Постанова

від 27.01.2020 по справі 826/10265/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10265/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбуд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбуд" (надалі за текстом - ТОВ Укрпромбуд ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 року № 0031941004 № 0031931404, № 0031911404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 22.05.2018 року по 29.05.2018 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА (код 39869829) за вересень та жовтень 2015 та з ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА (код 39828473) за жовтень 2015, про що складено акт №559/26-15-14-04-05/24373361 від 05.06.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 41 659,00 грн., у тому числі за вересень у сумі 10 375, 00 грн., та за жовтень 2015 року у сумі 31 284,00 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 491,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року у сумі 1 491,00 грн.

Крім того, встановлено порушення вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018:

- №0031941404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.;

- №0031931404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1491,00 грн.;

- №0031911404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 62 489,00 грн., з яких 41 659,00 грн. за основним платежем та 20 830,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а, від 06 лютого 2018 №К/9901/5042/17.

З акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для висновку податкового органу про завищення податкового кредиту за вересень-жовтень 2015 року, слугували взаємовідносини позивача з його контрагентами - ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА та ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА .

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА (Продавець) укладено договір поставки від 21.09.2015 №1/09, за умовами якого Продавець приймає на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість та ціна яких, зазначена у Додатках та Додаткових угодах до цього Договору, що складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити товари - у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

У подальшому було укладено Додаткову Угоду №б/н від 29.09.2015 до Договору поставки №1/09 від 21.09.2015, якою передбачено, що Продавець зобов`язався поставити, а Покупець отримати товари на умовах Договору №1/09 від 21.09.2015 і цієї Додаткової Угоди, а саме - стабілізатор асфальтобетонної суміші ВІАТОП-66, кількість 2000 кг на суму 54000,00 грн. без ПДВ (ПДВ склало 10 800,00 грн).

Крім того укладено Додаткову Угоду №б/н від 07.10.2015 до Договору поставки №1/09 від 21.09.2015, згідно якої Продавець зобов`язався поставити, а Покупець отримати товари на умовах Договору №1/09 від 21.09.2015 і цієї Додаткової Угоди, а саме - стабілізатор асфальтобетонної суміші ВІАТОП-66, кількість 4500 кг на суму 114 750,00 грн. без ПДВ (ПДВ склало - 22 950,00 грн.).

За результатом виконання вказаних господарських правовідносин видані видаткові накладні №2909/216 від 29.09.2015 та №710/33 від 07.10.2015, податкові накладні №382 від 29.09.2015, №42 від 07.10.2015, рахунки на оплату №2909/2016 від 29.09.2015 та №0710/33 від 07.10.2015.

Розрахунки між сторонами здійснені безготівковим розрахунком на підставі платіжних доручень від 19.10.2015 №292, 293.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2015 року, відображено у додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Також у перевіряємий період, між позивачем (Покупець) та ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА (Продавець) укладено договір поставки від 25.10.2015 №1/10, за умовами якого Продавець приймає на себе зобов`язання поставити і передати у власність Покупця товар, номенклатура, кількість та ціна яких, зазначена у Додатках та Додаткових угодах до цього Договору, що складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

У подальшому між сторонами укладено Додаткову Угоду №б/н від 29.10.2015 до Договору поставки №1/10 від 25.10.2015, згідно якої Продавець зобов`язався поставити, а Покупець отримати товар на умовах Договору №1/10 від 25.10.2015 і цієї Додаткової Угоди, а саме - стабілізатор асфальтобетонної суміші ВІАТОП-66, кількість 2000 кг на суму 47 000,00 грн. без ПДВ (ПДВ склало - 9 400,00 грн).

За результатом виконання вказаних господарських правовідносин виписана видаткова накладна №2904 від 29.10.2015, податкова накладна №2904 від 29.10.2015, рахунок на оплату №2904 від 29.10.2015.

Розрахунки між сторонами здійснені безготівковим розрахунком на підставі платіжного доручення від 04.11.2015 №307.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2015 року, відображено у додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість товару, виробника товару, а саме: сертифікати відповідності товарів, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару, ДСТУ, ТУ); не підтверджено поставку ТМЦ по ланцюгу постачання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН); директор ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА повідомив, що не мав ніякого відношення до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА ; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності; згідно аналізу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА та ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА будь-яких витратна оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання, зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності; наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово-господарської інформації згідно Єдиного реєстру судових рішень; відповідно до Єдиного реєстру судових рішень внесено Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017, Справа №335/13457/16-к, щодо кримінального провадження №32015080000000077 від 27.11.2015, по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.2 ст.2015 КК України.

Відтак, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з зазначеними контрагентами не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вказаних товарно-матеріальних цінностей від контрагентів, що свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА здійснені без мети настання реальних наслідків, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин ТОВ Укрпромбуд з контрагентами ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА та ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно аналізу СРПН не встановлено декларування ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-лостачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

Крім того в інформаційних базах наявна облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 01.11.2016 № 5126/8, згідно якої встановлено наступну інформацію відносно ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА :

Зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Анульовано свідоцтво платника ПДВ. (опитано засновника СГД ОСОБА_1 , який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської дільності даного підприємства не має.)

Також згідно Єдиного реєстру судових рішень внесено вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 року Справа № 761/12271/17, щодо кримінального провадження № 32016030000000029 від 20.04.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ст.. 358 КК України.

Операції ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА не можливо підтвердити оскільки директором, головним бухгалтером та засновником підприємства надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій.

ТОВ УКРПРОМБУД встановлено декларування операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі від контрагента ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА ідентифікованих товарів, на які ТОВ УКРПРОМБУД від контрагента ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА декларувало податковий кредит, та які вплинули на задекларовані ТОВ УКРПРОМБУД показники звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Враховуючи вищенаведені обставини з`ясовано, що операції здійснені ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених ТМЦ від контрагента ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА на адресу ТОВ УКРПРОМБУД , що свідчить про те, що правочини між ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА та ТОВ УКРПРОМБУД на суму 202 500 грн., у тому числі ПДВ 33 750 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки, реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ УКРПРОМБУД не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

В результаті допущених порушень податкового законодавства ТОВ УКРПРОМБУД по взаємовідносинах з ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 33 750 грн., у тому числі по періодах: вересень 2015 - 10800 грн.; жовтень 2015 - 22950 грн.

ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) до органів ДФС не подавались.

Зважаючи на вищевикладене, для виконання умов договору у

ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА обов`язкова наявність основних засобів, адже обладнання та

устаткування для виконання зазначених у кошторисі робіт забезпечував та поставляв Продавець.

Разом з тим, використовуючи Єдиний реєстр податкових накладних, інформація з якого дозволяє прослідкувати рух сум ПДВ та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації встановлено, що на адресу підприємства ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА зареєстровані податкові накладні з наступною номенклатурою: кругляк, швелер, труба, уголок та інші, а реалізовано наступний товар: стабілізатор асфальтобетонної суміші ВІАТОП-66, що в свою чергу не підтверджує поставку товарів по ланцюгу постачання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних ГЄРПН).

Згідно аналізу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що ймовірно могло б свідчити про здійснення господарської діяльності.

Окрім того, в інформаційних базах наявна облікова картка суб`єкта фіктивного

підприємництва від 23.05.2016 № б/н, згідно якої встановлено наступну інформацію відносно ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА :

1. Зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені

документи; 04.06.2015 СГД перереєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати

господарську діяльність (Тарковського A. B. )

Також, згідно Єдиного реєстру судових рішень внесено Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року Справа № 335/13457/16-к, щодо кримінального провадження № 32015080000000077 від 27 листопада 2015 року, по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Також колегія суддів вбачає за доцільне зауважити, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Реальність господарської операції полягає в тому, що наслідки у даних податкового обліку створює лише фактично здійснена господарська операція (рух активів), а не задекларована на папері.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 за N° 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 996-XIV), будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного Товару (в даному випадку гідравлічного та пневматичного обладнання) в обсязі, зазначеному у первинних документах та податкових накладних.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV ... фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції .

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків, тощо.

З урахуванням вищевикладених фактів по контрагентах-постачальниках ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА та ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА , а саме те, що дані підприємства зареєстровані з метою реалізації товарів (послуг) по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, в тому числі для ТОВ Укрпромбуд , шляхом незаконного формування податкового кредиту.

Таким чином ТОВ Укрпромбуд не проявило розумної обережності при укладенні договорів із зазначеними постачальниками.

Зважаючи на те, що фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 року № 0031941004 № 0031931404, № 0031911404 є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам та прийняв судове рішення з неправильним засновуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів вражає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбуд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Ісаєнко Ю.А.