Постанова

від 28.01.2020 по справі 160/6631/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6631/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.07.2019 № 0019141418.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3142-п від 29.05.2018 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП ГАРАНТ СЕРВІС 2007 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ Корват за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, ТОВ Оптімус Прайд за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ Торгівельник ЮА за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, ТОВ Спецремпідряд за період з 01.01.2017 до 31.01.2017.

За результатами перевірки складено акт № 32100/04-36-14-18/35341376 від 11.06.2019, в якому зазначено про порушення платником податків п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 1 п.4 розділу V, пп. 1, 2, 5 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 217120 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 № 0019141418, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271400 грн., з якої 217120 грн. - сума основного зобов`язання, 54280 грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП ГАРАНТ СЕРВІС 2007 з ТОВ Корват , ТОВ Оптімус Прайд , ТОВ Торгівельник ЮА , ТОВ Спецремпідряд , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального отримання послуг від зазначених в акті перевірки контрагентів, під час розгляду справи позивачем не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Первинні документи ПП ГАРАНТ СЕРВІС 2007 є неналежними, оскільки не містять повної інформації про надані/отримані послуги, а також містять недостовірні відомості щодо періоду надання послуг.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Корват , ТОВ Оптімус Прайд , ТОВ Торгівельник ЮА , ТОВ Спецремпідряд було укладено договори про надання кінологічних послуг, внаслідок виконання яких складено акти здачі-прийняття робіт, копії яких містяться у матеріалах справи.

Оплату здійснено підприємствам-набувачам за договорами про уступку права вимоги, що також підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивач в повній мірі, добросовісно виконав умови укладених правочинів.

Суд апеляційної інстанції встановив, апелянт не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними актів виконаних робіт та податкових накладних інструктори для надання допомоги у використанні і контролю за використанням службових собак працювали: всього у вересні 2016 року - 5612 діб (134692 годин/24 годин в 1 добі), при тому, що у вересні 2016 року кількість календарних днів (діб) складає - 30; у листопаді 2016 року - 1070 діб (25672 годин/24 годин в 1 добі), при тому, що у листопаді 2016 року кількість календарних днів складає - 30; у січні 2017 року - 1081 добу (25932 годин/24 годин в 1 добі), при тому, що у січні 2017 року кількість календарних днів складає - 31; у лютому 2017 року - 448 діб (10752 годин/24 годин в 1 добі), при тому, що у лютому 2017 року кількість календарних днів складає - 28. Також, позивачем не зазначено, на яких об`єктах ПП Гарант Сервіс 2007 використовувалися кінологічні послуги. Крім того, відповідно до видів діяльності контрагентів, відсутній такий вид, як надання охоронних або кінологічних послуг.

Проте суду апеляційної інстанції вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими.

Щодо періоду надання/отримання кінологічних послуг, суд першої інстанції не перевірив характер та обсяг наданих послуг, а вдався лише до арифметичного обчислення даних, зазначених у первинних документах.

Проте суд апеляційної інстанції встановив, що у спірному періоді кінологічних послуги надавалися певною кількістю інструкторів-кінологів, що підтверджується договором № 01-29/10/2015 від 29.10.2015, додатковою угодою від 28.10.2016 до вказаного договору та заявками на графіки роботи інструкторів з використанням службових собак на період вересень, листопад 2016 року, січень-лютий 2017 року.

В судовому засіданні встановлено, представником відповідача не заперечувалося, що вказані документи були надані позивачем в ході проведення перевірки.

Також не ґрунтується на нормах чинного законодавства висновок суду щодо відсутності серед виду робіт контрагентів такого, як надання кінологічних послуг, адже реєстраційні документи юридичної особи містять основні види діяльності, тоді як відповідно до статей 42-44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

Також не може бути підставою для визнання нереальними господарських операцій не відображення у актах здачі-прийняття робіт адреси отримання кінологічних послуг, адже така інформація не впливає на обсяг та ціну господарських операцій, що є складовою податку на додану вартість.

Крім того, складені первинні документи по формі по змісту в повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентами позивача, які базуються на підставі інформаційних баз даних ДФС, адже такі висновки не підтверджені належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що тягне за собою його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 160/6631/19 скасувати.

Позов Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.07.2019 № 0019141418.

Стягнути на користь Приватного підприємства ГАРАНТ СЕРВІС 2007 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 10177 (десять тисяч сто сімдесят сім) грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 28 січня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 січня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров