено звернення ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року (Т.1, арк. 63).

У відповідності до копії направлення на проведення інспекційного відвідування від 15 липня 2019 року №1313 для проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин ТОВ ДОГС направлені головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області. Питання, що підлягають контролю: не оформлення трудових відносин. Копія вказаного направлення отримана бухгалтером товариства 16 липня 2019 року, що підтверджується відповідним дописом у направленні (Т.1, арк. 64).

З наданої суду копії витягу з книги обліку перевірок ТОВ "ДОГС" вбачається, що інспектор праці Ющенко В.П. розписався у відповідній графі книги (Т.1, арк. 39-40), що, на думку суду свідчить про фактичний допуск посадових осіб до проведення інспекційного відвідування позивача.

Як вбачається з наданої копії списку документів необхідних для проведення інспекційного відвідування (додаток до направлення №1313 від 16 липня 2019 року), вказаний список виданий головному бухгалтеру товариства ОСОБА_2, також у вказаному списку зазначено, які документи уповноважена особа ТОВ ДОГС повинна надати для проведення інспекційного відвідування в строк до 17 липня 2019 року до 12 години 00 хвилин. Відомості щодо надання будь-яких документів зі списку інспектору праці уповноваженою особою товариства відсутні (Т.1, арк. 66).

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2019 року інспекторами праці були відібрані пояснення від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які показали, що ОСОБА_3 працює на посаді адміністратора залу ТОВ ДОГС з 01 липня 2019 року, а ОСОБА_5 проходить стажування на посаду офіціанта (один день) (Т.1, арк. 67,68).

Крім того, у поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що остання офіційно не працює, трудова книжка знаходиться вдома, графік її роботи: з 12 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин, два через два, розмір фактичної отриманої заробітної плати: аванс 2000,00 грн, місце отримання: в бухгалтерії, безпосереднім керівником є менеджер ОСОБА_4 або інший менеджер на зміні, з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проходила, також зазначені відомості щодо безпосередніх обов`язків на робочому місці.

У поясненнях ОСОБА_5 зазначено, що безпосереднім її керівником на період стажування є адміністратор.

Суд зауважує, що з наданої суду копії пояснень, згідно яких пояснення надавала ОСОБА_5 , зокрема, не вбачається, що вказані пояснення надані саме ОСОБА_5 , також у вказаних поясненнях, як і у поясненнях, відібраних від ОСОБА_3 , відсутні відомості щодо місця відібрання вказаних пояснень та місця проведення перевірки.

За наслідками проведення інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, інспектором праці складено акт №КВ1313/1063/АВ від 17 липня 2019 року (Т.1, арк. 26-29), в якому зазначено, що у присутності бухгалтера ТОВ ДОГС з 16 липня 2019 року з 13 години 00 хвилин до 17 липня 2019 року до 18 години 00 хвилин проведено інспекційне відвідування ТОВ ДОГС та зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування кафе, що належить ТОВ ДОГС за адресою: місто Київ, вулиця Шота Руставелі, 19, працівниками підприємства було надано пояснення, згідно яких, у тому числі,

- ОСОБА_3 працює на ТОВ ДОГС на посаді адміністратора залу з 01 липня 2019 року, за визначеним графіком з 12 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин, отримала аванс в розмірі 2000,00 грн, обіцяли виплачувати аванс та зарплату, з визначеним керівником - менеджер ОСОБА_4, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та інструктажем на робочому місці ознайомлена, офіційно не працевлаштована, трудова книжка знаходиться вдома. Виконує обов`язки по організації роботи офіціантів, приймає телефонні дзвінки по заказу та резерву столиків, робота з реєстратором розрахункових операцій;

- ОСОБА_5 працю на ТОВ ДОГС з 16 липня 2019 року. Знаходилась на стажуванні на посаду офіціанта. На час перевірки приймала замовлення від клієнтів, виносила їжу, проводила розрахунки. Керівник - адміністратор залу. Працевлаштована неофіційно.

Також, у вказаному акті зазначено, що у визначений термін (до 18 години 00 хвилин 17 липня 2019 року) керівництвом підприємства не надано документи щодо працевлаштування вищевказаних працівників, та інші документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, що є порушенням абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто, ТОВ ДОГС створило перешкоди (не надало документи) при проведенні інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю, та з питань допуску працівника до роботи без оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Примірник вказаного акта направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отриманий останнім 29 липня 2019 року, проти чого не заперечував відповідача та що не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами.

