Постанова

від 14.11.2019 по справі 160/2580/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/2580/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року

у адміністративній справі №160/2580/19 за позовом Приватного підприємства «ФАСТ» до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року частково задоволено адміністративний позов ПП Фаст , визнано протиправними дії Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відмови у формі листа № 7/20-44 від 01.02.2019р. у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування Приватним підприємством «ФАСТ» (код ЄДРПОУ 32842347) промислово-складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А та зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради вирішити питання щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування Приватним підприємством «ФАСТ» (код ЄДРПОУ 32842347) промислово- складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А, а також присуджено на користь Приватного підприємства «ФАСТ» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 960,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. У іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі в частині задоволення вимог позивача з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, не об`єктивної оцінки пояснень, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивач звертаючись у 2019 р з заявою надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування промислово-складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А, всупереч вимог ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не надав документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на даній земельній ділянці, а саме договір купівлі-продажу від 02.03.2007 року, на підставі якого у позивача виникло право власності на зазначений об`єкт. При цьому, апелянт звертає увагу судової колегії на тому, що наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є документом, на підставі якого виникає речове право в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а відповідно і не може бути документом, який сам по собі без зв`язку з відповідним документом, на підставі якого виникло таке право, може посвідчувати речове право на об`єкт.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, вказує на не відповідність доводів апелянта нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини щодо видачі містобудівних умов та обмежень, зокрема, вимогам ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яка містить в собі вичерпний перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень, а сам договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 02.03.2007 р. не посвідчує право власності позивача на об`єкт нерухомого майна на момент подачі документів, а є підставою його виникнення. Вважає, що відповідач підмінює та плутає поняття документу, який посвідчує право власності та документу на підставі якого таке право виникло, і помилково не сприймає інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно такою, що посвідчує право на об`єкт, хоча відповідно до підпунктів 1 та 2 п. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За вказаних обставин просить відмовити у задоволені вимог апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної кваліфікації, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "ФАСТ" є власником об`єкту незавершеного будівництва - 85 % готовності за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 20а, а саме: будівля складу, загальною площею 933,6 кв.м., естакади - 85% готовності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 147172064 від 28.11.2018 року, за змістом якої підставою виникнення права власності позивача виникло на підставі договору купівлі-продажу ВЕЕ № 073052, реєстр-334, від 02.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б. про що внесено запис 13.07.2007 року.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 25.04.2018 року № 201/31 позивачем 03.07.2018 р. було укладено договір оренди землі строком на три роки, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 355, і відповідно до якого ПП "ФАСТ" передано в строкове платне користування земельна ділянка по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 20А, з визначенням цільового призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ 11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за кадастровим номером 1210100000:67:191:0060, загальною площею 0,5501.

Як з`ясовано судом, з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки ПП "ФАСТ" неодноразово зверталася до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявами про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва промислово-складського приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 20а, останній раз звернення позивача відбулося 18.01.2019 року через Центр надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради, проте листом від 01.02.2019 р. № 7/20-44 позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва об`єкта будівництво промислово-складської будівлі по вул. Макарова, 20А, у зв`язку з подачею на розгляд правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна не в повному обсязі, а саме, із-за відсутності договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року, на підставі якого виникло право власності на зазначений об`єкт, що саме і стало підставою для звернення П Фаст до суду з позовом у цій справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, спираючись на положення ст.19 Конституції України, частини 5 статті 26, ч.1 ч.3 ч.4 ч.6 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та на підставі аналізу поданої позивачем заяви і доданих до неї додатків: копії договору оренди землі від 03.07.2018 р.; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об`єкт незавершеного будівництва; викопіювання з топографо-геодезичного плану; витягу з ДЗК; містобудівного розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач подав повний пакет документів, у тому числі копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва, а саме: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 147172064.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на те, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не є відповідною копією документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, оскільки внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт перший частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ), тобто, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вважається офіційним визнанням і підтвердженням державно фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав.

Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований також тим, що саме Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, як єдиною державною інформаційною системою, забезпечується обробка, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Державний реєстр прав), і саме Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі якик проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (ч.1 ст.12 Закону України «Про державну реєстраціїо речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ), що з огляду на приписи чю1 ст.19 цього Закону та ст. 331 Цивільного кодексу України свідчить про те, що договір купівлі-продажу від 02.03.2007 року є лише документом, на підставі якого проведено реєстраційну дію, проте сам по собі, без проведення відповідної державної реєстрації" прав, не є документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради є безпідставною та необґрунтованою, відтак його рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва промислово-складського приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. 20А, викладене у листі № 7/20-44 від 01.02.2019 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія у повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції та наголошує на тому, що виходячи із завдання адміністративного судочинства та обов`язку суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення діяти відповідно до вимог чиного законодавства і у межах, визначені законом, відповідач по справі в даному спірному випадку не мав правових підстав не брати до уваги наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить в собі інформацією про основні параметри об`єкта нерухомого майна і про його право власності на це майно, яке зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне рішення він діяв правомірно.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), що суд апеляційної інстанції застосував до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем по справі висновки суду першої інстанції не спростовано належними доказами та не доведено, що відмова позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування промислово-складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А шляхом направлення листа №7/20-44 від 01.02.2019р. вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства та у спосіб, що визначений законом, тому підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача судова колегія не вбачає.

Підсумовуючи встановлені у цій справі обставини, судова колегія розглянувши справу в межах апеляційної скарги визнає законним та обґрунтованим рішення суду першої у цій справі про задоволення вимог Приватного підприємства «ФАСТ» про визнання протиправними дій Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відмови листом № 7/20-44 від 01.02.2019р. у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування промислово-складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А, з визначенням способу захисту прав позивача шляхом зобов`язання Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради вирішити питання щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування Приватним підприємством «ФАСТ» (код ЄДРПОУ 32842347) промислово-складської будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 20А, і з присудженням на користь Приватного підприємства «ФАСТ» судових витрат з оплати судового збору у розмірі 960,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.242, 315, 316, 322,325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов