Рішення

від 27.01.2020 по справі 826/6760/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Київ № 826/6760/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Електросистеми України доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Електросистеми України з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2018 №0020081404.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Медіейшн Компані носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією. Так, зокрема, представником позивача вказано, що вся необхідна інформація щодо деталей наданих послуг (час та місце їх надання тощо) міститься у договорах та додатках до них, з урахуванням того, що на момент підписання з ТОВ Медіейшн Компані відповідних договорів вказане товариство було належним чином зареєстроване та перебувало на обліку в державних податкових органах. Також, у позовній заяві наголошено на тому, що послуги за вказаними договорами були використані у межах господарської діяльності ТОВ Електросистеми України та не брали участі у передпродажних операціях, тобто не поставлялись контрагентам, а були використані для власних потреб товариства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

22.05.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного з огляду на встановлені порушення вимог податкового законодавства за результатами досліджуваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Медіейшн Компані , про що вказано в акті перевірки. На додаток у відзиві зазначено, що до співробітників оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві надійшов протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 , директора та головного бухгалтера ТОВ Медіейшн Компані , в якому зазначено, що останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства.

01.06.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Крім того, у відповіді на відзив вказано, що досудове розслідування не завершено, а зазначені у протоколі обставини не є доведеними, з огляду на відсутність вироку.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Електросистеми України з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Медіейшн Компані за січень 2017 року, внаслідок чого складено акт від 30.03.2018 №307/26-15-14-04-05/36824612.

У висновках до вказаного акту контролюючим органом вказано про порушення ТОВ Електросистеми України п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 000,00 грн.

На підставі викладеного Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2018 №0020081404, яким ТОВ Електросистеми України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 500,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 50 000,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12 500,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Медіейшн Компані .

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та ТОВ Медіейшн Компані (виконавець) укладено наступні договори про надання послуг:

від 03.01.2017 №0217, предметом якого є надання клінінгових послуг (послуг з прибирання), згідно з додатками договору, які є невід`ємного його частиною, в якому зазначаються об`єкти, які підлягають прибиранню, їх місцезнаходження, види прибирань, періодичність прибирань та ніші умови;

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017, виконавець бере на себе обов`язки з надання клінінгових послуг (послуг по прибиранню), об`єкт прибирання складське приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, площа приміщень 240 кв.м, яке підлягає прибиранню включаючи стелажі, періодичність прибирань повинна бути 1 раз на тиждень, генеральне прибирання, включаючи вологе, та щоденно сухе прибирання, період з 03.01.2017 по 31.01.2017 у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Загальна сума послуг з ПДВ складає 58 800,00 грн.

від 03.01.2017 №0117, згідно з умовами якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі (додатках) строку надавати за оплату наступні послуги: пакування, вантажно-розвантажувальні роботи за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А; послуги палентування вакуумних вимикачів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017, виконавець бере на себе обов`язки надати робітників для виконання умов договору, а саме: пакування, вантажно-розвантажувальні роботи за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, період з 03.01.2017 по 31.01.2017 у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Вартість послуг з ПДВ складає 122 400,00 грн.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017, виконавець бере на себе обов`язки надати робітників для виконання умов договору, а саме: послуги палентування вакуумних вимикачів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, період з 03.01.2017 по 31.01.2017 у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Сторони домовились, що вартість однієї послуги складає 3 000,00 грн. без ПДВ, а з розрахунку планових об`ємів замовника за весь період складає 118 800,00 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії наступних документів: договору про надання послуг від 03.01.2017 №0217 разом з додатком №1 від 03.01.2017, договору про надання послуг від 03.01.2017 №0117 разом з додатками №№ 1 та 2 від 03.01.2017, завдань до договору від 03.01.2017 №0117, актів надання послуг, податкових накладних та виписок з банківського рахунку позивача.

Водночас, за твердженням перевіряючих, до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання вказаних послуг, а саме: звітів про надання послуг, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх навали та інших; інших первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених в актах послуг (списки працівників тощо). Також, в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ Медіейшн Компані та його контрагентів встановлено неможливість виконання ТОВ Медіейшн Компані оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів; відсутність у ТОВ Медіейшн Компані об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо надання послуг; неможливість ТОВ Медіейшн Компані самостійно надати послуги, які, згідно з податковими накладними, реалізовано на адресу СГ-покупця.

З приводу вказаного суд звертає увагу, що зміст договорів про надання послуг від 03.01.2017 №0217 та №0117, додатків до них, а також завдань до договору від 03.01.2017 №0117 дають змогу встановити характер, обсяг та місце наданих ТОВ Медіейшн Компані послуг. Відтак, твердження перевірючих про необхідність надати додаткові документи, складання яких не є обов`язковим, а також складання яких не передбачено сторонами у відповідних договорах, законодавчо необґрунтовані, а також не створюють перешкод для встановлення дійсного характеру спірних фінансово-господарських операцій.

Суд також звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі №818/19/16.

Окремо суд звертає увагу на посилання в акті перевіряючих на дані з Єдиного реєстру судових рішень (ст. 8 акту), відповідно до яких В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОМАЦІЯ_1 та підконтрольні їй особи, а саме: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, використовуючи реквізити підконтрольних їм підприємств, в тому числі: …ТОВ Медіейшн Компані (код 40979114), …ТОВ Нептуп Трейд (40993783) …та інші підприємства причетні до вищевказаної незаконної діяльності підприємства, здійснюють незаконну діяльність, яка полягає у здійснені протиправної діяльності, яка направлена на ухилення від сплати податків при реалізації імпортованих ТМЦ за готівку та надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ транзитно-конвертаційним групам, які у свою чергу формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки, за рахунок проведення безтоварних операцій та взаєморозрахунків із спеціально створеними, придбаними для цього підконтрольними підприємствами . Так, вказані посилання на дані з Єдиного реєстру судових рішень судом не можуть бути взяті до уваги, з огляду на відсутність посилань на відповідне судове рішення, а також відсутності інформації щодо набрання/не набрання ним законної сили. Крім того, викладений в акті перевірки фрагмент не дає змогу встановити дійсний характер рішення та коло правовідносин ним встановлених.

Щодо зазначення представником відповідача у відзиві інформації про протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 , директора та головного бухгалтера ТОВ Медіейшн Компані , в якому зазначено, що останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства, слід зазначити, що вказаний протокол не було покладено перевіряючими в основу висновків акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, оцінюючи посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування, суд керується ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, протокол допиту свідка не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, у силу обставин даної справи, не є свідченням порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

Також, слід зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій з ТОВ Медіейшн Компані .

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що послуги за договорами про надання послуг від 03.01.2017 №0217 та №0117 були використані у межах господарської діяльності ТОВ Електросистеми України , а саме: для власних потреб товариства.

На підтвердження вказаного представником позивача надано до суду копії договору суборенди нерухомого майна №3 від 17.10.2016 та акту приймання-передачі в суборенду нерухомого майна від 01.11.2016, згідно з яким ТОВ Електросистеми України прийняло від ТОВ І-Стейт у суборенду нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Медіейшн Компані , - як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2018 №0020081404 є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 26.04.2018 №2033, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., який підлягає присудженню на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2018 №0020081404.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Електросистеми України (код ЄДРПОУ 36824612, адреса: 02088, м. Київ, вул. Дяченка, 20) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762,00 грн. (однієї тисячі семисот шістдесяти двох грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок