Постанова

від 27.05.2020 по справі 826/6760/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6760/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2020 року, суддя Скочок Т.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електросистеми України до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електросистеми України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2018 року №0020081404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.05.2020 року від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача у даній справі Головне управління ДФС України у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до постанови КМ України від 06.03.2019 року №227 затверджено Положення про ДПС України у відповідності до п.1 якого ДПС України є центральним органом виконавчої влади.

Постановою КМ України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів ДПС утворено у т.ч. ГУ ДПС у м. Києві та реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

З 01 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення ГУ ДФС у м. Києві.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне провести заміну відповідача Головне управління ДФС України у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Електросистеми України з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Медіейшн Компані за січень 2017 року. За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 30.03.2018 №307/26-15-14-04-05/36824612.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом зазначено про порушення ТОВ Електросистеми України п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 000,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2018 року №0020081404, яким ТОВ Електросистеми України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 500,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 50 000,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12 500,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу аналізу зазначених нормативно-правових актів слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідач в акті перевірки зробив висновок про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Медіейшн Компані .

Як убачається із наданих до справи документів, які були досліджені судом, між позивачем (замовник) та ТОВ Медіейшн Компані (виконавець) укладено наступні договори про надання послуг:

- від 03.01.2017 року №0217, предметом якого є надання клінінгових послуг (послуг з прибирання), згідно з додатками договору, які є невід`ємного його частиною, в якому зазначаються об`єкти, які підлягають прибиранню, їх місцезнаходження, види прибирань, періодичність прибирань та ніші умови;

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017 року, виконавець бере на себе обов`язки з надання клінінгових послуг (послуг по прибиранню), об`єкт прибирання складське приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, площа приміщень 240 кв.м, яке підлягає прибиранню включаючи стелажі, періодичність прибирань повинна бути 1 раз на тиждень, генеральне прибирання, включаючи вологе, та щоденно сухе прибирання, період з 03.01.2017 року по 31.01.2017 року у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Загальна сума послуг з ПДВ складає 58 800,00 грн;

- від 03.01.2017 року №0117, згідно з умовами якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі (додатках) строку надавати за оплату наступні послуги: пакування, вантажно-розвантажувальні роботи за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А; послуги палентування вакуумних вимикачів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017 року, виконавець бере на себе обов`язки надати робітників для виконання умов договору, а саме: пакування, вантажно-розвантажувальні роботи за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, період з 03.01.2017 року по 31.01.2017 року у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Вартість послуг з ПДВ складає 122 400,00 грн.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору від 03.01.2017 року, виконавець бере на себе обов`язки надати робітників для виконання умов договору, а саме: послуги палентування вакуумних вимикачів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, період з 03.01.2017 року по 31.01.2017 року у робочий час з 9-00 до 17-00 крім вихідних (субота та неділя). Сторони домовились, що вартість однієї послуги складає 3 000,00 грн без ПДВ, а з розрахунку планових об`ємів замовника за весь період складає 118 800,00 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії наступних документів: договору про надання послуг від 03.01.2017 року №0217 разом з додатком №1 від 03.01.2017 року, договору про надання послуг від 03.01.2017 року №0117 разом з додатками №№ 1 та 2 від 03.01.2017 року, завдань до договору від 03.01.2017 року №0117, актів надання послуг, податкових накладних та виписок з банківського рахунку позивача.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання вказаних послуг, а саме: звітів про надання послуг, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх навали та інших; інших первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених в актах послуг (списки працівників тощо). Також, в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ Медіейшн Компані та його контрагентів встановлено неможливість виконання ТОВ Медіейшн Компані оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів; відсутність у ТОВ Медіейшн Компані об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо надання послуг; неможливість ТОВ Медіейшн Компані самостійно надати послуги, які, згідно з податковими накладними, реалізовано на адресу СГ-покупця.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зміст договорів про надання послуг від 03.01.2017 року №0217 та №0117, додатків до них, а також завдань до договору від 03.01.2017 року №0117 дають змогу встановити характер, обсяг та місце наданих ТОВ Медіейшн Компані послуг, а отже доводи відповідача про необхідність надати додаткові документи, складання яких не є обов`язковим, а також складання яких не передбачено сторонами у відповідних договорах, законодавчо необґрунтовані і не створюють перешкод для встановлення дійсного характеру спірних фінансово-господарських операцій.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Правова позиція була викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 року у справі №818/19/16 у подібних правовідносинах.

Суд вірно не прийняв до уваги посилання на дані з Єдиного реєстру судових рішень (ст. 8 акту), відповідно до яких В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОМАЦІЯ_1 та підконтрольні їй особи, а саме: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, використовуючи реквізити підконтрольних їм підприємств, в тому числі: …ТОВ Медіейшн Компані (код 40979114), ТОВ Нептуп Трейд (40993783) …та інші підприємства причетні до вищевказаної незаконної діяльності підприємства, здійснюють незаконну діяльність, яка полягає у здійснені протиправної діяльності, яка направлена на ухилення від сплати податків при реалізації імпортованих ТМЦ за готівку та надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ транзитно-конвертаційним групам, які у свою чергу формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки, за рахунок проведення безтоварних операцій та взаєморозрахунків із спеціально створеними, придбаними для цього підконтрольними підприємствами , оскільки відсутні посилання на відповідне судове рішення, а також відсутності інформації щодо набрання/не набрання ним законної сили. Крім того, викладений в акті перевірки фрагмент не дає змогу встановити дійсний характер рішення та коло правовідносин ним встановлених.

В апеляційній скарзі відповідач фактично послався як на доказ законності прийнятого податкового повідомлення-рішення на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 року у справі №757/3074/17-к відносно ОСОБА_1 , засудженого за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.1,3 ст. 358 КК України.

Проте, такі доводи також є безпідставними, оскільки відповідачем було в апеляційній скарзі переписано вирок суду у якому відсутні будь-які дані щодо укладених між позивачем та ТОВ Медіейшн Компані договорі, нереальності господарських операцій по даних договорах.

Безпідставними є посилання відповідача на інформацію стосовно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 , директора та головного бухгалтера ТОВ Медіейшн Компані , в якому зазначено, що останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства, оскільки вказаний протокол не було покладено перевіряючими в основу висновків акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, сам факт наявності кримінального провадження стосовно контрагента позивача не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність господарських операцій, а тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового порушення і здіснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що між позивачем та його контрагентом дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини і дана обставина підтверджується дослідженими судом доказами.

Колегія суддів бере до уваги, що за будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не є обґрунтованим та належним засобами доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та те, що судом, в межах розгляду цієї адміністративної справи не встановлено ознак фіктивності чи нереальності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 30.03.2018 року №307/26-15-14-04-05/36824612 про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, неправомірним є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про законність і обгрунтованість рішення Окружного адміністративного суду м. Києва щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2018 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.