30 липня 2019 року позивачем на адресу Головного управління Держпраці у Київській області направлено зауваження до акта інспекційного відвідування №КВ1313/1063/АВ від 17 липня 2019 року за вих. №36/2019 (Т.1, арк. 30-37, 38).

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо розгляду вказаних зауважень до акта або здійснення інших заходів реагування на зазначені зауваження посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області матеріали справи не містять.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2019 року на адресу позивача Головним управлінням Держпраці у Київській області направлено повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафних санкцій від 31 липня 2019 року №43/2/19/12096, відповідно до якого розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України стосовно ТОВ ДОГС призначено на 06 серпня 2019 року на 11 годину 20 хвилин (Т.1, арк. 69,70).

Постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. №КВ1313/1063/АВ/СПТД/ДФ-486 від 06 серпня 2019 року за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 17 липня 2019 року №КВ1313/1063/АВ щодо порушень ТОВ ДОГС , встановлено порушення вимог абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на підставі чого вирішено накласти на товариство з обмеженою відповідальністю ДОГС штраф у розмірі 417300,00 грн (Т.1, арк. 23-24).

Незгода позивача з вказаною постановою стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон України від 05.04.2007 № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У цьому випадку слід наголосити, що Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в першу чергу, повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно, звертаючи увагу на правила, перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм цього Закону.

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є саме Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року по справі №809/799/17.

У статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року міститься визначення, за яким спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Формами здійснення заходів державного контролю на підставі аналізу положень Закону №877-V є перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо.

Виходячи з цих нормативних положень, Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, не може у повній мірі регулювати порядок проведення перевірок у сфері праці та зайнятості населення.

Тобто, порядок (спосіб і форми) проведення державного контролю у сфері праці та зайнятості населення врегульований лише Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року.

Відповідно до статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би уповноважував Держпраці на здійснення державного контролю немає, крім статті 259 КЗпП України, в якому йде мова про те, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною 3 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року встановлено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною п`ятою статті 7 цього Закону передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

При цьому, наведені норми передбачають ознайомлення суб`єкта господарювання з підставою проведення перевірки та її предметом, а також вручення відповідних копій наказу, направлення (посвідчення) та службового посвідчення перед початком проведення перевірки та тільки після цього, якщо особа не скористалась своїм правом не допустити посадових осіб Держпраці до проведення перевірки, розпочати її проведення.

У відповідності до абзаців 5,6 частини 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Як вже було зазначено судом підставою для проведення інспекційного відвідування позивача у наказі Головного управління Держпраці у Київській області Про проведення інспекційного відвідування ТОВ ДОГС від 12 липня 2019 року №3512 зазначено звернення ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року.

При цьому, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такого інспекційного відвідування ТОВ ДОГС посадовими особами відповідача.

В той же час, суд наголошує, що твердження представника відповідача щодо відсутності обов`язку отримання такого погодження з посиланням на норми статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року є безпідставними та необгрунтованими, оскільки статтею 6 цього ж Закону чітко регламентовано обов`язкова наявність такого погодження, у разі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій.

Більш того, суд звертає увагу й на те, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 додала до своєї скарги документи або їх копії, які б підтверджували зазначені у скарзі обставини, або свідчили про спричинення шкоди її правам, законним інтересам тощо.

Враховуючи вказаний наказ, Головним управлінням Держпраці у Київській області 15 липня 2019 року видано направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування), з якого вбачається, що керівник ТОВ ДОГС примірник цього направлення не отримував, а отримала головний бухгалтер товариства, проте, будь-яких належних та допустимих доказів того, що остання є уповноваженою особою бути присутньою під час проведення будь-яких заходів державного нагляду (контролю), а також отримувати будь-які документи від представників відповідача з приводу проведення відповідних перевірок, зокрема, з приводу проведення перевірки товариства з питань дотримання вимог трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Наведене свідчить, що відповідачем не виконано обов`язку щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про проведення такого заходу, як інспекційне відвідування, а також відповідачем не надано доказів про те, що таке належне повідомлення завдало б шкоду інспекційному відвідуванню, не встановлено судом і доказів ймовірності вжиття зі сторони позивача заходів по приховуванню фактів порушення, або не надання документів на вимогу відповідача.

