Постанова

від 28.01.2020 по справі 200/9939/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року справа №200/9939/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (повне судове рішення складено 06 листопада 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/9939/19-а (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, в якому просив:

- скасувати пункт 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради ;

- зобов`язати Кіндратівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області встановити в рішенні Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року №VII/44-10 величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 1 % від грошової оцінки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Рішенням Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року №VII/44-10 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 27,3200 га. та передано їх в довгострокову оренду ОСОБА_1 . Пунктом 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VII/44-10 зазначено - встановити величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5 % за рілля від грошової оцінки та 10 % за пасовища від грошової оцінки.

Посилаючись на приписи статті 274 Податкового кодексу України зазначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Враховуючи те, що відповідачем порушені вимоги вказаної статті, встановивши величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5 % за рілля від грошової оцінки та 10 % за пасовища від грошової оцінки, просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано пункт 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради .

Зобов`язано Кіндратівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, керуючись статтею 21 Закону України Про оренду землі , розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Також зазначає, що при розгляді питання розміру ставок на сесії сільської ради, яка відбулася 25 лютого 2019 року і на якій ОСОБА_1 був присутній, йому були запропоновані ставки орендної плати за користування землі, які відображені в рішенні сільської ради від 25 лютого 2019 року № VII/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (не витребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради .

Враховуючи вищенаведене, а саме, що при розгляді даного питання позивач не заперечував проти запропонованих ставок орендної плати та сам спонукав депутатів до голосування, сільська рада вважає, що ОСОБА_1 погодився з запропонованими ставками орендної плати. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому представник відповідача не був допущений до участі в апеляційному суді, оскільки не надав документів на підтвердження повноважень на самопредставництво суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на сесії Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, яка відбулася 25 лютого 2019 року прийнято спірне рішення № VII/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (не витребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради .

Так, у зазначеному рішенні зазначено, що керуючись статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування , статтями 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , статтями 19, 25, 30 Закону України Про землеустрій , Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні :

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення і опарної о сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) (п. 1);

- надано громадянину ОСОБА_1 земельні ділянки кадастрові номери 1422483500:23:000:0178, 1422483500:23:000:0179, 1422483500:23:000:0180 та 1422483500:24:000:0140, загальною площею - 27.3200 га. у тому числі: ріллі - 17,8873 га, пасовищ - 9,4327 та, в довгострокову оренду строком на 7 років до моменту витребування, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) Кіндратівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (п.2);

Спірним, 3 пунктом зазначеного рішення, який позивач просить скасувати визначено, Встановити величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5% за рілля від грошової оцінки цих земель та 10% за пасовища від грошової оцінки цих земель .

Таким чином, спірним питанням даної справи є питання щодо встановлення відповідачем величини орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5% за рілля від грошової оцінки цих земель та 10% за пасовища від грошової оцінки цих земель.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з приписами статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтями 2, 3 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

При цьому відповідно до приписів пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Отже, законодавством з питань оренди землі встановлено обов`язок орендаря земельної ділянки сплачувати орендну плату власнику земельної ділянки та у відповідності до норм Податкового кодексу України утримувати податок з такої плати. Правила нарахування орендної плати за землю, як різновид земельного податку, що встановлений Податковим кодексом України, стосуються оренди земельних ділянок державної та комунальної власності.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа № 825/3698/13-а), 13.02.2019 (справа 357/18135/15-ц).

У спірних правовідносинах земельні ділянки, які претендує орендувати позивач, належать до земель державної або комунальної власності.

Розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, з врахуванням приписів законодавства з питань оренди землі, який, згідно норм Податкового кодексу України, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XII ПК України.

Таким чином, посилання відповідача на приписи статті 288 ПК України в частині розміру орендної плати 3-12 відсотків нормативної грошової оцінки суд не приймає, оскільки вказаний розмір орендної плати віднесено до інших категорій земель.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України суд дійшов висновку про те, що розмір орендної плати (земельного податку) не може бути меншою за розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Положеннями пункту 1 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Таким чином, розмір орендної плати за землю, хоча й визначається сторонами в договорі оренди, не може бути меншим ніж 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Визначаючись щодо позовних вимог про зобов`язання Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області встановити в рішенні Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року №VII/44-10 величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 1 % від грошової оцінки землі, суд виходить з наступного.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

В той же час, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В контексті розгляду даної справи, повноваження щодо встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок у тому чи іншому розмірі від грошової оцінки землі є дискреційними, а відтак належним способом захисту порушеного права позивача слугуватиме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд першої інстанції, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі, правильно вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом скасування пункту 3 рішення Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Кіндратівської сільської ради та зобов`язання Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 200/9939/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 28 січня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

І. В. Геращенко