Натомість, суд звертає увагу на те, що посадові особи контролюючого органу, які розпочали інспекційне відвідування за відсутності керівника суб`єкта господарювання, і в подальшому проводили інспекційне відвідування без його присутності - фактично, в присутності осіб, які не уповноважені бути присутніми під час здійснення такого заходу.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Тобто, вищезазначене свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості скористатися таким правом, оскільки посадовими особами контролюючого органу інспекційне відвідування було розпочате 16 липня 2019 року за відсутності керівника товариства та, як встановлено судом, за відсутності його уповноваженої особи.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацами 2, 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Положення пункту 3 Порядку №509 свідчить про те, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта повинна прийняти рішення саме щодо розгляду справи про накладення штрафу, а не розглянути таку справу, тому твердження позивача щодо порушення строків розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах законодавства.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

У відповідності до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, з матеріалів справи не вбачається, що посадовою особою відповідача було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, лише наявні повідомлення про призначення розгляду справи про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю та зайнятість населення згідно абзацами 2 та 8 частини 2 статті 265 КЗпП України на 06 серпня 2019 року на 11 годину 20 хвилин та докази його направлення, зокрема, фіскальний чек відділення поштового зв`язку №60 (штрих-код №0406003449714) (Т.1, арк. 69,70).

За відомостями з офіційного сайт Укрпошти вбачається, що рекомендований лист за штрих-кодом №0406003449714 вручено відправнику 18 вересня 2019 року (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), тобто, позивач станом на 06 серпня 2019 року не був належним чином повідомлений про розгляд відносно нього справи про накладення штрафних санкцій, що свідчить про порушення з боку відповідача пункту 6 Порядку №509.

Також, відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Тобто, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункти 6,7 Порядку № 509).

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як вже зазначалось судом, постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. №КВ1313/1063/АВ/СПТД/ФС-486 від 06 серпня 2019 року за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 17 липня 2019 року №КВ1313/1063/АВ щодо порушень ТОВ ДОГС , встановлено порушення вимог абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, на підставі чого вирішено накласти на ТОВ ДОГС штраф у розмірі 417300,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу передбачено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: - засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно системного аналізу вказаних правових норм, суд зазначає, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Так, судом встановлено, позивач був позбавлений права захищати свої права, у зв`язку з порушенням порядку проведення інспекційного відвідування щодо нього, шляхом вирішення питання допуску чи недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки, зокрема, щодо дотримання законодавства про працю та зайнятість населення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог цього законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Держпраці.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення законодавства про працю та зайнятість населення можуть бути встановлені лише за результатами перевірки (інспекційного відвідування), які оформлюються актом.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у ній матеріалами, - проведення перевірки (інспекційного відвідування) було розпочато за відсутності на той момент керівника товариства або уповноваженої ним особи у приміщенні товариства.

З акту перевірки видно, що керівник товариства або уповноважена ним особа вказаний акт не підписували.

Також, відсутні в матеріалах справи й належні та допустимі докази того, що керівником товариства або уповноваженою ним особою було отримано список документів необхідних для проведення інспекційного відвідування (додаток до направлення №1313), що свідчить про недоведеність з боку відповідача факту створення перешкод у проведенні перевірки позивача.

Також такі твердження відповідача спростовуються змістом акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ1313/1063/АВ від 17 липня 2019 року, в якому зазначено, що інспекційне відвідування проводилось у період з 16 липня 2019 року по 17 липня 2019 року та в ході його проведення інспекторами праці були опитані працівники ТОВ ДОГС .

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, який регулював основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визнаний нечинним на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21 серпня 2019 року №826 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Тобто, у період з 14 травня 2019 року по 21 серпня 2019 року не існувало будь-якого порядку (процедури) проведення державного нагляду або контролю за додержанням законодавства про працю, що також свідчить про відсутність у посадових осіб відповідача станом на момент проведення інспекційного відвідування позивача взагалі повноважень щодо здійснення такого заходу.

Відтак, досліджені судом обставини дають достатні підстави стверджувати, що постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 серпня 2019 року №КВ13131063/1520/АВ/СПТД/ФС-846, як рішення суб`єкта владних повноважень, не можна вважати такою, що прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, оскільки вона не відповідає критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6259,50 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 6259,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 серпня 2019 року №КВ1313/1063/АВ/СПТД/ФС-486.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДОГС (01023, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 19, код ЄДРПОУ 39283753) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6259,50 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова